Постанова № 65161853, 28.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1477/16 Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О.А.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

за участю секретаря - Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі-відповідач), в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з Національної поліції;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожні 18 календарних років служби;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області середній заробіток за весь час затримки виплати при звільненні по день фактичного розрахунку в розмірі 44 002 грн. 86 коп.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Черкаській області щодо невиплати ОСОБА_2 при звільненні з Національної поліції одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожні повні вісімнадцять календарних років служби у сумі 49 815 грн. Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Черкаській області (18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, ідентифікаційний код - 40108667) на користь ОСОБА_2 (18000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу при звільненні з Національної поліції в розмірі 49 815 (сорок дев'ять тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного судового рішення колегія суддів виходить з положень ч. 1 ст. 195 КАС України, згідно з яким суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року відповідачем в частині задоволення позовних вимог не оскаржується, колегія суддів суду апеляційної інстанції не знаходить підстав для перегляду зазначеного судового рішення в частині, яка не оскаржується апелянтом.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 проходив службу у Головному управлінні Національної поліції в Черкаській області. Наказом № 22 о/с від 12 лютого 2016 року позивач був звільнений зі служби в поліції в запас Збройних Сил України за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» через хворобу.

При звільненні ОСОБА_2 не була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні, передбачена ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У зв'язку з цим позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Черкаській області із заявою від 10.05.2016 про виплату йому відповідної одноразової грошової допомоги при звільненні.

Листом від 17.05.2016 № 29/Б-56 позивачу було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції.

Не погоджуючись із вищевказаною відмовою Головного управління Національної поліції в Черкаській області, позивач звернувся до суду з позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Відмовляючи в частині позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що вина відповідача у невчасному розрахунку позивача при звільненні недоведена, а тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати при звільненні по день фактичного розрахунку є необґрунтованими.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

При цьому згідно ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Крім того, у випадку наявності спору щодо належних звільненому працівникові сум, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене у ст. 117 КЗпП України відшкодування у випадку вирішення спору на користь працівника.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Наведена позиція щодо застосування вказаних норм матеріального права викладена у постанові Верхового Суду України від 15.09.2015 року у справі №21-1765а15.

Крім того, у постанові від 27.04.2016 року у справі №6-113цс16 Верховний Суд України зазначив, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

Отже враховуючи, що матеріалами справи не підтверджується проведення розрахунку з позивачем при звільненні останнього, колегія суддів вважає, що відповідачем було допущено порушення приписів ст. ст. 116, 117 КЗпП України в частині строків виплати одноразового грошового забезпечення при звільненні з органів Національної поліції.

Таким чином, оскільки спір про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні вирішено на користь позивача, то він має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку.

З огляду на відсутність спеціального нормативно-правового акта, який би регулював питання розрахунку середньої заробітної плати поліцейських, апеляційний суд вважає за доцільне застосувати до спірних правовідносин загальні положення, які регламентують порядок розрахунку середньої заробітної плати працівників.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100)

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Враховуючи, що звільнення позивача відбулося 12 лютого 2016 року, середній розмір грошового забезпечення позивача повинен обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме: за грудень 2015 року та січень 2016 року.

Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Черкаській області про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 за грудень 2015 року та січень 2016 року визначено по 5535,00 грн. за кожен місяць.

В зв'язку з цим, середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_3 становить 178,55 грн. (11070,00 грн. (грошове забезпечення за грудень 2015 - січень 2016) поділити на 62 дні (кількість фактично відпрацьованого часу за грудень 2015 - січень 2016).

Враховуючи, що одноразова грошова допомога при звільненні позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, з огляду на що колегія суддів розраховує суму середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги за період з 12.02.2016 (день звільнення позивача зі служби в поліції) по 11.10.2016 (день звернення до суду з даним позовом).

Отже, середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні становить: 43209,10 грн. (178,55 грн. (середньоденний заробіток) помножити на 242 дні (час затримки розрахунку з 12.02.2016 по 11.10.2016).

Таким чином, з огляду на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що стосуються розміру та періоду за який має бути виплачена одноразова грошова допомога позивачу, оскаржуване рішення у цій частині підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з 12.02.2016 по 11.10.2016 включно у розмірі 43209,10 грн.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Головного управління Національної поліції в Черкаській області середній заробіток за весь час затримки виплати при звільненні по день фактичного розрахунку, та ухвалити в цій частині нову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 12.02.2016 по 11.10.2016 в розмірі 43209 (сорок три тисячі двісті дев'ять) гривень 10 копійок.

В іншій частині постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 06.03.2017 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.