Рішення № 6515897, 09.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/398 09.10.09 Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М., розглянувши справу№ 14/398 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська молочна компанія”

доВідкритого акціонерного товариства „Завод дитячого харчування „Салюс”

простягнення 291481,31 грн.

за участю представників сторін: від позивача- Солоніна В.М. від відповідача- не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: В серпні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська молочна компанія” (надалі –ТОВ “Українська молочна компанія”) звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Завод дитячого харчування „Салюс” (надалі –ВАТ „ЗДХ „Салюс”) про стягнення 291481,31 грн. В обґрунтування пред’явлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем грошових зобов’язань за Договором поставки № 4 від 20.02.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов’язано сторони виконати певні дії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2009 р. суд відклав розгляд справи відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 09.10.2009 р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.

Поряд з цим, судом розглянуто заявлена в позовній заяві вимога про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Господарський суд міста Києва дослідивши подані позивачем матеріали, враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, дійшов висновку, що у відомостях, які містяться у поданих позивачем матеріалах, відсутні достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі. А тому, клопотання про забезпечення позову є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, в т.ч. за адресою зазначеній в довідці про включення в ЄДРПОУ.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 20 лютого 2009 року між ТОВ „Українська молочна компанія” (Постачальник) та ВАТ „ЗДХ „Салюс” (Покупець) укладений договір поставки молока № 4 (надалі –Договір).

Відповідно до умов Договору Постачальник зобов'язався передавати (поставляти) у зумовлені строки Покупцеві молоко коров’яче незбиране охолоджене (далі - Сировина), а Покупець зобов’язується приймати Сировину і оплачувати її вартість на умовах даного Договору (п. 1.1).

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконував належним чином та поставляв Сировину відповідно до умов Договору про що свідчать приймальні квитанції № 10 від 01.03.2009 р., № 13 від 01.04.2009 р., № 15 від 01.05.2009 р., № 17 від 01.06.2009 р.

Всього позивач поставив 299773 кг. сировини на загальну суму 843017,40 грн.

Відповідач, в свою чергу, виконував договірні зобов'язання неналежним чином, своєчасно не оплачував поставки Сировини, про що свідчать копії банківських виписок.

Так, за квітень 2009 року сума основного боргу відповідача склала 104192,80 грн., за травень 2009 року - 143925,64 грн., за червень 2009 року - 276439,40 грн.

Згідно довідки позивача про залишкову суму боргу станом на 09.10.2009 р., заборгованість відповідача по Договору за отриманий товар складає 276439,35 грн.

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором в сумі 276439,35 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 11024,08 грн. штрафу, 977 грн. 3% річних, 3040,83 грн. інфляційних витрат.

Відповідно до п. 4.2. Договору за порушення строків оплати за цим Договором Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі 3% від середньозваженої простроченої заборгованості за місяць.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок розміру заявлених до стягнення штрафу, відсотків річних та інфляційних нарахувань, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача штраф, відсотки річних та інфляційні нарахування в заявленому розмірі.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в установленому порядку заявлених до нього вимог не спростував.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Завод дитячого харчування „Салюс” (04201, м. Київ, вул. Майорова, 2, ЄДРПОУ 21571406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська молочна компанія” (07620, Київська область, Згурівський район, с. Великий Крупіль, вул. Леніна, 11 А, ЄДРПОУ 34099131) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 276439,35 грн. основного боргу, 11024,08 грн. штрафу, 3040,83 грн. інфляційних витрат, 977 грн. 3 % річних, 2914,82 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський Дата підписання рішення: 26.10.2009 р.