Ухвала суду № 65162051, 02.03.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року Справа № 876/10465/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів: Онишкевича Т.В., Носа С.П.

секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобовязання до вчинення дій,

У С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2 звернувся з позовом в суд до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та просив визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області №980 о/с від 25.04.2016, яким відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 №114 (далі - Положення), наказу МВС України від 06.11.2015 №1388 «Про організаційно-штатні питання» звільнено ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ з посади фельдшера медичного пункту батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУ МВС України у Львівській області на підставі п.63 «з» Положення (через скорочення штатів) з 06.11.2015 в частині дати звільнення; зобов'язати ліквідаційну комісію ГУ МВС України у Львівській області виплатити позивачу середній заробіток з 15.01.2016 року по 25.04.2016 року; зобов'язати ліквідаційну комісію ГУ МВС України у Львівській області внести зміни в трудову книжку ОСОБА_2, в якій зазначити дату звільнення 25.04.2016 року; зобов'язати ліквідаційну комісію ГУ МВС України у Львівській області виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виплати грошового забезпечення з дня звільнення 25.04.2016 року по день фактичного розрахунку.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що відповідач ГУ МВС України у Львівській області неналежно виконав постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2016 року у справі №813/5960/16, якою ОСОБА_2 поновлено на посаді фельдшера медичного пункту батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 31.07.2015 року. Так, на виконання вказаної постанови суду 05.02.2016 року видано наказ №968, яким ОСОБА_2 поновлено на посаді, проте, вже 25.04.2016 відповідач видав новий наказ №980 о/с від 25.04.2016 року, яким фактично змінив дату звільнення ОСОБА_2 на 06.11.2015 року. Позивач вважає протиправними дії відповідача по зміні дати його звільнення, а тому просить суд зобов'язати відповідача внести зміни в його трудову книжку в цій частині, а також виплатити середній заробіток за весь час затримки у виплаті грошового забезпечення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року в справі №813/1822/16 адміністративний позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області «По особовому складу» №980 о/с від 25.04.2016 року в частині звільнення ОСОБА_2 з посади фельдшера медичного пункту батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на підставі п.63 «з» Положення (через скорочення штатів) з 06.11.2015 року. Поновлено ОСОБА_2 на посаді фельдшера медичного пункту батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 07.11.2015 року. Постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_2 допущено до негайного виконання. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 16.01.2016 року по 16.11.2016 року в сумі 39 820 грн. 20 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. Постанову суду в частині стягнення на користь ОСОБА_2 грошового забезпечення за один місяць в розмірі 4 171,49грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства допущено до негайного виконання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року в справі №813/1822/16 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та додає, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України» визначено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи МВС України, в тому числі і ГУ МВС України у Львівській області. З огляду на наведене, з 06.11.2015 року в ГУ МВС України у Львівській області відсутні штатні посади, на які можна було б поновити позивача. Тому, відповідач виніс наказ про звільнення позивача з посади з 06.11.2015 року, у зв'язку з неможливістю його подальшого використання на службі.

Сторони по справі в судове засідання не зявились, а тому згідно ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 проходив службу в ГУ МВС України у Львівській області з 01.05.2015 року на посаді фельдшера медичного пункту батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУ МВС у Львівській області у спеціальному званні «молодший сержант міліції» з іспитовим строком до 01.05.2016 року.

30.07.2015 року начальником ГУ МВС України у Львівській області прийнято наказ №542о/с, відповідно до якого, молодшого сержанта міліції ОСОБА_2, фельдшера медичного пункту батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУМВС із 31.07.2015 року звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.63 «і» (у зв'язку з не проходженням випробування в період іспитового строку).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2016 у справі №813/5960/16, яка набрала законної сили, частково задоволено позов ОСОБА_2 до ГУ МВС України у Львівській області, ГУ НП у Львівській області, зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ начальника ГУ МВС України у Львівській області № 542 о/с від 30.07.2015 року, поновлено ОСОБА_2 на посаді фельдшера медичного пункту батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 31.07.2015 року.

На виконання вказаної постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2016 року у справі №813/5960/16 відповідач прийняв наказ №968 від 05.02.2016 року, яким позивача поновлено на посаді фельдшера медичного пункту батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 31.07.2015 року.

Згідно з наказом відповідача №980 о/с від 25.04.2016 року скасовано наказ ГУ МВС України у Львівській області № 542 о/с від 30.07.2015 року в частині звільнення ОСОБА_2 з займаної посади, та відповідно до Положення, наказу МВС України від 06.11.2015 року №1388 «Про організаційно-штатні питання» звільнено ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ з посади фельдшера медичного пункту батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУ МВС України у Львівській області на підставі п.63 «з» Положення (через скорочення штатів) з 06.11.2015 року.

Громадянам згідно ст.43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з п.24 Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Зазначена вище вимога не містить застережень, що відповідний орган (УМВС) не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу посаду працівника ОВС, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на посаді.

Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (ч.5 ст.124 Конституції України).

Відповідно до ч.1 ст.255 КАС постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною 2 ст.257 КАС встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому п.3 ч.1 ст.256 КАС передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Відтак, добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

Як роз'яснено у п.34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23 червня 2015 року №21-63а15 та 01 липня 2015 року №6-435цс15.

При цьому треба відмітити, що судом першої інстанції цілком вірно відзначено про фактичне поновлення позивача на посаді 05.02.2016 року.

Проходження служби в ОВС регламентувалося Законом України «Про міліцію», чинним до 07.11.2015 року та Положенням.

02.07.2015 року був прийнятий Закон України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VII), який опубліковано в газеті «Голос України» від 06.08.2015 №141-142.

Пунктом 1 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону визначено, що він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього ж Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Пунктами 8-11 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VII передбачено, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу ОВС), а також інші працівники МВС, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в ОВС через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в ОВС до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням.

Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в ОВС відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.

Підпунктом «г» п.64 Положення передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Такими чином, у тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення - день опублікування Закону №580-VII, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, могли бути прийняті на службу до поліції. При цьому, закінчення тримісячного терміну з моменту попередження про наступне вивільнення є присікаючим (кінцевим) строком для прийняті працівників міліції на службу до поліції, а не для їх звільнення зі служби в ОВС через скорочення штатів.

Відтак, УМВС, поновивши 05.02.2016 року позивача на посаді, не мало правових підстав для його звільнення з цієї ж посади з 06.11.2015 року, позаяк з цієї дати втратили чинність лише штати УМВС, а не було припинено (ліквідовано) таке (УМВС).

Додатково треба відзначити, що відповідно до ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Вище апеляційним судом робилося покликання на вимоги п.24 Положення.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями ст.43 Конституції України та ст.240-1 КЗпП дає підстави для висновку про те, що за змістом ч.1 ст.235 КЗпП і п.24 Положення працівник підлягає поновленню на попередній посаді (роботі) у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Подібна правова позиці викладена у постановах Верховного Суду України від 21 травня 2014 року №6-33цс14 та 01 липня 2014 року № 21-212а14.

Таким чином, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року в справі №813/1822/16 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя-доповідач ОСОБА_1

Судді Т.В. Онишкевич

ОСОБА_3

Повний текст виготовлено 06.03.2017 року