Ухвала суду № 65156604, 07.03.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2544/17

Провадження № 11-сс/779/63/2017

Категорія ст. 183 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області

в складі суддів Повзло В.В., Гандзюка В.П., Шкрібляка Ю.Д.,

з участю секретаря Шандаловича А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, що діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_3, на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2017 року про застосування відносно неї запобіжного заходу у виді тримання під вартою,

за участю прокурора Дідика П.В.,

захисника ОСОБА_2,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить оскаржувану ухвалу скасувати та застосувати до ОСОБА_3 інший запобіжний захід, який не пов'язаний із триманням під вартою. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, така прийнята із порушенням вимог матеріального та процесуального права. Посилається на зміст ч. 1 ст. 194 КПК України. Зазначає, що з поданих додатків до клопотання про застосування запобіжного заходу не вбачається причетність ОСОБА_3 до вчинення саме кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. Слідчим суддею при обранні запобіжного заходу не оцінено належним чином показання самої підозрюваної, відповідно до яких вона намагалася розборонити бійку між її знайомим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Стверджує, що вона не була повязана з подією кримінального правопорушення єдиним умислом, що включає наявність у її діях обґрунтованої підозри саме за ч. 2 ст. 186 КК України. Вказує, що ні суд першої інстанції, ні сторона обвинувачення не довела наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, обмежившись тільки їхнім простим переліком без доведення. Наводить перелік обставин, які можуть свідчити про намір підозрюваних чи обвинувачених ухилятися від слідства та суду або ж перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Що ні цих, ні інших обставин сторона обвинувачення не довела, а суд не навів переконливих аргументів про обґрунтуванні ризику щодо можливості переховуватися від органів досудового слідства та суду. Зазначає, що підозра у вчиненні тяжкого злочину не свідчить про такий ризик. Безпідставним вважає твердження, що підозрювана усвідомлює про можливу неминучість покарання за вчинення даного злочину. Вказує, що на її думку, вона стала жертвою обставин, несправедливого обвинувачення в тому, чого не скоювала. Посилається на практику Європейського суду з прав людини. Вважає безпідставним ризик щодо впливу на потерпілого, з огляду на те, що їй відомі його анкетні дані та свідка. Вказує, що обізнаність в анкетних даних не свідчить про можливість впливу на нього, а зважаючи на те, що потерпілий та його син (свідок) самі безпосередньо її затримали, то ризик незаконного впливу на потерпілого із сторони підозрюваного є необґрунтованим. Зазначає, що суд фактично виходив тільки з можливої причетності до вчинення тяжкого кримінального правопорушення. Цим рішення не відповідає відповідним рішенням Європейського суду з прав людини. Вказує, що суд не врахував наявність на утриманні підозрюваної двох малолітніх дітей, місце проживання.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2017 року застосовано до підозрюваної ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, до 20 квітня 2017 року включно. Визначено розмір застави у межах 43 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 68 800 гривень.

Слідчий суддя виходив з того, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті якого передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі строком до шести років. Прокурором, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, доведено наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України. Враховуючи доводи обвинувачення та захисту слідчий суддя взяв до уваги те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні. З огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, у слідчого судді наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. Такими обставинами у кримінальному провадженні є тяжкість злочину, вчиненого із корисливих спонукань, який інкримінуються підозрюваній та міра покарання, яка їй загрожує у разі доведення вини, і саме наведені вище обставини у їх сукупності, а також дані про особу підозрюваної підтверджують існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та дають можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити уникненню цих ризиків та забезпечити процесуальну поведінку підозрюваної. Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, слідчий суддя прийшов висновку, що жоден із інших - альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної. Враховуючи тяжкість злочину та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, слідчий суддя вважав за необхідне визначити заставу в розмірі 43 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 68 800 гривень, оскільки такий розмір застави є достатнім задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

Під час апеляційного розгляду:

- захисник ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній;

- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав її безпідставною, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали клопотання, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про наявність достатніх підстав для обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим, у зв'язку із чим в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу слідчого судді залишити без змін, з наступних підстав.

21 лютого 2017 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України (а.п. 20-22), про те, що вона 20 лютого 2017 року вступила у попередню змову із ОСОБА_4 з метою відкритого викрадення чужого майна. Так, 20 лютого 2017 року, близько 13 год. 30 хв. ОСОБА_3 спільно із ОСОБА_4, перебуваючи по вул. Незалежності, 158 в м. Івано-Франківську, побачили ОСОБА_5, який знімав із банкомату її відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти. Побачивши в потерпілого грошові кошти, які останній в подальшому поставив у праву бокову кишеню, своєї куртки, ОСОБА_3 спільно із ОСОБА_4 вирішили незаконно ними заволодіти, а саме відкрито викрасти вказані грошові кошти. В подальшому, ОСОБА_3, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4, дочекавшись, поки ОСОБА_5 піде у безлюдне місце, наздогнали його на залізничному мості, що по вул. Незалежності в м. Івано-Франківську, а саме на східцях, які ведуть до вул. Чехова, після чого, скориставшись тим, що поруч не було сторонніх людей, ОСОБА_6, застосував фізичну силу до потерпілого ОСОБА_5, а саме схопив його руками за обличчя, супроводжуючи свої злочинні наміри нанесенням ударів руками по обличчю, спричинивши таким чином потерпілому фізичну біль. В цей час ОСОБА_3 проти волі потерпілого ОСОБА_5 відкрито викрала із правої бокової кишені його куртки грошові кошти в сумі 4 100 гривень. Після вчинення злочину ОСОБА_3 спільно із ОСОБА_4 покинули місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядились на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду на вказану суму.

Згідно з вимогами ч. ч. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ст. ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею дотримані вимоги ст. ст. 176, 177, 178, 183 КПК України.

Як підтверджують матеріали клопотання слідчого та зміст оскарженої ухвали, слідчий суддя вмотивовано прийшов до висновку, дотримавшись вимог закону, навівши це по тексту ухвали, що в даному випадку мають місце відповідні ризики, при наявності яких застосування іншого запобіжного заходу, в тому числі і з врахуванням тяжкості злочину, у якому підозрюється ОСОБА_3, буде недостатнім та не забезпечить запобігання цим ризикам.

Підставою для такого запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 є обґрунтована підозра у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме копією витягу з кримінального провадження (а.п. 5), копією протоколу допиту потерпілого ОСОБА_5 від 20 лютого 2017 року (а.п. 6-8), копією протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 20 лютого 2017 року (а.п. 9-10) та іншими матеріалами кримінального провадження.

Так, відомості про вчинений злочин внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017090010000641 від 20 лютого 2017 року (а.п. 5).

Як вбачається із матеріалів, ОСОБА_3 обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за яке передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.

Із змісту ухвали слідчого судді вбачається, що сторона обвинувачення навела переконливі доводи того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти спробі підозрюваної здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідка; вчинити інше кримінальне правопорушення.

На думку колегії суддів, ті обставини, на які посилається захисник в апеляційній скарзі, а саме, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання, має на утриманні двох малолітніх дітей, жодним чином не виключають наявності встановлених ризиків.

Крім того, підозрювана раніше уже притягалася до кримінальної відповідальності, має судимість.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків та запобіганню виникненню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з врахуванням даних про її особу, відповідно до вимог кримінального процесуального закону обґрунтовано прийняв рішення про застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя дотримався вимог закону та прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість утримання особи під вартою, що не порушує прав підозрюваної, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, при цьому слідчий суддя дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

На даний час підстав для обрання щодо підозрюваної ОСОБА_3 інших більш м'яких запобіжних заходів, зокрема домашнього арешту, колегія суддів не вбачає, що не перешкоджає у подальшому прийняття такого рішення в порядку передбаченому КПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.

На думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про розмір застави 43 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що є достатнім для мети забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_3 покладених на неї обов'язків під умовою звернення внесених коштів в дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 про незаконність та невмотивованість ухвали слідчого судді є безпідставними, оскільки вони повністю спростовані при апеляційному розгляді та матеріалами клопотання слідчого.

Інших підстав для скасування ухвали слідчого судді колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 12, 176-178, 182, 183, 194, 376, 404, 407, 419 КПК України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, що діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2017 року про застосування до підозрюваної ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді В.В. Повзло

ОСОБА_8

ОСОБА_9

Згідно з оригіналом

Суддя В.В. Повзло