Рішення № 65158491, 06.03.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 638/19299/13-ц

н/п 2/640/1214/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2017 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Якуші Н.В.

при секретарі Коломойцеві М.М.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Київського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

16 серпня 2016 року з Дзержинського районного суду м. Харкова до Київського районного суду м. Харкова надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, із уточненими вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 18.06.2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №МL-702/169/2007, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав кредит у сумі 110000,00 доларів США строком до 18.06.2032 року, зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених кредитним договором.

27.05.2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір кредитного портфелю, за яким ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобовязання за кредитним договором №ML 702/169/2007.

Зазначив, що в порушення умов кредитного договору ОСОБА_3 не здійснював погашення кредиту та сплату відсотків у строки та в розмірі, встановленим кредитним договором, у звязку з чим у нього виникла заборгованість за тілом кредиту, розмір якого станом на 28.02.2017 року становить 103033,27 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28.02.2017 рік (1 долар США = 27,053672 гривень) складає 2787428,29 грн.

У звязку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №МL-702/169/2007 від 18.06.2007 року на вказану суму та витрати понесені зі сплати судового збору.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1С, діючи на підставі довіреності від 28.03.2016 року, підтримав уточнені позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором та просив суд їх задовольнити, посилався на обставини, викладені у позові. Щодо заявленого представником відповідача клопотання про застосування строків позовної давності зазначив, що оскільки банк своїм правом вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому не скористався, а умовами Договору був встановлений строк дії договору до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобовязань, так і строки виконання зобовязань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 18.06.2032 року, то вважав, що строк позовної давності за період з 28.11.2010 року по 18.06.2032 року ними не пропущено.

Представник відповідач ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 06.09.2016 року, в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, надала до суду письмову заяву про застосування строку позовної давності ( т. 2 а.с. 24-26), яку оголосила у судовому засіданні та з якої вбачається, що відповідно до розрахунків ТОВ «ОТП Факторинг», останній платіж ОСОБА_3 перед ПАТ «ОТП Банк» був проведений 12.02.2009 року, а позивач звернувся до суду із позовом лише 28.11.2013 року, тобто строк позовної давності вже сплинув.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 2 ст. 16 ЦК України містить перелік можливих способів захисту цивільних прав та інтересів.

Статтею 629 ЦК України чітко встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Як встановлено у судовому засіданні і вбачається з доданих до справи документів, між ЗАТ «ОТП Банк» (в подальшому назва була змінена на ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №МL702/169/2007 від 18.06.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 110000,00 доларів США строком зі сплатою процентів. (т. 2 а.с.8-9).

27 травня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н, тобто до товариства перейшли всі права Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо права вимоги за кредитним договором.

Відповідно до укладеного договору ОСОБА_3 зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути банку вказані кредитні кошти в строки, зазначені в кредитному договорі, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом, в порядку та на умовах, визначених кредитним договором.

Сторони договору погодили строк повернення кредиту до 18.06.2032 року.

Разом з тим, як убачається з кредитного договору, сторони погодили як строк повернення кредиту в повному обсязі, так і графік платежів щодо повернення кредиту та відсотків за його користування щомісячно, останній з яких - 18.06.2032 року.

Таким чином, оскільки умовами кредитного договору передбачено, що погашення кредиту та сплата відсотків за його користування повинна здійснюватися відповідачем частинами кожного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно відраховувати з моменту (місяця, дня невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами відповідач перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та відсотків з 12.02.2009 року, з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом та з вимогами про дострокове повернення кредиту Позивач звернувся 28.11.2013 року, включивши до позовних вимог як всю заборговану суму, так і майбутні платежі.

У судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто, можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з умовами кредитного договору, Позичальник зобов'язаний здійснювати поверне кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів користування ним.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинам і встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Разом з тим, необхідно зазначити наступне.

Обставиною, яка стала підставою для звернення 28.11.2013 року Позивача до суду з позовом про повернення кредиту є факт порушення позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, а саме: припинення здійснення ним 12.02.2009 року передбачених договором виплат з погашення чергового платежу за кредитом.

Таким чином, аналізуючи норми ст. ст. 261, 530, 631 ЦК України, слід дійти висновку про те, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання останнього зобов'язання, вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом, щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. З урахуванням викладеного, строк позовної давності про стягнення заборгованості за тілом кредиту позивачем не пропущено.

З урахуванням дати звернення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з позовом до суду - 28.11.2013 року, трирічна позовна давність для звернення за захистом своїх прав до суду обмежується 28.11.2010 року.

Відповідно графіку погашення заборгованості до Кредитного договору, Позичальник зобов'язався здійснити 300 платежів за тілом кредиту, з них платіж № 42 за Графіком, повинен був сплачуватись 20.12.2010 року, але сплачений не був.

Відтак, у позичальника виникла заборгованість за кредитом у періоди визначені з № 42 по № 300 Графіку включно, а саме за період з 20.12.2010 по 18.06.2032 включно ( з урахуванням суми, що стягується достроково).

Період з 20.12.2010 по 18.06.2032 Відповідач мав сплати 259 платежів, щомісячний платіж складає 366,67 дол. США.

Сума боргу, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 за період з 20.12.2010 по 18.06.2032 року з урахуванням строку позовної давності складає за тіло кредиту 94967,53 доларів США, що станом на 28.02.2017 року (1 долар США = 27,053672 грн.) складає 2569220,41 грн.

При цьому, визначаючи початок перебігу позовної давності, суд враховує і той факт, що у звязку з порушенням ОСОБА_3 умов кредитного договору щодо повернення кредиту, кредитор відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України та умов кредитного договору (п.п. 1.9.1 п. 1.9 частини № 2 кредитного договору) мав можливість використати право достроково вимагати стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором.

Так, на підставі п. 1.9. кредитного договору кредитору надано право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та/чи інших зобов'язань за цим договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п. 2.3.7. та ст. 3 цього договору) чи іншими укладеними з банком договорами та/або умов документів забезпечення. При цьому, зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальникомпротягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що 26 березня 2009 року ПАТ «ОТП Банк» була складена вимога до ОСОБА_3 про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені (а.с.30 Т.1 )

Разом з тим, матеріали справи маючи у собі таку вимогу, однак, не мають при цьому жодного доказу щодо дати отримання такої вимоги ОСОБА_3, також відсутні доказі щодо обставин отримання досудової вимоги, що позбавляє можливості суду визначитися зі строком перебігу позовної давності, який повинен початися з дати отримання цієї вимоги. (п. 1.9 Кредитного договору).

Відповідно до пояснень представника позивача вказану вимогу Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» відправлено не було, оскільки жодного поштового реєстру, який би про це свідчив при укладанні договору купівлі-продажу кредитного портфелю до ТОВ «ОТП Факторинг» передано не було. Представник відповідача наполягала на отриманні вказаної вимоги її довірителем, разом з тим доказів цього суду не надала.

За змістом ч. 4 ст. 61 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, враховуючи передбачені у п. 1.9 Договору застереження щодо поняття надіслання вимоги та її отримання, суд прийшов до висновку, що позивач не скористався своїм правом достроково вимагати виконання боргових зобовязань, тобто зміна кінцевого строку повернення позичених відповідачу сум не відбулась.

При цьому суд зазначає, що не застосовує до виниклих правовідносин, висновки, до яких прийшов Верховний суд України у постанові від 19.03.2014 року по справі №6-20цс14, оскільки в умовах кредитного договору, укладеному між сторонами, міститься пункт щодо зміни строків повного дострокового виконання вимог щодо погашення заборгованості, який на час звернення до суду не сплив.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановленихобставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Оскільки суд ухвалює рішення про часткове задоволення вимог позивача, то відповідно вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, а саме судового збору, також підлягають задоволенню пропорційно до загального розміру задоволених вимог (92,17%), враховуючи при цьому, що при зверненні до суду із уточненим в останній редакції позовом, доплата судового збору позивач не здійснив, а отже різниця між сплаченим судовим збором та необхідним до сплати, підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного й керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який мешкає за адресою: м. Харків, вул. Пестеля, б. 94-а на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором №МL-702/169/2007 від 18.06.2007 року у розмірі 94600,86 доларів США, що еквівалентно 2569220,41 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який мешкає за адресою: м. Харків, вул. Пестеля, б. 94-а на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»суму судових витрат, а саме судовий збір у розмірі 20033,45 грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який мешкає за адресою: м. Харків, вул. Пестеля, б. 94-а на користь держави судовий збір (ГУК у м. Києві/ м. Київ/22030106, код 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 18504,13 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення постановлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

Суддя Н.В. Якуша