Постанова № 65162120, 02.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 р. Справа № 820/3536/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: Пянової Я.В. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2016р. по справі № 820/3536/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ОСОБА_1"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

30.06.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма ОСОБА_1" (далі по тексту - ТОВ "Фірма ОСОБА_1", позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 28.04.2016 р. №0000501401.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 28.04.2016 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 року по справі №820/3536/16 та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні вищевказаної постанови судом першої інстанції не було дотримано вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що у свою чергу обумовлює звернення з апеляційною скаргою та порушення перед судом апеляційної інстанції вимог про скасування такої постанови і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Крім того, посилається на неправильність (неповноту) дослідження доказів і встановлення обставин у справі та застосування судом норм права.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання 02.03.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що контролюючим органом на підставі направлення від 25.03.2016 року №1370, направлення від 25.03.2016 року №1371, направлення від 25.03.2016 року №1372, наказу від 25.03.2016 року №740, згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.41.1 ст. 41, п.61.1 п. 61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 п.62.1 ст. 62, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.7, п. 78.1, п. 78.2 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) в період з 25.03.2016 року по 31.03.2016 року була проведена перевірка позивача.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС у Харківській області було складено акт №166/20-40-14-01-08/39092701 від 07.04.2016 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фірма ОСОБА_1» (податковий номер 39092701) з питань своєчасності, достовірності , повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 01.01.2015 року по 24.03.2016 року.

Згідно з висновками акту перевірки №166/20-40-14-01-08/39092701 від 07.04.2016 року, контролюючим органом встановлено наступні порушення:

- п. 135.1 ст. 135 п. 135.2 ст. 135, п.п. 135.5.4 п.135.5 ст.135, п. 138.1 ст. 138 ПК України, ТОВ «Фірма ОСОБА_1» завищено суму витрат, що враховуються при визначенні об'єму оподаткування на загальну сум 2673370,00 грн., у т.ч. за 2015 рік на суму 2673370,00 грн. та занижено суму інших доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування на загальну суму 1686591,00 грн. у тому числі за 2016 рік у сумі 1686591,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 774968,00 грн., у т.ч. за 2015 рік у сумі 481207,00 грн., за 2016 рік у сумі 293761,00 грн.;

- п. 198.3 ст. 198 ПК України , в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 534674,00 грн., у т.ч. за січень 2015 року у сумі 19434,00 грн., за лютий 2015 року у сумі 53130 грн., за березень 2015 року у сумі 30771,00 грн., за квітень 2015 року у сумі 34395,00 грн., за травень 2015 року у сумі 18328,00 грн., за червень 2015 року у сумі 26507,00 грн., за липень 2015 року на суму 23037,00 грн., за серпень 2015 року у сумі 33493,00 грн., за вересень 2015 року на суму 76408,00 грн., за жовтень 2015 року на суму 77341,00 грн., за листопад 2015 року 82317,00 грн., за грудень 2015 року 59513,00 грн., за рахунок порушень наведених в п.п.3.2.2 п.3.2 розділу 3 акту перевірки, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 534674,00 грн., у т.ч. за листопад 2015 року на суму 414268,00 грн., за лютий 2016 року на суму 120406,00 грн.

На підставі викладених в акті перевірки №166/20-40-14-01-08/39092701 від 07.04.2016 року висновків, контролюючим органом було складено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 28.04.2016 року, яким позивачу була нарахована сума грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 921 840,50 грн., з яких за основним податковим зобов'язанням у розмірі 774 968,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 146 880, 50грн.

Позивач, не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням - рішення, звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Підпунктом 134 п.134.1 ст.134 ПК України визначено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно п.44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку обєкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Пунктом 198.1 ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Як вбачається з матеріалів справи в охопленому перевіркою періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Аледор Торг», ТОВ «Етек Сервіс», ТОВ «Віва-Торг», ТОВ «Авангард 2015». Із зазначеними контрагентами були укладені типові договори перевезення, а саме:

- з ТОВ «Аледор Торг» договір від 05.01.2015 року № П-0501/2015;

- з ТОВ «Віва-Торг» договір від 29.04.2015 року № П-29/04;

- з ТОВ «Авангард 2015» договір від 15.09.2015 року № П-1509/15;

- з ТОВ «Етек Сервіс» договір від 30.01.2015 року №П-3001/2015.

Предметом вищевказаних договорів згідно п.1.1. визначено: «Відповідно до умов цього договору виконавець зобовязується доставляти автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж до пункту призначення та видавати його особі, яка має право на одержання вантажу. Замовник зобовязується сплачувати за перевезення вантажу встановлену плату».

Згідно п. 1.3 договорів істотні умови надання послуг з перевезення вантажу за договором зазначаються також у додаткових угодах, заявках на надання послуг, що є невідємними частинами даного договору.

У відповідності до п. 5.1 умов договорів перевезення заявка на надання послуг з перевезення вантажу містить істотні умови кожного конкретного перевезення (групи однотипних перевезень), а саме: вид, найменування, розміри, вага вантажу; сума, що підлягає сплаті виконавцю; пункти відправлення та призначення вантажу; найменування вантажовідправника та вантажоодержувача; дата завантаження та розвантаження або термін перевезення; кількість, державні номери транспортних засобів; умови перевезення; особливі вказівки, інші умови, погоджені сторонами.

Відповідно до п. 5.2 договорів замовник зобовязаний сповістити виконавця письмовою/усною заявкою на надання послуг з перевезення вантажу за 5 (пять) діб до запланованої дати початку надання послуг з перевезення.

Позивач, користуючись правом, встановленим договорами перевезення, здійснював оформлення заявок в усній формі. Вартість перевезення по кожному перевезенню погоджувалася з представниками перевізника по телефону в усному режимі.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження здійснення господарських операцій із контрагентами платником податку можуть бути надані відповідні специфікації, картки рахунків, рахунки фактур, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, що підтверджують рух активів на рахунку платника податку.

Згідно з пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року N 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за N 128/2568, в редакції, що була чинною на час здійснення позивачем господарської операції, визначається, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Колегія суддів вважає за необхідне дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Відповідно до пп. 20.1.8 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи ДПС мають право, зокрема під час проведення перевірок, вивчати й перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову і статистичну звітність, пов'язану з обчисленням та сплатою податків і зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Також відповідно до пункту 44.7 ст. 44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від урахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків фізичної особи або посадової особи платника податків юридичної особи).

Протягом пяти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Позивачем на вимогу фахівця відповідача не було надано товарно-транспортні накладні, документи про оплату послуг, інші документи бухгалтерського обліку, що свідчить про відсутність реального виконання договорів та правомірність висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки. А також про те, що в супереч приписам п. 44.1 ПК України платник податків - ТОВ «Фірма ОСОБА_1» здійснило формування показників податкової звітності за січень 2015 року у сумі 19434,00 грн., за лютий 2015 року у сумі 53130 грн., за березень 2015 року у сумі 30771,00 грн., за квітень 2015 року у сумі 34395,00 грн., за травень 2015 року у сумі 18328,00 грн., за червень 2015 року у сумі 26507,00 грн., за липень 2015 року на суму 23037,00 грн., за серпень 2015 року у сумі 33493,00 грн., за вересень 2015 року на суму 76408,00 грн., за жовтень 2015 року на суму 77341,00 грн., за листопад 2015 року 82317,00 грн., за грудень 2015 року 59513,00 грн. на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час проведення перевірки фахівець контролюючого органу двічі звертався до ТОВ «Фірма ОСОБА_1» з письмовими запитами стосовно надання до перевірки, зокрема, товарно-транспортних накладних, які б посвідчували факт отримання послуг по перевезенню ТМЦ від контрагентів ТОВ «Аледор Торг», ТОВ «Етек Сервіс», ТОВ «Віва-Торг», ТОВ «Авангард 2015» та документів, які б посвідчували факт проведення розрахунків за отримані послуги. Зазначені документи на вимогу фахівця контролюючого органу надані не були, про що складений відповідний акт від 31.03.2016 р.

ОСОБА_2 перевірки, в якому, окрім іншого, визначено про те, що до перевірки (по цьому її напрямку) підприємством не були надані товарно-транспортні накладні та документи, які б посвідчували факт проведення розрахунків за отримані послуги, позивач ТОВ «Фірма ОСОБА_1» не оспорив це визначення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не надано до перевірки належних доказів на підтвердження реальних змін свого майнового стану у звязку з отриманням послуг перевезень від контрагентів, а тому у позивача були відсутні підстави для формування показників податкової звітності за січень 2015 року у сумі 19434,00 грн., за лютий 2015 року у сумі 53130 грн., за березень 2015 року у сумі 30771,00 грн., за квітень 2015 року у сумі 34395,00 грн., за травень 2015 року у сумі 18328,00 грн., за червень 2015 року у сумі 26507,00 грн., за липень 2015 року на суму 23037,00 грн., за серпень 2015 року у сумі 33493,00 грн., за вересень 2015 року на суму 76408,00 грн., за жовтень 2015 року на суму 77341,00 грн., за листопад 2015 року 82317,00 грн., за грудень 2015 року 59513,00 грн.

З урахуванням наведеного, не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Фірма ОСОБА_1», оскільки вищенаведені обставини залишені судом поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, що відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та прийняття нового про відмову в задоволені адміністративного позову ТОВ «Фірма ОСОБА_1».

Інші доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін на висновки колегії суддів не впливають.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2016р. по справі №820/3536/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ОСОБА_1" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови виготовлений 07.03.2017 р.