Рішення № 6515783, 23.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 49/291 23.09.09

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 До: 1. Державного казначейства України 2. Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації

Про: стягнення 26 775,17 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники:

Від позивача не зявились

Від відповідача-1 не зявились

Від відповідача-2 не зявились

Рішення приймається зазначеною датою, оскільки розгляд справи відкладався у відповідності до ст. 77 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідачів 26775,17 грн. заборгованості, з яких 24104,33 грн. інфляційних витрат, 2670,84 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовано тим, що починаючи з середини 2007 року Головне управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації на підставі постанови Луганського окружного адміністративного суду від 24.12.2008 р. у справі № 2а-3266/08 зобовязане виплатити позивачу компенсацію в сумі 71388 грн. за пільговий проїзд окремих категорій громадян в період 2007 року. Станом на 01.04.2009 р. Головним управлінням праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації грошові зобовязання не виконані, а відтак згідно вимог ст. 625 ЦК України має сплатити позивачу інфляційні витрати та 3% річних. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, повязані з розглядом даної справи.

Відповідач-1 в судове засідання не з'явився, відзив на позов з підтверджуючими документами відповідно до ухвали суду № 49/291 від 17.07.2009р. не подав та не надіслав, про причини неявки в судове засідання суд не сповістив.

Відповідач-2 в судове засідання не з'явився, відзив на позов з підтверджуючими документами відповідно до ухвали суду № 49/291 від 17.07.2009р. не подав та не надіслав, про причини неявки в судове засідання суд не сповістив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1, є субєктом підприємницької діяльності, зареєстрований 09.04.1999 р. виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області за місцем проживання: 93400, АДРЕСА_1, реєстраційний номер 04052057ф0018717, перереєстрований 10.07.2007 р. за номером 23830000000004856, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, місце проживання: : АДРЕСА_2

Згідно ліценції НОМЕР_3 Міністерства транспорту України з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) від 01.06.2007 р. зі строком дії з 02.06.2007 р. по 01.06.2012 р. позивач має право на надання послуг з перевезення пасажирів. Попередня ліцензія від 02.06.2004 р. зі строком дії з 02.06.2004 року по 01.06.2007 р.

17.12.2004 р. між приватним підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) та Управлінням транспорту та звязку Луганської обласної державної адміністрації (замовник) було укладено договір № 2 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, згідно п. 1.1 якого замовник надає перевізнику право на перевезення пасажирів на період з 17.12.2004 р. по 16.12.2007 р. на маршруті „Сєвєродонецьк-Новоастрахань” автобусом марки ЛАЗ-699 Р СПГ з режимом роботи за розписом.

Відповідно до додаткових умов вказаного договору перевізник надає пільги інвалідам І та ІІ групи, учасника бойових дій.

В свою чергу, відповідач-2 має компенсувати позивачу за рахунок отриманих субвенцій з Державного бюджету витрати на перевезення зазначених пільгових категорій громадян.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконанням Головним управлінням праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації своїх зобов'язань за договором від 17.12.2004 р. № 2 в частині виплати компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян на період 2007 року, за постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24.12.2008 року у справі №2а-3266/08 визнано незаконною бездіяльність Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації та зобовязано його виплатити ОСОБА_1 компенсацію в сумі 71388 грн. за пільговий проїзд окремих категорій громадян у період 2007 року, на підставі раніше наданих документів.

06 березня 2009 р. Луганським окружним адміністративним судом на підставі рішення суду видано виконавчий лист, однак стягнення за ним не проведене.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає право кредитора на отримання боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання, а також 3 % річних від простроченої суми та оплату цих сум.

Відповідно до аналізу норм статей 11, 12, 15, 16 ЦК України, ст. 1 ГПК України слід зробити висновок, що право, яке захищає суд, повинно існувати на день ухвалення судового рішення.

Наявність судових рішень про стягнення боргу та передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України грошових сум за інші періоди невиконання боржником зобов'язання й відкриття виконавчого провадження за цими рішенням за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін.

Таким чином, оскільки у справі, що розглядається, встановлено, що на момент ухвалення судом рішення борг позивачу не повернуто, то є всі підстави для захисту права останнього на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, як відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення з Відповідача-2 інфляційних витрат в розмірі 24104,33 грн. і 3 % річних в розмірі 2670,84грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення коштів з Державного казначейства України, то необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 48 глави 8 розділу II Бюджетного кодексу України , визначено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України: операцій з коштами державного бюджету; розрахункового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийняття зобов'язань та проведення платежів; бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Відповідно до пункту 8 статті 51 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:

- наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України;

- відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню;

- наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" виконання рішення, яке прийнято органом державної влади, що відповідно до закону має право на його застосування, про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, здійснюється Державним казначейством України за попереднім інформуванням Міністерства фінансів України.

Проте, суд вважає за необхідне зауважити на те, що право на отримання компенсації виникло на підставі положень укладеного договору між позивачем і відповідачем-2, то відповідно відповідальність за невиконання умов договору має бути покладена на відповідача-2.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на рахунок відповідача-2.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, наявними матеріалами справи, господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації (91000, м. Луганськ, вул. Пушкіна 8) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ІН: НОМЕР_2, п/рНОМЕР_4 у філії Сєвєродонецьке відділення № 7854 Ощадбанку, МФО 364166) 26775,17 грн. заборгованості, з яких 24104,33 грн. інфляційних витрат, 2670,84 грн. 3% річних, крім того 268,00грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

СуддяА. В. Митрохіна

Дата винесення рішення 28.10.2009