Рішення № 6515854, 20.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/37 20.10.09 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №23/37                                                                                                    20.10.2009 За позовомПриватного підприємства "Л" Транс" ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Максімус"

Простягнення 332 666,30 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача:Овдіюк Д.В. (пред. за довір. від 01.07.2009 року)

Від відповідача:Кириченко Н.С. (пред. за довір. від 26.08.2009 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ Приватне підприємство "Л" Транс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Максімус" заборгованості за договором купівлі-продажу №21-05/09 від 21.05.2009 року у сумі 332 666,30 грн. Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2009 року порушено провадження у справі № 23/37 та призначено її до розгляду на 11.08.2009 року.

У судовому засіданні 11.09.2009 року представником позивача було надано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу №21-05/09 від 21.05.2009 року у розмірі 396201,30 грн. та пеню у сумі 12033,77 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2009 року у зв’язку з неявкою представника Відповідача у судове засідання розгляд справи № 23/37 було відкладено на 27.08.2009 року.

13 серпня 2009 року Позивачем повторно було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу №21-05/09 від 21.05.2009 року у розмірі 396201,30 грн. та пеню у сумі 12033,77 грн. та додано розрахунок нарахованої пені.

У судовому засіданні 27.08.2009 року представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі відповідно до заяви про збільшення позовних вимог. Крім того, представник Позивача надав суду заяву про відшкодування судових витрат, зокрема, адвокатських послуг у сумі 16000,00 грн. за рахунок Відповідача.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував.

У судовому засіданні 27.08.2009 року судом оголошено перерву до 24.09.2009 року, а також задоволено клопотання сторін про продовження строку розгляду спору.

У судовому засіданні 24.09.2009 року представником Позивача було надано суду заяву про відшкодування судових витрат - адвокатських послуг за рахунок Відповідача у сумі 25000,00 грн.

Представник Відповідача у судовому засіданні надав суду клопотання про залучення до справи доказів на підтвердження відсутності у Відповідача станом на 23.09.2009 року заборгованості за договором купівлі-продажу №21-05/09 від 21.05.2009 року.

У судовому засідання 24.09.2009 року оголошено перерву до 20.10.2009 року.

15 жовтня 2009 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про збільшення позовних вимог, згідно якої Позивач просить стягнути з Відповідача пеню та 3% річних у розмірах 13535,51 грн. та 1978,61 грн. відповідно.

Таким чином, судом розглянуті позовні вимоги про стягнення з Відповідача 396201,30 грн. основної заборгованості за договором купівлі-продажу №21-05/09 від 21.05.2009 року, 13535,51грн. пені, 1978,61грн. –3% річних та судових витрат, в тому числі 25000,00 грн. адвокатських послуг.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а також порядком оскарження протоколу судового засідання.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.10.2009 року за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем 21.05.2009 року було укладено договір купівлі-продажу №21-05/09, відповідно до якого Позивач зобов’язався передавати у власність Відповідача, а Відповідач приймати та оплачувати щебінь фракції 0-120 та відсів (далі –товар) відповідно до умов договору та специфікації.

Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 та 4.4 договору №21-05/09 від 21.05.2008 року Відповідач зобов’язався здійснювати розрахунок за кожну партію товару в безготівковому порядку, на підставі товарно-транспортних накладних підписаних сторонами та рахунків-фактур протягом 10 календарних днів з дати поставки товару (партії товару) Позивачем.

На виконання умов договору №21-05/09 від 21.05.2008 року, Позивачем було поставлено та передано Відповідачу товари загальною сумою 738088,80 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін та завіреними відбитками печаток, довіреностями та виставленими Відповідачу рахунками-фактурами (оригінали оглянуті у судовому засіданні).

Всупереч договірним умовам Відповідачем до подачі позовної заяви було оплачено лише частину поставленого товару та заборгованість Відповідача, на момент подачі позовної заяви, складала 396201,30 грн.

Після порушення провадження у справі, Відповідачем було погашено заборгованість перед Позивачем у повному обсязі, що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями платіжних доручень (оригінали оглянуті у судовому засіданні).

Таким чином, судом встановлено, що на момент винесення рішення суду Відповідач розрахувався за поставлений Позивачем товар згідно договору №21-05/09 від 21.05.2008 року у повному обсязі та спір між сторонами щодо основної суми заборгованості відсутній, що є підставою для припинення провадження в даній частині позову відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що Відповідач не виконав свої зобов’язання у строки, встановлені п.4.4. договору №21-05/09 від 21.05.2008 року, тобто порушив строки виконання зобов’язання щодо оплати поставленого Позивачем товару.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Відповідно до пункту 8.3. договору №21-05/09 від 21.05.2008 року Відповідач зобов’язався за порушення термінів оплати товару сплатити на користь Позивач пеню у розмір подвійної облікової ставки НБУ нарахованої на суму простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача пені такими, що підлягають частковому задоволенню у сумі 12523,95 грн., в зв’язку допущенням Позивачем арифметичної помилки під час здійснення розрахунку.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача 3% річних за прострочення платежів.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позовних вимог Позивача в частині стягнення 3% річних суд вважає зазначені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню у сумі 1707,81грн., у зв’язку допущенням Позивачем арифметичної помилки під час здійснення розрахунку.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про відшкодування на його користь витрати на послуги адвоката у сумі 25000,00 гривень.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката розподіляється між сторонами залежно від результатів розгляду справи. Питання про розподіл господарських витрат, включаючи витрати на адвоката, має розглядатись водночас з розглядом справи, у якій ці послуги надавалися, що передбачено ст.ст.49, 84 Господарського процесуального кодексу України.

З вищенаведених статей вбачається, що до складу судових витрат у господарському судочинстві можуть включатись витрати на оплату послуг адвоката. Такий статус мають виключно особи, визначені у статті 2 Закону України "Про адвокатуру", зокрема, ті, хто одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України.

З матеріалів справи вбачається, що для захисту своїх порушених прав Позивачем було укладено договір №18-р від 16.06.2009 року про надання послуг, відповідно до якого адвокат Василюк І.М. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №245 від 04.06.2003 року) зобов’язався надати Позивачу послуги щодо врегулювання відносин між Позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Максімус" щодо неоплати вартості поставленої продукції (товару). Пунктом 3.1.1 Договору №18-р від 18.06.2009 року сторони погодили, що вартість послуг становить 25000,00 грн. Означений платіж було здійснено Позивачем, що підтверджується рахунком №10 від 05.08.2009 року, квитанціями №ПН1181 від 26.08.2009 року на суму 10000 грн. та №ПН1181 від 23.09.2009 року на суму 9000грн., а також платіжним дорученням №847 від 26.0.82009 року на суму 6000грн.

Таким чином, суд встановлює, що у даному випадку сума витрат на юридичні послуги може бути віднесена до складу судових витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України.

Всебічно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов приватного підприємства "Л" Транс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Максімус" підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті держмита у сумі 4104,33 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Максімус" 396201,30 грн. основної заборгованості за договором купівлі-продажу №21-05/09 від 21.05.2009 року.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Максімус" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 31/27а, ідентифікаційний код 34925684) на користь приватного підприємства "Л" Транс" (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 8, кв. 36, ідентифікаційний код 34396288) 12523,95 грн. (дванадцять тисяч п’ятсот двадцять три гривні 95 копійок) пені, 1707,81 грн. (одна тисяча сімсот сім гривень 81 копійок) 3% річних, 25000,00грн. (двадцять п’ять тисяч гривень 00 копійок) оплати послуг адвоката, 4104,33грн. (чотири тисячі сто чотири гривні 33 копійки) державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 копійок) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання рішення: 27.10.2009 року.