Ухвала суду № 65162250, 02.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 р.Справа № 820/5113/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Пянової Я.В.

Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2016р. по справі № 820/5113/16

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту реєстрації Харківської міської ради , Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області

третя особа: ОСОБА_2

про зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту реєстрації Харківської міської ради (далі - відповідач 1), Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі - відповідач 2), в якому просив суд зобовязати відділ реєстрації Харківської міської ради, Головне управління ДМС України в Харківській області поновити реєстрацію місця постійного проживання позивача у будинку № 47 по вулиці Жутівська у місті Харкові.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2016 р. адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 09.02.2016р. про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1.

Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби в Харківській області вчинити дії щодо поновлення реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: м. Харків, вул. Жутівська, 47.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач 2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 9, 71, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 року залучено ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 02.03.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що позивач ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище Макєєва) перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 у період з 23.04.1993 р. по 08.10.2008 р., що підтверджується копією паспорту ОСОБА_1, копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. 9, 14).

Згідно з договором дарування від 29.07.1996 р., реєстровий номер 2-3338 (а.с.12-13) ОСОБА_3 подарував, а позивач прийняла у дар житловий будинок з надвірними будівлями в м. Харкові по вул. Жутівській, 47, на земельній ділянці площею 503 кв.м., в тому числі: житловий будинок літ. А-1, житловою площею 52,0 кв.м. та надвірні будівлі: гараж літ. І, льох літ. Е, майстерня літ. З, огорожа № 1-3, водопровід № 6, зливна яма І, замощення І з правом довічного проживання ОСОБА_3 у житловому будинку.

Позивач була зареєстрована у вказаному домоволодінні як під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3, так і після його розірвання за рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.10.2008 р. (а.с. 10).

17.12.2015 року ОСОБА_3 уклав два договори купівлі-продажу частини житлового будинку з ОСОБА_2, зокрема: договір купівлі-продажу від 17.12.2015 р., зареєстрований в реєстрі за №2046, відповідно до якого ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 частину житлового будинку з надвірними будівлями №47 по вул. Жутівська у м. Харкові, а також договір купівлі-продажу, зареєстрований в реєстрі за №2048, згідно з яким ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 також частину житлового будинку з надвірними будівлями №47 по вул. Жутівська у м. Харкові.

Згідно з вказаними договорами, посвідченими приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4 (а.с. 15-18), зазначено, що відповідні частини житлового будинку належать продавцю ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності на підставі дублікату Свідоцтва про право на спадщину, посвідченого ОСОБА_5, державним нотаріусом П'ятої Харківської державної нотаріальної контори від 02.10.1992 р., зареєстрований №4-4712, спадкова справа №480, дублікат видано ОСОБА_6 державним нотаріусом П'ятої Харківської державної нотаріальної контори від 26.10.2015 р., реєстровий №7-530; права власності на житловий будинок зареєстровано за Продавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Харківського міського управління юстиції ОСОБА_7

Щодо визнання вказаних договорів недійсними позивач звернулася з позовною заявою до Жовтневого районного суду м. Харкова.

В подальшому, ОСОБА_2, діючи як власник спірного домоволодіння, звернулася з письмовою заявою про зняття з реєстрації місця проживання позивача - ОСОБА_1 до Жовтневого РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області.

09.02.2016 р. цим органом позивача було знято з реєстрації місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Не погоджуючись з такими діями відповідачів, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на те, що ані позивачем, ані відповідачами постанова суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог до Департаменту реєстрації Харківської міської ради в апеляційному порядку оскаржена не була.

Згідно з ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Отже, виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Приймаючи постанову про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 09.02.2016р. про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 та зобов'язання Головне управління Державної міграційної служби в Харківській області вчинити дії щодо поновлення реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: м. Харків, вул. Жутівська, 47, суд першої інстанції виходив з того, що при здійсненні такого зняття з реєстрації посадовими особами ГУ ДМС України в Харківській області не було дотримано приписів законодавства, зокрема вимог ст. 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання з урахуванням вимог, визначених частиною одинадцятою статті 6 цього Закону.

Аналогічні норми передбачено в розділі ІІІ Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого Наказом МВС України № 1077 від 22.11.2012р.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до статті 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Водночас, відповідно до ст. 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що Закон України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України).

Оскільки в даній справі наведених вище підстав для зняття з реєстрації місця проживання позивача у спірному домоволодінні не встановлено, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що при здійсненні такого зняття з реєстрації посадовими особами ГУ ДМС України в Харківській області не було дотримано приписів законодавства, зокрема вимог ст. 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні.

Така позиція узгоджується з правовими висновками Верховного суду України у справах № 6-57цс11 від 16.01.2012 року, № 21-1438а15 від 30.06.2015 року, № 825/1335/13-а від 01.03.2016р.

Враховуючи положення ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

З огляду на викладене та положення ст. 11 КАС України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з метою належного захисту прав позивача має бути скасоване рішення відповідача ГУ ДМС України в Харківській області щодо зняття з реєстрації місця проживання позивачки та відповідача має бути зобовязано вчинити дії щодо поновлення реєстрації місця проживання.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2016р. по справі № 820/5113/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_8Судді ОСОБА_9 ОСОБА_10 Повний текст ухвали виготовлений 07.03.2017 р.