Ухвала суду № 65161884, 02.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11952/16 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Аліменка В.О., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Державної авіаційної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2016 р. адміністративну справу за позовом Державної авіаційної служби України до приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ

Державна авіаційна служба України (надалі за текстом - «Державіаслужба») звернулась до суду з позовом у якому, з урахуванням заяви про уточнення та збільшення розміру позовних вимог, просила стягнути з приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» (надалі за текстом - «ПрАТ «МАУ») на свою користь 47 864 068 грн. 48 коп. заборгованості із сплати державних зборів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідно до приписів ст. 12 Повітряного кодексу України ПрАТ «МАУ» зобов'язане сплачувати до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях державні збори, у тому числі, за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України. Стверджуючи, що відповідач не виконує цього обов'язку, Державіаслужба просила задовольнити позов.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2016 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з січня 2016 р. по травень 2016 р. Державіаслужбою було складено та надано ПрАТ «МАУ» рахунки-фактури на сплату державного збору на загальну суму 47 864 068 грн. 48 коп.

Ці рахунки-фактури містять відомості про отримані відповідачем від пасажирів та відправників вантажу суми збору під час продажу регулярних та чартерних перевезень пасажирів та вантажів.

ПрАТ «МАУ» названі рахунки-фактури не оплатило.

Відповідно до частини 4 статті 12 Повітряного кодексу України для забезпечення реалізації основних напрямів державної політики у сфері авіаційної діяльності та використання повітряного простору України, утримання та забезпечення діяльності уповноваженого органу з питань цивільної авіації з метою виконання покладених на нього завдань та функцій, участі та представництва України у міжнародних авіаційних організаціях та інших заходах діє Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.

Види державних зборів, що надходять до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях визначені частиною 5 статті 12 Повітряного кодексу України.

Такими надходженнями є державні збори із суб'єктів авіаційної діяльності:

1) за сертифікацію, реєстрацію, перереєстрацію об'єктів та суб'єктів авіаційної діяльності та супроводження їх діяльності;

2) за надання прав на експлуатацію повітряних ліній;

3) за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України;

4) за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України;

5) за вчинення офіційних дій, пов'язаних з наглядом у сфері цивільної авіації, у тому числі під час виконання польотів в інших державах за договорами фрахту/лізингу, які розраховуються залежно від кількості та маси повітряних суден, строків тимчасового базування за кордоном та регіонів виконання польотів;

6) з авіаційної безпеки;

7) з інших передбачених законом надходжень.

Частиною 9 статті 12 Повітряного кодексу України установлено, що перелік, розмір та порядок сплати державних зборів, порядок використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, плата за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України є державними зборами, розмір та порядок сплати яких визначається Урядом України.

Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (надалі за текстом - «Положення») затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 р. № 819 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 1998 р. № 889).

Згідно пункту 2 цього Положення Фонд утворюється за рахунок, зокрема:

- державних зборів за сертифікацію, реєстрацію і перереєстрацію повітряних суден, аеродромів, сертифікацію авіаційного персоналу та експлуатантів авіаційної техніки, сертифікацію юридичних і фізичних осіб, які виконують роботи, пов'язані з розробленням, виготовленням, ремонтом і технічним обслуговуванням авіаційної техніки, за видачу дозволів на бортові радіостанції тощо;

- державних зборів за видачу дозволів на використання комерційних прав, розмір яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

- добровільних внесків юридичних і фізичних осіб;

- інших надходжень згідно з умовами законодавства України.

Відповідно до пункту 4 Положення Державні збори сплачуються юридичними і фізичними особами у розмірах згідно з додатком.

Пунктом 5 Положення передбачено, що збори справляються: під час подання заяви, якщо це передбачено додатком до цього Положення, - на день подання заяви; за видачу документа (свідоцтва, сертифіката тощо) - на день видачі відповідного документа.

Розміри державних зборів за надання державних послуг із сертифікації, реєстрації тощо визначені Додатком до Положення.

Зокрема, пунктом 5 Розділу ІІ «Експлуатація авіаційної техніки» названого Додатку установлено, що державний збір справляється за видачу дозволів на експлуатацію повітряних ліній у межах України (в тому числі чартерні перевезення) та міжнародних (за винятком чартерних перевезень).

Цим же пунктом передбачено, що державний збір за видачу дозволів на експлуатацію повітряних ліній збільшується: з розрахунку за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту, на 0,5 доларів США та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває на 2,5 доларів США, що стягуються із споживача та з розрахунку за кожного пасажира, який відлітає з аеропортів України, на 2 долари США та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, на 10 доларів США, що стягуються з споживача.

Отже, Положення і Додаток до нього не містять таких окремих видів державних зборів як збір за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України та збір за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України і не регулює періодичність та порядок їх сплати.

Натомість, у Положенні зазначені види державних зборів віднесено до складу збору за надання прав на експлуатацію повітряних ліній, який підлягав сплаті під час подання заяви та при видачі документа (свідоцтва, сертифіката тощо).

Така правова ситуація склалась у зв'язку з тим, що Повітряний кодекс України був прийнятий 19.05.2011 р. та набув чинності 17.09.2011 р., тоді як зміни до Положення востаннє були внесені постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2000 р. № 1229, тобто у той час коли збір за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України та збір за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України законодавчо не були визначені в якості самостійних державних зборів.

Як зазначалось вище, сплата державного збору за надання прав на експлуатацію повітряних ліній передбачена пунктом 2 частини 5 статті 12 Повітряного кодексу України.

Водночас, пунктом 3 Розділу XIX «Прикінцеві та перехідні положення» Повітряного кодексу України передбачено, що збори, які визначені пунктами 1 та 2 частини п'ятої статті 12 цього Кодексу, справляються до набрання чинності законом про адміністративні послуги та іншими законами, що регулюють справляння відповідних зборів відповідно до пункту 2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Закон України «Про адміністративні послуги» від 6 вересня 2012 р. № 5203-VI набув чинності 07.10.2012 р.

Згідно пункту 5 статті 20 названого Закону пункт 2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України втрачає чинність з 1 січня 2014 р.

З огляду на наведені правові норми, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про те, що чинним законодавством не встановлено розміри зборів за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, терміни та порядок їх сплати, а відтак і про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а твердження скаржника про те, що пасажири сплачують відповідний збір у складі вартості квитка є помилковим.

Питання формування тарифів на авіаційні перевезення та їх розмір не є предметом спору у цій справі та виходять за межі заявлених вимог. У разі безпідставного завищення вартості послуг споживачі не позбавлені права захищати свої інтереси в суді.

У цій справі визначальним є те, чи зобов'язаний в силу законодавчих приписів відповідач сплачувати відповідні збори.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2016 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.О.Аліменко

Ухвала складена в повному обсязі 07 березня 2017 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Аліменко В.О.

Мельничук В.П.