Ухвала суду № 65156472, 01.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1455/17 Справа № 176/2439/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Волчек Н. Ю. Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення депозитного вкладу та захист прав споживача фінансових послуг,-

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2015 року позивач звернулась до суду із вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 14 листопада 2013 року між сторонами було укладено договір №SAMDN01000739195973 вклад «Депозит Плюс на 6 мес» у розмірі 75000,00 грн. на строк 6 місяців з помісячною виплатою відсотків за ставкою 16% річних. На виконання умов вказаного договору, ОСОБА_2 електронним платежем переказала суму вкладу у розмірі 75000,00 грн. на користь банку на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1, що підтверджується платіжним дорученням від 14 листопада 2013 №2936105604. Згодом, позивач звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк» із вимогою щодо повернення банківського вкладу, на яку відповідач ніяк не реагує.

У зв'язку із такими обставинами, ОСОБА_2 змушена була звернутись із позовом, в якому просила суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 75000 грн. із вкладного рахунку НОМЕР_1, нараховані відсотки у розмірі 3000 грн., а також, 3% річних від простроченої суми у розмірі 2340,00 грн. та судові витрати.

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено:

- стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача за депозитним вкладом «Депозит плюс на 6 мес» №SAMDN01000739195973 від 14 листопада 2013 року суму вкладу в розмірі 75000 грн., нараховані відсотки відповідно до умов договору у розмірі 3000 грн., а також три відсотки річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 2340 грн., а всього - 80340 грн.;

- стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 803,40 грн.

Не погодившись із таким рішенням, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Із матеріалів справи вбачається, що 04 жовтня 2013 року, між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір «Приват-вклад» №SAMDNWFD0070007631400, за умовами якого позивач передала відповідачу кошти в розмірі 120050,00 грн. для розміщення на депозитному вкладі під 10% річних строком до 04 жовтня 2016 року.

16 жовтня 2013 року ОСОБА_3 здійснила електронний переказ у розмірі 120000,00 грн. зі свого вкладу №SAMDNWFD0070007631400 на свій власний картковий рахунок НОМЕР_2 в ПАТ КБ «Приватбанк», розміщеного у відділенні міста Севастополь, вул. ВажуденФука 10, щоб мати змогу частково використати кошти, у зв'язку із навчанням на території АР Крим.

14 листопада 2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено новий договір з більш вигідними умовами №SAMDN01000739195973 «Вклад «Депозит Плюс на 6 мес» у розмірі 75000,00 грн. на строк 6 місяців з помісячною виплатою відсотків за ставкою 16 % річних.

Позивач умови вказаного договору виконала в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 14 листопада 2013 року №2936105604, згідно інформації якого остання електронним платежем переказала суму вкладу у розмірі 75000,00 грн. зі свого карткового рахунку НОМЕР_2 в ПАТ КБ «Приватбанк» на користь відповідача на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1.

Також, до договору №SAMDN01000739195973 «Вклад «Депозит Плюс на 6 мес» від 14 листопада 2013 року, в той же день, між сторонами було укладено Додаткову угоду, відповідно до умов якої ПАТ КБ «ПриватБанк» збільшив процентну ставку (надбавка 1) на 2%. Окрім цього, сторони досягли угода про перерахування процентів за Надбавкою 1 на бонусний рахунок «Бонус плюс».

В грудні 2013 року та січні-лютому 2014 року ОСОБА_2 отримувала відсотки згідно вказаного депозитного договору, однак, в березні 2014 року карткові і депозитні договори позивача було заблоковано, а рахунки обнулено, після чого позивач неодноразово зверталась до відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» (пр-т. Героїв, 37, м. Дніпро), до до «call-center» банку, на електронну пошту, письмово в центральне відділення ПАТ КБ «Приватбанк» (вул. Січеславська Набережна, 50, м. Дніпро) та до НБУ із вимогами розблокувати карткові і депозитні договори, а також повернути кошти депозитного договору.

Карткові рахунки ОСОБА_3 було розблоковано, проте за депозитним договором відповідач свої зобов'язання не виконує, на що, позивачем 10 квітня 2015 року було адресовано головному відділенню ПАТ КБ «ПриватБанк» (вул. Січеславська Набережна, 50, м. Дніпро, 49094) заяву про негайне повернення депозитного вкладу за договором №SAMDN01000739195973, а також процентів за весь час користування банком її депозитними коштами.

Згідно ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), в тому числі в іноземній валюті, що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 1060 ЦК України визначено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.

Положеннями ст. 1061 ЦК України встановлено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції керувався положеннями Цивільного кодексу України, Законом України «Про банки і банківську діяльність» та виходив із того, що в судовому засіданні і матеріалами справи було підтверджено факт укладання між сторонами договору банківського вкладу «Депозит плюс на 6 мес» від 14 листопада 2013 року із дотриманням вимог законодавства щодо змісту та форми таких договорів, а також, факт невиконання ПАТ КБ «ПриватБанк» своїх зобов'язань за даним договором в частині повернення ОСОБА_2 вкладу в національній валюті гривні в розмірі 75000,00 грн., у зв'язку з чим, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та стягнення на користь вкладника вказаних грошових коштів.

В своїй апеляційній скарзі відповідач посилаються на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, зокрема, на відсутність доказів щодо звернення ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» із вимогою про дострокове розірвання договору банківського вкладу №SAMDN01000739195973 від 14 листопада 2013 року, звертаючи увагу суду апеляційної інстанції, що копія наявної в матеріалах справи вимоги про повернення депозитних коштів не є тотожним поняттям із вимогою про розірвання договору.

Однак, колегія суддів не погоджується із такими доводами апеляційної скарги, оскільки позивачу у відповідності до вимог ст. 1060 ЦК України та умов договору депозитного вкладу не потрібно звертатись із заявами про намір достроково розірвати договір з метою отримання депозитних коштів, в розумінні вказаних положень достатньою та обов'язковою для виконання банком є саме вимога вкладника про дострокове повернення депозитного вкладу, копія якої наявна в матеріалах справи та визнана відповідачем.

Окрім цього, судом апеляційної інстанції при розгляді справи у судовому засіданні було оглянуто оригінали спірних на думку апелянта доказів: заяву на оформлення вкладу «Депозит Плюс на 6 міс.», договір банківського вкладу №SAMDN01000739195973 від 14 листопада 2013 року та платіжне доручення №2936105604 від 14 листопада 2013 року на спірну суму 75000,00 грн., достовірність яких не заперечувалась представником апелянта.

Статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

Частиною 1 статті 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти зобов'язання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Відповідно до правової позиції, викладеній в постанові ВСУ № 6-140цс/13 від 25 грудня 2013 року зазначено, що відповідно до змісту ст. ст. 526, 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки). У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним.

Отже, проаналізувавши всі обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність порушень ПАТ КБ «ПриватБанк» своїх грошових зобов'язань за договором банківського вкладу №SAMDN01000739195973 від 14 листопада 2013 року, які полягають у невиконанні вимоги вкладника щодо повернення депозитних коштів у розмірі 75000,00 грн., а також, відповідно нарахованих відсотків за прострочення виконання взятих на себе відповідачем зобов'язань.

А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Порушень процесуального закону, які могли б привести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» - відхилити.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова