Ухвала суду № 65161107, 02.03.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 березня 2017 рокусправа № 804/5965/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Кругового О.О.

суддів: Лукманової О.М. Божко Л.А.

за участю секретаря судового засідання:Сонник А.В.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Дніпропетровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року у справі №804/5965/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрогума» до Дніпропетровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

13 вересня 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрогума» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнень просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення форми «Р» від 30.08.2016 року №0000742201, яким позивачу донараховано зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 19830 грн. (13 220 грн. за основним платежем, 6 610 грн. за штрафними санкціями); визнати протиправним та скасувати повідомлення рішення форми «В4», яким встановлено завищення відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту на суму 64 302 грн.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, податкові повідомлення рішення прийняті відповідачем із порушенням вимог норм податкового законодавства без достатнього зясування обставин, що мають істотне значення, та ґрунтується лише на податковій інформації, наявній у податкового органу, щодо порушень вчинених контрагентом позивача. Позивач також зазначає, що господарські операції з придбання ТМЦ у перевіряємий період є підтверджені оформленими у відповідності до вимог Закону первинними документами, що свідчить на користь відсутності підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення форми «Р» від 30.08.2016 року №0000742201, яким позивачу донараховано зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 19830 грн. (13 220 грн. за основним платежем, 6 610 грн. за штрафними санкціями); визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення форми «В4», яким встановлено завищення відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту на суму 64 302 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що за наслідками перевірки встановлено відсутність у позивача первинних документів по взаємовідносинам із контрагентом ТОВ «Альмеріс», які б могли підтвердити реальність здійснення господарських операцій за перевіряємий період. Крім того, відповідач зазначає, що в ТОВ «Альмеріс» встановлено відсутність придбання ТМЦ, які в подальшому були реалізовані на адресу позивача.

Від позивача до суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він зазначає, що з акту перевірки вбачається, що відповідач в ході аналізу інформації щодо ТОВ «Альмеріс» з податкових баз даних, дійшов висновку про те, що по ланцюгу постання товару йде заміна виду продукції, вказане стало підставою для не визнання реальності вчинюваних між позивачем та ТОВ «Альмеріс». Позивач наголошує, що здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Альмеріс» оформленими належним чином первинними документами, зокрема податковими накладними, а також фактом руху активів підприємства. Також, позивач зазначає, що на момент проведення відповідачем перевірки укладені з ТОВ «Альмеріс» договори, видаткові накладні, ТТН були втрачені та перебували в процесі відновлення, про що заздалегідь було повідомлено податковий орган.

В судовому засіданні представник позивача доводи, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала із посланням на обставини, викладені в апеляційній скарзі, та просила апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Дніпрогума» - відмовити.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 03 серпня 2016 року по 09 серпня 2016 року посадовими особами Дніпропетровської ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дніпрогума» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «АЛЬМЕРІС» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.12.2015 року в обліку за період з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 16.08.2016 року за №166/04-17-140/33287321.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновків про:

1.Не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Альмеріс» у грудні 2015 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки;

2.На порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями, ТОВ «Дніпрогума» завищено податковий кредит всього на суму 77 522 грн. в результаті чого: завищено суму відємного значення за грудень 2015 року на суму 64 302 грн., занижено суму податку на додану вартість за грудень 2015 року на суму 13 220 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення форми «В4» яким встановлено завищення відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту на суму 64 302 грн. та податкове повідомлення рішення №0000742201 від 30.08.2016 року яким збільшено суму грошового зобовязання ТОВ «Дніпрогума» з податку на додану вартість всього на суму 20830.00 грн., в тому числі 13220 грн. - за основним грошовим зобовязанням, 6610 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень рішень є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про те, що господарські відносини між ТОВ «Дніпрогума» та ТОВ «Альмеріс» не мають реального характеру настання наслідків ними обумовлених не відповідають дійсним обставинам справи. Суд дійшов висновку, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та відємне значення з ПДВ за наслідками господарських операцій між позивачем та ТОВ «Альмеріс», що підтверджуються документами первинного бухгалтерського обліку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що в рамках господарської діяльності між Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпрогума (покупець) та ТОВ Альмеріс (Постачальники) було укладено договори поставки № 011215.

На підтвердження правомірності формування спірної суми податкового кредиту та реальності наведеної вище угоди позивачем до суду надано наступні документи первинного бухгалтерського обліку, а саме: рахунок на оплату №16 від 03.12.15р., рахунок оплату № 20 від 15.12.15р., рахунок на оплату №24 від 21.12.15р., видаткова накладна №16 від 03.12.15р., видаткова накладна №20 від 15.12.15р., видаткова накладна №24 від 21.12.15р. товарно-транспортна накладна від 03.12.15р. №0000000154, товарно-транспортна наклада від 15.12.15р. №0000000158, товарно-транспортна наклдана від 21.12.15р., банківські виписки, договір про надання транспортних послуг б/н від 18.01.15р. разом із актом виконаних робіт за грудень 2015 року та доказами оплати транспортних послуг.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обовязкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем аналізованих сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за перевіряємий період.

Суд зазначає, що сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору на здійснення господарських відносин, сторонами договору складено визначені законом первинні документи, такі як видаткові та податкові накладні, які відповідають вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та є підставою для підтвердження настання події, що свідчить про право особи на формування податкового кредиту за рахунок сум ПДВ за вказаними господарськими операціями.

Як вбачається зі змісту акту перевірки податковий орган дійшов висновку про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період з огляду на отриману за допомогою АІС податковий блок податкову інформацію про ТОВ Альмеріс, згідно якої у останнього відсутні технічні, фізичні та технологічні можливості для вчинення дій, які становлять зміст господарських операцій. Також податковий орган в акті перевірки зазначив, що відповідно до ЄРПН податкових накладних, реалізований ТОВ «Альмеріс» товар протягом 2015 року не придбавався підприємством для подальшої реалізації, а по ланцюгу постачання йде зміна виду продукції (пересорт), а саме: ТОВ «Альмеріс» придбаває фрути та рибну продукцію, а на адресу позивача реалізує рукава, пароніт, азботканина, ремені, клинові, техпластини, патрубки. Вказане, на думку податкового органу, свідчить про надання ТОВ «Альмеріс» податкової вимоги третім особам з мінімізації сплати податків до державного бюджету.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

В свою чергу, невідповідність окремих документів складених відносно товару постачальником по ланцюгу постачання не впливає на віднесення позивачем (покупцем) до складу податкового кредиту оскільки Закон не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від наявності документів щодо належного виконання постачальниками по ланцюгу постачання своїх податкових та інших зобовязань.

Так, Рішенням Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), ««Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція викладена і у п.38 рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява №803/02), а саме: «… коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Крім того, у відповідності до правових висновків Верховного суду України, викладених в Постанові від 22.09.2015 року, «Сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачається зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства у звязку з його господарською діяльністю».

В матеріалах справи наявні документи на підтвердження змін в активах позивача, його власному капіталі, понесених в результаті господарської діяльності направленої на придбання послуг у контрагента у перевіряємий період, а саме: виписки з особового рахунку платника у обслуговуючому банку, досліджені в судовому порядку.

Щодо доводів відповідача про невідповідність наданих позивачем ТТН вимогам закону, а також відсутність сертифікатів якості товару суд зазначає наступне.

Відсутність, або певна невідповідність лише товарно-транспортних накладних не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних видаткових накладних, оплати за поставлений товар (послуги) та подальшого використання товару у власній господарській діяльності платника податків, що у своїй сукупності підтверджує отримання товару (послуг) і як наслідок наявність у платника права на формування податкового кредиту. Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., визначено такий документ як товарно-транспортна накладна та подорожній лист. Між тим, вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обовязки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Так, певна невідповідність ТТН може свідчити лише про неналежне оформлення документів щодо перевезення товару, та не можу слугувати підставою для визнання або невизнання господарської операції з постачання (купівлі продажу ) товару, оскільки не має статусу документу звітності первинного бухгалтерського обліку.

Крім того, позивачем до суду надано копії товарно транспортних накладних, які підтверджують факт транспортування товару до ТОВ «Дніпрогума».

В свою чергу сертифікат якості товару не є документом первинного бухгалтерського обліку, та не може розцінюватись як доказ реальності здійснення господарської операції з поставки товару, тому його відсутність не може бути і підставою для визнання господарських операцій такими, що були укладені з метою мінімізації плати податку до державного бюджету.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем належним чином та в повному обсязі підтверджено правомірність формування податку на додану вартість за рахунок господарських операцій з придбання товару у ТОВ Альмеріс у перевіряємий період, а факти недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни не повинні перешкоджати праву ТОВ «Дніпрогума» на формування податкового кредиту.

Тому зазначений в акті перевірки довод, що відповідно до зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, реалізований ТОВ Альмеріс товар протягом 2015р. не придбавався підприємством для подальшої реалізації, а по ланцюгу постачання змінений вид продукції не є беззаперечним доказом відсутності у позивача права на формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ «Альмеріс». Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що продукція реалізована за договором поставки від ТОВ Альмеріс на адресу позивача не обовязково мала бути придбана саме протягом 2015р., тому зазначений довод не доводить відсутності факту придбання товарів.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими доводи податкового органу про правомірність прийняття податкових повідомлень рішень з огляду на факт ненадання позивачем до перевірки документів первинного бухгалтерського обліку по взаємовідносинам з ТОВ «Альмеріс» з огляду на наступне.

Відповідно до п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

У відповідності до п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п. 85.6. ст. 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що безпідставна відмова в наданні до перевірки (до часу її закінчення) копій документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, призводить до визнання таких документів відсутніми, а господарських операцій непідтвердженими.

Відповідачем до суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту безпідставної відмови ТОВ «Дніпрогума» в наданні до перевірки первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Альмеріс», податковим органом не було складено акту відмови в наданні документів, так само не було й застосовано санкцій за не збереження первинних документів.

В своїх запереченнях на адміністративний позов податковий орган зазначає, що ним в порядку виконання вимог ПК України було надіслано ТОВ «Дніпрогума» запит про отримання копій документів первинного бухгалтерського обліку по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Альмеріс». У відповідь на запит ТОВ «Дніпрогума» повідомило відповідача про втрату документів та неможливість їх надання станом на час отримання запиту.

Представник позивача в своїх заперечення на апеляційну скаргу зазначає, що договори, видаткові накладні, ТТН по взаємовідносинах з ТОВ «Альмеріс» були втрачені, та перебували в процесі відновлення, про що було повідомлено податковий орган.

В матеріалах справи міститься висновок дільничного офіцера поліції Індустріального ВП ДВП капітана поліції ОСОБА_3 про те, що за заявою гр.. ОСОБА_4 було проведено перевірку та розгляд матеріалів за фактом втрати документів податкової звітності на ТОВ «Дніпрогума», директором якої є заявник, ТОВ «Алмеріс», ТОВ «Мкм Премія».

Відтак, встановлені обставини справи свідчать про відсутність факту безпідставної відмови в наданні документів до перевірки які б могли свідчити про правомірність прийнятих у відношенні позивача податкових повідомлень рішень.

Більш того, як вбачається з акту перевірки (стор. 7 акту) податковий орган за наслідками дослідження податкової інформації щодо ТОВ «Альмеріс» з АІС податковий блок дійшов висновку, що відсутнім є сам факт поставки товару на адресу позивача, тому сама відсутність первинних документів у ТОВ «Дніпрогума» не може бути розцінена, як факт нереальності поставки товару (рукава та техпластини).

Отже, податковий орган дійшов висновку про відсутність у господарських операцій між ТОВ «Дніпрогума» та ТОВ «Альмеріс» характеру реально здійснюваних господарських відносин суто з огляду на податкову інформацію щодо контрагента позивача, без врахування факту наявності або відсутності окремих документів, про що зазначив в акті перевірки, вказане, з урахуванням вищенаведеного, є достатньою підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Відтак, відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності формування позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість за рахунок господарських відносин з ТОВ Альмеріс, на підставі належним чином оформлених первинних документів, складених в ході реального здійснення господарських операцій, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції в достатньому обсязі зясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у звязку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Дніпропетровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року у справі №804/5965/16 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів відповідно до ст.. 212 КАС України.

Головуючий:О.О. Круговий

Суддя:О.М. Лукманова

Суддя:Л.А. Божко