Ухвала суду № 65162186, 27.02.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 р.Справа № 820/5825/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської обєднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2016р. по справі № 820/5825/16

за позовом Київської обєднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

до Приватного підприємства "Партнер-С"

про надання дозволу на проведення перевірки,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Київська обєднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Партнер-С», в якому просив надати дозвіл на проведення документальної перевірки відповідача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим Кодексом України податків та зборів за період 2014 2015 роки.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2017 року по справі № 820/5825/16 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення та постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що приватне підприємство «Партнер-С» (код ЄДРПОУ - 32943455, адреса: 61038, м. Харків, Салтівське шосе, 67-А), пройшло передбачену процедуру державної реєстрації у якості юридичної особи, перебуває на податковому обліку як платник податків в Київській об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Київською ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області направлено ПП «Партнер-С» письмовий запит № 12390/20-3-14-01-15 від 12.09.2016 року щодо надання відповідачем письмових пояснень разом з пакетом необхідних документів.

Положеннями п.73.1 та 73.3 ст. 73 ПК України передбачено, що інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені п. 73.2 цього Кодексу. Порядок подання інформації контролюючим органам визначається Кабінетом Міністрів України.

Контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Так, змістом письмового листа ПП «Партнер-С» № 210 від 22.09.2016 року, який отримано Київською ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області 23.09.2016 року, підтверджено, що платником податків на виконання письмового запиту № 12390/20-3-14-01-15 від 12.09.2016 року було надано запитувану інформацію разом із документальним підтвердженням по взаємовідносинам з ТОВ імені газет «Ізвєстія», ТОВ «Енергія Буд», ТОВ «Орлівське», ПП «Агрофірма «Чорний ріг», ПП «Золота нива 1», а саме:

- надало пояснення щодо податкових зобов'язань з ПДВ при постачанні палива для дизельних двигунів на користь контрагента ТОВ імені газет «Ізвєстія» (п.н. 31834521) на суму 128 030,00 грн. та зазначено що станом на 22.09.2016 року заборгованість за договором комісії № 15-Ком від 19.12.2015 року відсутня, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладні будуть зареєстровані в ЄРПН у визначені законодавством терміни;

- щодо недостовірності визначення ПП «Партнер-С» сум податкових зобов'язань при постачі товарів, які звільнені від оподаткування в декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року, з зазначенням, що станом на 22.09.2016 року заборгованість ПП «Партнер-С» перед контрагентом ТОВ «Енергія Буд» за договором купівлі-продажу № 08/12/15/1 від 08.12.2015 року відсутня (а.с. 22-24).

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких зауважень з боку контролюючого органу щодо повноти, достовірності, достатності наданої ПП «Партнер-С» разом з письмовим листом ПП «Партнер-С» № 210 від 22.09.2016 року, що також підтверджується змістом позовної заяви.

З метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків та даних щодо неприбуткових організацій, визначених п. 133.4 ст. 133 цього Кодексу.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, у тому числі між платником податку та неприбутковими організаціями, визначеними пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу п. 73.5 ст. 73 ПК У).

Як підтверджено матеріалами справи, у відношенні відповідача ПП «Партнер-С» контролюючим органом було проведено ряд зустрічних звірок по взаємовідносинам з ТОВ «Орлівське», ПП «Агрофірма «Чорний ріг» та ПСП «Дружба», за результатами яких складено три довідки:

- довідка від 04.11.2014 року № 324/2203/32943455 «Про результати зустрічної звірки ПП «Партнер-С» (код 32943455) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Агрофірма «Чорний ріг» (31429598), їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2014 року» (а.с. 69-73);

- довідка від 04.11.2014 року № 325/2203/32943455 «Про результати зустрічної звірки ПП «Партнер-С» (код 32943455) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПСП «Дружба», їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2014 року» (а.с. 74-78);

- довідка від 04.11.2014 року № 326/2203/32943455 «Про результати зустрічної звірки ПП «Партнер-С» (код 32943455) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Орлівське», їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2014 року» (а.с. 79-83).

У висновках зазначених довідок податковим органом зазначено про встановлення контролюючим органом здійснення відповідача господарських відносин з підприємствами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки та встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків за період серпень 2014 року.

Зі змісту адміністративного позву та пояснень у судовому засіданні в суді першої та апеляційної інстанції представника позивача випливає, що у контролюючого органу виникло право на проведення документальної позапланової перевірки на підставі п.п. 78.1.8 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи».

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Обставини, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка передбачені п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 78.1.8 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Тобто, з аналізу даного підпункту норми законодавства вбачається, що за наявності однієї з правових підстав для проведення документальної позапланової перевірки така перевірка буде проводитися контролюючим органом щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Вказаною нормою встановлено вичерпний перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки.

Обґрунтуванням для звернення позивача до суду із вищевказаними позовними вимогами слугували положення п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».

Положеннями п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 року, встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

З аналізу вищевказаної норми вбачається, що дозвіл на перевірку контролюючими органами підприємств надається, зокрема, згідно з рішення суду.

Окрім того, такий порядок призначення та проведення перевірок платників податків застосовується з 01.01.2015 року з моменту набрання чинності Закону України № 71-VIII від 28.12.2014 року та має бути дотриманий контролюючим органом.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом спору є надання податковому органу дозволу на проведення документальної позапланової перевірки платника податків.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Зазначена норма кореспондується з приписами ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якої, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, встановлених законом.

З аналізу вищезазначених процесуальних норм слідує, що суб'єкт владних повноважень має право звернутися з позовом до відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, виключно у випадках, які прямо передбачені законом.

Право для звернення до суду органів доходів і зборів передбачено ст. 20 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 20.1.30 20.1.40-1 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, повязаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами; звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобовязань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень; звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобовязань платника податків, погашення податкового боргу), та зобовязання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом; звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу; звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини; звертатися до суду щодо стягнення з дебіторів платника податків, який має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючий орган, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків; звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобовязань, коригування відємного значення обєкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін; звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів субєктів господарювання; звертатися до суду із заявою про вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у випадках, передбачених цим Кодексом; звертатися до суду із заявами щодо порушення справ про банкрутство; звертатися до суду щодо застосування санкцій, повязаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України; звертатися до суду щодо визнання осіб повязаними на основі фактів і обставин, що одна особа здійснювала практичний контроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи та/або що та сама фізична або юридична особа здійснювала практичний контроль за бізнес-рішеннями кожної юридичної особи.

Таким чином, контролюючі органи мають право звертатись до суду виключно у випадках, встановлених законом.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів зазначає, що ані Податковим кодексом України, ані жодним іншим нормативно-правовим актом, не передбачено право контролюючого органу звертатися до адміністративного суду з позовом про надання дозволу на проведення документальної позапланової перевірки платника податків.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вказане повністю узгоджується з змістом ухвали Вищого адміністративного суду України від 10.10.2016 року К/800/13461/16.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 19.12.2016 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують та доказів в їх обґрунтування відповідачем не надано.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської обєднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2016р. по справі № 820/5825/16 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської обєднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області судовий збір у розмірі 1 515,80 (одна тисяча пятьсот п'ятнадцять) грн. на реквізити: отримувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст ухвали виготовлений 06.03.2017 р.