Ухвала суду № 65156475, 01.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/917/17 Справа № 201/5000/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Демидова С. О. Доповідач - Варенко О.П.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Варенко О.П.,

суддів - Городничої В.С., Красвітної Т.П.,

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2016 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року позивач звернувся з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 18 липня 2007 року між ВАТ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укргазбанк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 186/ф/М2, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит на суму 5 000,00 доларів США, строком до 17 липня 2008 року, за вказаним кредитним договором була встановлена процентна ставка в розмірі 22,0% річних. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 18 липня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 186/ф/М2/1П. В зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 03 березня 2016 року виникла заборгованість в сумі 3 181,17 доларів США (заборгованість по процентам за користування кредитом) та 177 522,94 грн. (заборгованість по пені). Тому позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів зазначену суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати у справі.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, позивач просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №186/ф/М2 від 18.07.2008 року станом на 03.03.2016 року 1792,89 доларів США та 172941,79 грн.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 липня 2007 року між ВАТ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укргазбанк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 186/ф/М2, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит на суму 5000,00 доларів США, строком до 17 липня 2008 року. За вказаним кредитним договором була встановлена процентна ставка в розмірі 22,0% річних (а. с. 6-7).

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 18 липня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 186/ф/М2/1П, відповідно до якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх її зобов'язань перед кредитором в повному обсязі (а.с.59-60).

Пунктом 1.2 вказаного договору поруки передбачено, що поручитель і боржник відповідають як солідарні боржники (а. с. 9-10).

В зв'язку з неналежним виконанням боржником зобов'язань за кредитним договором №186/ф/М2 від 18 липня 2007 року виникла заборгованість, про стягнення якої банк звертався до суду у травні 2011 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2011 року позовні вимоги ПАТ «Укргазбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №186/ф/М2 від 18 липня 2007 року були задоволені та солідарно стягнуто з відповідачів на користь позивача 52 654,93 грн. (а. с. 11-12).

Вказане судове рішення про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором №186/ф/М2 від 18 липня 2007 року не виконано, тому позивач повторно звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 03 березня 2016 року за вказаним договором наявна заборгованість у розмірі 3 181,17 доларів США (прострочена заборгованість щодо сплати процентів за користування кредитом); 76002,67грн. (пеня за неповернення кредиту) та 101520,27 грн. (пеня за несплату процентів).

Із матеріалів справи вбачається, що 07 липня 2016 року відповідач звернувся з заявою про застосування строку позовної давності (а.с.55-56).

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, керуючись ст. 257 ЦК України, прийшов до обгрунтованого висновку про пропуск позивачем строку для звернення до суду з даними вимогами, тому відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду обставинам справи не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Приймаючи до уваги, що в травні 2011 року позивач звертався до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з позовом про стягнення заборгованості по спірному кредитному договору, строк позовної давності перервався.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Враховуючи, що проценти за користування кредитом входять до складу основного зобов'язання, кредитодавець, звернувшись з позовом у квітні 2016 року та посилаючись на положення ст.ст.526, 527, 530 та 554 ЦК України, не дотримався встановленого ст.257 ЦК України строку для захисту його порушеного права.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, а саме щодо стягнення пені.

Таким чином, порушень норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.П. Варенко

Судді: В.С. Городнича

Т.П.Красвітна