Ухвала суду № 65159338, 28.02.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 617/153/16-к Головуючий 1-ої інстанції: Нестайко Ю.В.

Провадження № 11кп/790/751/17 Доповідач: Ємець О.П.

Категорія: ч.ч.1, ст.185, ч.3 ст.15, ч.2,3 ст.185,

ст.395 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Ємця О.П.,

суддів Савченко І.Б., Шабельнікова С.К.,

при секретарі Боровській О.В.,

за участю: прокурора Кочетова В.Ю.,

захисника адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження ц відношенні ОСОБА_2, ОСОБА_3 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 на ухвалу Великобурлуцького районного суду Харківської області від 13 січня 2017 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Зазначеною ухвалою обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016220000044 від 15.01.2016 року, відносно ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.15, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 185, ст.395 КК України, та відносно ОСОБА_3, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст. 185 КК України, а також обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016220000327 від 10.04.2016 року, відносно ОСОБА_3, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України, постановлено повернути прокурорам Вовчанського відділу Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які затвердили обвинувальні акти.

Цією ж ухвалою запобіжний захід відносно ОСОБА_2 змінено з тримання під вартою на особисте зобовязання та покладено на обвинуваченого строком на два місяці до 12 березня 2017 року,- обовязки, передбачені п.п. 2,3 ч.5 ст. 194 КПК України. Відмовлено у застосуванні запобіжного заходу відносно ОСОБА_3

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що обвинувальний акт містить суперечності, недопустимі з точки зору належної кваліфікації дій особи.

Також суд вказав на те, що у обвинувальному акті відносно ОСОБА_2 зазначається, що він неодноразово судимий, при цьому конкретно вказується лише про одну судимість.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу у звязку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним тлумаченням закону, яке суперечить його точному змісту; призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого провадження; задовольнити клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобовязання стосовно ОСОБА_3 та продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стовно ОСОБА_2 Вважає, що судом не наведено обєктивних підстав для повернення обвинувальних актів прокурору. Вказує, що питання щодо правильності кваліфікації злочинів повинно вирішуватись судом під час судового розгляду, докази на підтвердження винуватості обвинувачених саме у інкримінованих їм злочинах містяться у матеріалах, які будуть надані прокурором суду. Вважає, що суд, не розглядаючи кримінального провадження по суті та не досліджуючи докази, в порушення вимог КПК України, дав оцінку правильності кваліфікації дій обвинувачених, натомість конкретних порушень ст.291 КПК України при складанні обвинувального акту в ухвалі не наведено. Крім того, прокурор не погоджується з рішенням суду в частині застосування до обвинувачених запобіжних заходів.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав та просив задовольнити апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, захисника, який частково підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до положень п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Тобто, після отримання обвинувального акта суд зобов'язаний перевірити його на відповідність вимогам ст.291 КПК України, з'ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття одного з рішень, передбачених ч.3 ст.314 КПК України, та вирішити питання, пов'язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.

Згідно з п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України. Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі. За змістом положень ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт і є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Як вбачається з обвинувального акта у відношенні ОСОБА_3, ОСОБА_2, у ньому викладені фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, що містять істотні суперечності, про що обґрунтовано зазначив суд в оскарженій прокурором ухвалі.

Так, за епізодом обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні 14.01.2016 р. замаху на крадіжку майна, що належить ОСОБА_7 в обвинувальному акті зазначається, що ОСОБА_2, проникнувши до дачного будинку, скоїв крадіжку газової плити, чотирьох балончиків газових до плити, асинхронного двигуна. Наведене формулювання свідчить про висновок щодо вчинення закінченого злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України. Однак тут же в обвинувальному акті зазначається, що злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі ОСОБА_2, так як він не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, в звязку з тим, що був затриманий на місці злочину. В обвинувальному акті не вказано, які саме дії не вчинив ОСОБА_2 для доведення злочину до кінця. Незрозуміло, на чому ґрунтується висновок про незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна за обставин, описаних перед цим у обвинувальному акті, якщо не зазначено, які ще дії мав намір вчинити, але не вчинив обвинувачений.

Крім того, за епізодом обвинувачення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у вчиненні 13.01.2016 року таємного викрадення чужого майна з території дачного домоволодіння, що належить ОСОБА_8, в обвинувальному акті зазначається, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3, пройшли на територію домоволодіння через калитку, звідки вчинили крадіжку майна на суму 152,00 грн. З наведеного опису можна зробити висновок, що територія домоволодіння огороджена, а якщо це так, то майно перебувало в сховищі, виходячи з поняття «сховище», яке міститься у диспозиції ч.3 ст. 185 КК України, однак вказане діяння кваліфіковане за ч.2 ст. 185, а не за ч.3 ст. 185 КК України.

Такі ж суперечності містяться у обвинувальному акті за епізодом обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні крадіжки 18.11.2015 р. з території домоволодіння, що належить ОСОБА_9 Зазначено, що домоволодіння огороджене парканом, і ОСОБА_3 «заліз на територію вказаного двору», звідки таємно викрав майно на суму 807 грн., це діяння кваліфіковане за ч.1 ст. 185 КК України, а не за ч.3 ст. 185 КК України.

Таке формулювання обвинувачення є нечітким на неоднозначним, це свідчить про неконкретність предявленого обвинувачення, що порушує право обвинуваченого на захист. В подальшому це позбавить суд належним чином розяснити обвинуваченому суть обвинувачення на виконання вимог ст.348 КПК України, та розглянути кримінальне провадження в його межах.

Крім того, суд вірно встановив і те, що в обвинувальному акті не в повному обсязі викладені анкетні дані обвинуваченого ОСОБА_2, в частині зазначення його судимостей, що не узгоджується з вимогами п.3 ч.2 ст.291 КПК України.

За таких обставин, суд ухвалив законне рішення про повернення обвинувального акту прокурору відповідно до вимог ст. 314 КПК України.

В той же час наведені прокурором у апеляційній скарзі доводи є непереконливими, носять формальний характер, і тому не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого суду, яке направлене на виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України, та його здійснення у відповідності до загальних засад, зокрема передбачених ст.9 КПК України, в першу чергу органами досудового розслідування і прокурором з тим, щоб в подальшому ці ж завдання належно могли бути виконані судом.

Клопотання прокурора в апеляційній скарзі про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_2 не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 був змінений судом з тримання під вартою на особисте зобовязання.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_3 є обґрунтованим, оскільки прокурором не надано суду доказів про існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а тому підстави для застосування цього запобіжного заходу під час апеляційного перегляду ухвали відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Великобурлуцького районного суду Харківської області від 13 січня 2017 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016220000044 від 15.01.2016 року, відносно ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.15, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 185, ст.395 КК України, та відносно ОСОБА_3, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст. 185 КК України, а також обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016220000327 від 10.04.2016 року, відносно ОСОБА_3, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України,- повернуто прокурорам Вовчанського відділу Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які затвердили обвинувальні акти, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

_______ _______ _______

О.П. ОСОБА_10 ОСОБА_11 Савченко