Рішення № 6515596, 16.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/498 16.10.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Цун –Дон » ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Фроузен Фудс»

Простягнення 114949,75 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Кучер Ю.В. –дов. № 2-Юр від 28.09.2009 року;

від відповідача : не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Цун-Дон»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Фроузен Фудс»про стягнення 114949,75 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані зобов’язання щодо оплати поставленого товару за дистриб’юторським договором № 14/01-08 від 01 січня 2007 року.

Ухвалою від 19.08.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 07.09.2009 року.

В судовому засіданні 07.09.2009 року, представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання 07.09.2009 року не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи було відкладено на 25.09.2009 року.

В судовому засіданні 25.09.2009 року представник позивача надав додаткові документи на вимогу ухвали суду від 07.09.2009 року.

Представник відповідача в судове засідання 25.09.2009 року не з'явився та вимог ухвали від 19.08.2009 року не виконав, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 19.08.2009 року розгляд справи було відкладено на 16.10.2009 року.

В судовому засіданні 16.10.2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 16.10.2009 року не з'явився, однак, подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом відхилене, як необґрунтоване.

Окрім, того в судовому засіданні 16.10.2009 року суд розгляну заяву позивача про забезпечення позову в якій просив накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать відповідачу.

Проаналізувавши доводи позивача, перевіривши матеріали справи суд дійшов висновку, що подана заява задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно, або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.10.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Цун –Дон », іменоване надалі «Компанія»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асканія Фроузен Фудс», іменоване надалі «Дистриб’ютор»(відповідач) був укладений дистриб’юторський договір № 14-01/08 (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого компанія уповноважує дистриб’ютора на здійснення в 2008 календарному році продажу поставлених компанією заморожених продуктів в асортименті у відповідності до специфікацій до Договору (пельменей, вареників, котлет і інших продуктів споживання) (далі - товар), на території вказаній в Додатковій угоді до даного Договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору компанія здійснює поставку товару на основі заявок дистриб’ютора.

Згідно з пунктом 2.2 Договору порядок оформлення заявок і умови здійснення поставки визначаються «Положенням про поставку товару», яке є невід’ємною частиною Договору та обов’язкове для виконання обома сторонами Договору.

Пунктами 2.3 та 2.4 Договору сторони погодили, що поставка товару дистриб’ютору здійснюється в порядку та на умовах, які узгоджуються між компанією та дистриб’ютором при кожній поставці товару. Якість товару повинна відповідати установленим вимогам нормативно-технічної документації виробника. Тара та упаковка повинні відповідати вимогам встановленим ДСТУ та ТУ.

Відповідно до пункту 3.1 Договору оплата товару дистриб’ютором здійснюється на умовах, визначених в «Положенні про кредитну політику», яке підписується обома сторонами та є невід’ємною частиною даного Договору.

Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з рахунку дистриб’ютора на адресу компанії (пункт 3.2 Договору).

Згідно з пунктом 3.3 Договору сторони зобов’язані вести оперативне рахування взаємних розрахунків. Кожного місяця не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, дистриб’ютор зобов’язаний надати компанії акт звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до пункту 4.1 Договору ціни за одиницю товару встановлюються компанією, і доводяться дистриб’ютору у вигляді прайс –листу або протоколу цін. Компанія залишає за собою право в односторонньому випадку змінювати ціну товару. При зміні ціни компанія зобов’язана повідомити дистриб’ютора не менше ніж за 10 календарних днів до дати фактичного ведення нових цін.

Крім того, 01 квітня 2008 року сторони підписали Додаток до дистриб’юторського договору № 14-01/08 (далі –Додаток) відповідно до пункту 1 якого оплата за поставлений товар ТМ «Цун-Дон», ТМ «Лада-Ладушка», ТМ «Домашине», ТМ «Телячьи Нежности», ТМ «Поварешка», ТМ «Fayola», ТМ «Овощная радость»здійснюється дистриб’ютором протягом 40-ка календарних днів від дати накладної.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 684025,62 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних доданих до матеріалів справи, однак відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 597699,81 грн., на доказ чого надав копії банківських виписок, в результаті в останнього виникла заборгованість в сумі 86325, 80 грн., що підтверджується актом звірки-взаєморозрахунків від 31.12.2008 року.

24 березня 2009 року позивач направив на адресу відповідача вимогу з проханням сплатити існуючу заборгованість в сумі 86325,81 грн., однак претензія залишена позивачем без задоволення та належного реагування.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 86325, 80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи вищевказаний договір є договором поставки.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 86325, 80 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.5 Договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати за поставлений товар дистриб’ютор сплачує компанії пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент оплати такої пені, за кожен день прострочки від вартості всього поставленого товару дистриб’ютору.

Позивач керуючись п. 7.5 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 10359,09 грн.

Виходячи з положень ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягаю стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Беручи до уваги світову фінансову кризу, суд вважає за необхідне використати надане йому право та зменшити розмір пені до 5179,55 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1372, 72 грн. та 6892, 14 грн. –інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням пункту 7.5 Договору, здійснених поставок та проплат, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме 3% річних в сумі 1369,39 грн. та інфляційні втрати в сумі 5956,48 грн. перерахунок яких здійснено в межах розрахунку позивача.

Також, позивач просить стягнути з відповідача окрім витрат на сплату держаного мита та на інформаційно-технічне забезпечення витрати на оплату послуг адвоката в сумі 10 000,00 грн., посилаючись на контракт № 08-06-09 про надання адвокатських послуг від 04.06.2009 року та платіжне доручення № 882 від 15.09.2009 року, яким сплачено 6000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Враховуючи обставини справи та суму позову, господарський суд приходить до висновку, що витрати на оплату послуг адвоката є неспіврозмірними сумі позову, тобто явно завищеними, а тому з урахуванням всіх обставин справи підлягають до стягнення в сумі 5 000,00 грн. (Роз’яснення Вищого Арбітражного суду від 04.03.98 р. N 02-5/78 ).

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Фроузен Фудс»(місцезнаходження: 02121, м. Київ, Дарницький р-н, Харківське шосе, 23 км, код ЄДРПОУ 33882412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Цун –Дон»(місцезнаходження: 85600, м. Донецька обл., Мар’їнський р-н, місто Мар’їнка, просп. Ворошилова, 1; фактична адреса: 83039, м. Донецьк, вул. Алеутська, 39, код ЄДРПОУ 33221534) 86325 (вісімдесят шість тисяч триста двадцять п’ять) грн. 80 коп. - основного боргу, 5179 (п’ять тисяч сто сімдесят дев'ять) грн. 55 коп. –пені, 1369 (одну тисячу триста шістдесят дев'ять) грн. 39 коп. –3 % річних, 5956 (п’ять тисяч дев’ятсот п’ятдесят шість) грн. 48 коп. –інфляційних втрат, 5000 (п’ять тисяч ) грн. 00 коп. – витрати на адвоката, 988 (дев’ятсот вісімдесят вісім) грн. 31 коп. - державного мита та 222 (двісті двадцять дві) грн. 24 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

29.10.2009 року