Ухвала суду № 65161851, 01.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2337/16 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

01 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін матеріали апеляційної скарги Державної казначейської служби України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, третя особа: Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулась до суду із адміністративним позовом до Державної казначейської служби України (далі - Відповідач) у якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення суду, яке набрало законної сили та зобов'язати негайно перерахувати на рахунок позивача кошти в розмірі 36 722,73 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.09.2011 Чернігівським районним судом Чернігівської області по справі №2-а-8722/2011 було винесено судове рішення, яким було зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі (далі по тексту - УПФУ в Чернігівському районі) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 Зазначене судове рішення набрало законної сили та було виконано відповідачем частково, в частині перерахунку пенсії позивача, що підтверджується копією листа Управління Пенсійного фонду України «Про перерахунок згідно виконавчих проваджень» (а.с.7 на звороті).

28.11.2014 позивач звернулась до Управління державної виконавчої служби ГУ юстиції у Чернігівській області із заявою, в якій просила внести судове рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області до реєстру невиконаних судових рішень та передати його на виконання до органів, які здійснюють казначейське обслуговування.

Листом №02-45/2373/1 від 11.12.2014 Управління державної виконавчої служби ГУ юстиції у Чернігівській області повідомило ОСОБА_2 та УПФУ в Чернігівському районі про прийняття до обліку рішення, виконання якого гарантується державою, повідомивши, що Управління державної казначейської служби Головного управління юстиції у Чернігівській області прийняло до обліку та включило до першої черги задоволення вимог позивача за судовим рішенням. Дані про рішення 09.12.2014 були внесені до реєстру рішень, виконання яких гарантується державою за номером 1091136 (а.с.9).

18.11.2016 ОСОБА_2 звернулась до керівника Державної казначейської служби України із заявою, в якій посилаючись на наявність можливості безспірного списання коштів державного бюджету органами казначейської служби просила, виконати судове рішення та стягнути на її користь суму заборгованості у розмірі 36 722,73 грн., зазначивши в своїй заяві про закінчення тримісячного строку з дня надходження до Державної казначейської служби України необхідних документів та відомостей для виконання судового рішення (а.с.11).

Листом № 5-13/2274-21387 від 23.12.2016 Державна казначейська служба України повідомила позивача, що у зв'язку з недостатністю бюджетних призначень за програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» відповідач неодноразово звертався до Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до Закону про Державний бюджет України, втім, станом на момент звернення позивача, питання щодо збільшення бюджетних призначень не вирішено.

Зазначене, на думку відповідача, вказує на об'єктивні обставини, що не дозволяють казначейству в поточному році здійснити безспірне списання коштів та перерахувати їх на користь позивача. Одночасно відповідач в своєму листі вказує, що питання виконання судових рішень, гарантованих державою, залежить від суми коштів, встановлених у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент розгляду справи у відповідача існувала заборгованість у розмірі 36 722,73 грн. перед позивачем, що також підтверджується копією витягу з Інтернет ресурсу «Інформація реєстру рішень, виконання яких гарантується державою» від 20.12.2016.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

З 01.01.2013 набрав чинності Закон України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

Вищезазначеним законом держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державне підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Також, законодавством визначено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до ч.4 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

06.02.2013 набрав чинності у новій редакції Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі по тексту - Порядок № 845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до п.3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 4 Порядку № 845 встановлено, що на органи Казначейства покладено, зокрема, обов'язок із вжиття заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку та розгляд письмових звернень (вимог) осіб, які беруть участь у справі, щодо виконання виконавчих документів, а також звернення (вимоги) прокурорів.

Також, п.24 та п.25 Порядку № 845 передбачено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

Крім того, п. 6 Порядку № 845 передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Згідно із п.31 Порядку № 845, у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику вимогу щодо необхідності вжиття боржником заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Якщо у боржника недостатньо відкритих асигнувань (коштів на рахунках) для виконання виконавчого документа, безспірне списання коштів здійснюється частково. На виконавчому документі ставиться відмітка про обсяг списаних коштів, яка засвідчується підписом відповідальної особи, скріпленим гербовою печаткою.

Боржник зобов'язаний протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органові Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ним з метою виконання судового рішення.

Отже, як вбачається з вищезазначених правових положень, Казначейство вживає встановлені законодавством заходи, які будуть спрямовані на виконання судового рішення, а боржник, в свою чергу, зобов'язаний повідомити Казначейство про заходи, вжиті ним з метою виконання судового рішення.

Між тим, в даному випадку, в матеріалах справи не міститься жодного доказу про вжиття відповідачем встановлених законодавством заходів, які будуть спрямовані на виконання судового рішення, зокрема, направлення УПФУ в Чернігівському районі вимоги про необхідність вжиття останнім заходів для встановлення асигнувань або здійснення інших дій, для виплати ОСОБА_2 заборгованості.

В свою чергу, відповідно до пп.1 п.47 вказаного Порядку безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником, а також інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Пунктом 47 Порядку №845 встановлено, що безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством, у тому числі, на підставі поданих органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;

Відповідно до п.48 Порядку № 845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з п.47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

Разом з тим, у разі неможливості виконання боржником судового рішення протягом двох місяців з моменту надходження заяви щодо здійснення безспірного списання, виконавчий документ та інші відомості передаються до Державної казначейської служби України для подальшого виконання. При цьому, строк виконання судового рішення Казначейством не може перевищувати трьох місяців з дня надходження виконавчого документу на підставі п.47 Порядку № 845.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, виконавчий документ прийнятий до Державної Казначейської служби 12.01.2015.

Таким чином, строк для перерахування Державною казначейською службою України коштів ОСОБА_2 сплив 12.04.2015.

Станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції, відповідачем не надано доказів щодо вчинення дій спрямованих на виконання рішення суду та перерахування на користь ОСОБА_2 коштів у сумі 36 722,73 грн. (з урахуванням компенсації в розмірі 3% річних від несплаченої суми).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що зволікаючи у виконанні дій з перерахування коштів ОСОБА_2, Державна казначейська служба України, як суб'єкт владних повноважень, вчинила бездіяльність, оскільки рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.09.2011 по справі № 2-а-8722/2011 не виконано, а тому доводи викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу суду та є безпідставними.

Обов'язковість судових рішень гарантується ст.124 Конституції України та практикою Європейського суду з прав людини.

Аналогічний правовий підхід викладено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції», в якому Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Крім того, відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено п.1 ст.1 Першого протоколу. Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

У випадку, що розглядається, суд констатує, що жодних обставин, що стали перешкодою у виконанні рішення суду у встановлений законом строку, відповідач не надав.

У контексті вищезазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги практику Європейського суду з прав людини.

Що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вимог Конвенції (рішення у справі «Ромашов проти України» від 27.07.2004 (№ 67534/01).

Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 (№ 60750/00).

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» від 26.04.2005 (№ 29439/02).

Таким чином, суд апеляційної інстанції наголошує, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню у встановлений законом строк.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що вимога про зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання рішення, не підлягає задоволенню, оскільки за відповідно до КАС України, встановлення судового контролю - це право суду, а не його обов'язок.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в даному випадку Державною казначейською службою України, як суб'єктом владних повноважень, не доведено відсутності бездіяльності та вчинення певних дій спрямованих на виконання судового рішення відповідно до норм чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п.2 ч.4 ст. 206 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, під час подання апеляційної скарги апелянтом не було сплачено судовий збір, який становив 606,32 грн. Між тим, останнім заявлено клопотання про відстрочку сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017 вищезазначене клопотання задоволено, відстрочено сплату судового збору в розмірі 606,32 грн. до розгляду справи по суті та відкрито апеляційне провадження по справі.

Таким чином, судовий збір за подання апеляційної скарги Державної казначейської служби України підлягає стягненню під час постановлення рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України шляхом їх безспірного списання несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в розмірі 606,32 грн. (шістсот шість гривень 32 копійок) на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код класифікації доходів бюджету- 22030101.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.