Рішення № 6515908, 19.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/293 19.10.09 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровська паперова фабрика» до Приватного підприємства «Регіонартпром» про стягнення 32090,97 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: не з’явилися

Від відповідача: не з’явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровська паперова фабрика»(позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Регіонартпром» (відповідач) про стягнення 32090,97 грн. заборгованості за договором № 11-ТД від 16.06.2009 року. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 27985,81 грн., пеню в розмірі 895,92 грн., 3% річних в розмірі 131,11 грн., інфляційні збитки в розмірі 279,55 грн., штраф в розмірі 2798,58 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу паперову продукцію (товар), проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по оплаті поставленого товару не виконав в повному обсязі. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.09.2009 р. порушено провадження у справі № 39/293 та призначено справу до розгляду на 02.10.2009 р. о 12:00 год.

02.10.2009 р. позивач через відділ діловодства суду подав повідомлення по справі.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 02.10.2009 р., позовні вимоги підтримав в повному обсязі та подав усне клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Судом клопотання задоволено.

Ухвалою суду від 02.10.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 19.10.2009 р. о 14:40 год.

19.10.2009 р. позивач через відділ діловодства суду подав довідку про внесення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Довідку про внесення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців залучено до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не з‘явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи надіслана за адресою, що зазначена в позовній заяві та підтверджується наданою позивачем довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (04215, м. Київ, проспект Георгія Гонгадзе, 20).

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/293 від 16.09.2009 р. направлене позивачу та відповідачу - за адресами, вказаними позивачем у позовній заяві, що підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці ухвал суду.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/293 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 02.10.2009 р. та 19.10.2009 р. від останнього до суду не надходило.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

В судовому засіданні, призначеному на 19.10.2009 р. оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.06.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрикас»(позивач) та Приватним підприємством «Регіонартпром»(відповідач) було укладено договір № 11-ТД, відповідно до п. 1.1. якого, позивач зобов’язувався в порядку та на умовах, визначених даним договором, та відповідно до замовлень відповідача поставляти товар, а відповідач в свою чергу зобов’язувався в порядку та на умовах, визначених даним договором, приймати товар та оплачувати його вартість, в кількості та асортименті відповідно до накладних на кожну партію поставленого товару.

На виконання умов договору № 11-ТД від 16.06.2009 р. позивач в період з 19.06.2009 р. по 23.06.2009 р. поставив відповідачу товар, що підтверджується відповідними накладними: накладною № К205 від 19.06.2009 р., в якій було встановлено термін оплати 19.06.2009 р. та накладною № К216 від 23.06.2009 р., в якій було встановлено термін оплати 30.06.2009 р. та довіреності № 921623 від 17.06.2009 р. на загальну суму 34185,81 грн. (копії накладних та довіреності знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 8.1. договору, договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31 грудня 2009 р.

Зібрані у справі докази свідчать про те, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар в сумі 6200,00 грн., що підтверджується банківською випискою (копія в матеріалах справи), а тому заборгованість відповідача перед позивачем складає 27985,81 грн., доказів які б спростовували визначену суму заборгованості відповідачем не представлено.

17.08.2009 р. позивач направив на адресу відповідача цінний лист з описом вкладення вимогу про оплату № 16-Д з проханням оплатити отриманий товар в строк до 24.08.2009 р. Проте, відповідач залишив вимогу позивача про оплату без відповіді та задоволення.

Проте заборгованість у сумі 27985,81 грн. Відповідач, станом на час подання позивачем позову до суду, не оплатив, чим порушив покладені на нього зобов’язання щодо своєчасної оплати поставленого Товару.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наведене свідчить, що фактично між сторонами по справі укладений договір поставки (Договір № 11-ТД від 16.06.2009 р.), а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень п.3.2 Договору № 11-ТД від 16.06.2009 р. строк виконання зобов’язань щодо оплати товару переданого згідно вказаних накладних та отриманого на підставі довіреності на отримання товару станом на час вирішення спору є таким, що настав. Розрахунок мав бути здійснений відповідачем в термін, який вказувався в накладних.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач отримав товар, але зобов‘язання по оплаті поставленого товару не виконав в повному обсязі.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 27985,81 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 895,92 грн., штрафу в розмірі 2798,58 грн., інфляційних збитків в розмірі 279,55 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 131,11 грн.

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов‘язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). В силу п. 1. ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання вчиняється у письмовій формі.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовЧязань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день такої прострочки.

У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 895,92 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що відповідач сплачує на користь позивача штраф в розмірі 10% від суми несплаченого товару.

У відповідності із ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 2798,58 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних збитків в розмірі 279,55 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 131,11 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 321,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Регіонартпром»(04215, м. Київпроспект Георгія Гонгадзе, 20; код ЄДРПОУ № 34294603; р/р № 26005300033042 Печерське відділення АКБ «Форум», МФО 322948), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика» (49034, м. Дніпропетровськ, вул. Каспійська, 2; код ЄДРПОУ № 35114464; р/р № 26004301009217 в ДФ ВАТ «ВТБ Банк», МФО 306931) 27985,81 грн. (двадцять сім тисяч дев’ятсот вісімдесят п`ять 81 коп.) основного боргу, 895,92 грн. (вісімсот дев’яносто п`ять 92 коп.) пені, 2798,58 грн. (дві тисячі дев’яносто вісім гривень 58 коп.) штрафу, 279,55 грн. (двісті сімдесят дев`ять гривень 55 коп.) інфляційних збитків, 131,11 грн. (сто тридцять одна гривня 11 коп.) трьох відсотків річних, 321 (триста двадцять одна) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.