Рішення № 6515588, 09.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/444 09.09.09 За позовомВідкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Юнта-ТТ»

простягнення 169990870,07 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача –Колянчук А.І., представник за дов. б/н від 12.02.2009; від відповідача –Рогак В.В., представник за дов. б/н від 04.09.2009. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: У червні 2009 року Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра»(далі –позивач, або Банк) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнта-ТТ»(далі –відповідач, або Позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №27/4/2008/980-К/25 від 25.04.2009 (далі –Кредитний договір) в сумі 169990870,07 грн., в т.ч. 153800000 грн. –заборгованість за кредитом, 15251833,33 грн. –заборгованість за відсотками, 527327,53 грн. –пеня за порушення сплати відсотків, 223696,93 грн. –сума інфляційних витрат за простроченими відсотками, 16905,18 грн. –штраф за не надання фінансової звітності, 153800 грн. –комісія за видачу кредиту, 2311,59 грн. –пеня за несплату комісії за видачу кредиту, 14995,50 грн. –сума інфляційних витрат по заборгованості за несплату комісії за видачу кредиту. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за вказаним Кредитним договором щодо повернення суми кредиту та нарахованих відсотків за користування останнім.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав.

17.08.2009 до загального відділу суду надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи, в зв’язку з неможливістю забезпечити участь у судовому засіданні його представника в т.ч. юрисконсульта і бажанням ТОВ «Юнат-ТТ»взяти участь у судовому розгляді.

Розглянувши у судовому засіданні дане клопотання, заслухавши думку представника позивача, який проти задоволення цього клопотання заперечував, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

- розгляд справи за заявою відповідача вже відкладався;

- у разі наявності наміру надати обґрунтовані заперечення на позовну заяву чи додаткові докази, відповідач мав можливість їх надати у письмовій формі через канцелярію суду до дати судового засідання.

Разом з тим, у ході проведення судового засідання представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі до розгляду по суті справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнта-ТТ»до Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»про зміну умов Кредитного договору.

Частиною 1 статті 79 ГПК України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Натомість, відповідачем не подано доказів розгляду пов’язаною з нею справи, зокрема ухвали про порушення провадження у справі, а надано лише докази подання зазначеного позову до канцелярії суду –03.09.2009.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.04.2008 між Банком та Позичальником було укладено Кредитний договір, відповідно до п.1.1 якого предметом цього договору є порядок та умови надання Банком Позичальнику кредитних коштів у межах відкритої не відновлювальної кредитної лінії (далі –Кредитної лінії) на наступних умовах:

- Банк встановлює ліміт заборгованості за Кредитною лінією в сумі, яка не може перевищувати 27000000 доларів США, або еквіваленту даної суми в гривні/євро по курсу НБУ на день розрахунку (п.1.1.1);

- строк користування Кредитною лінією встановлюється з 25 квітня 2008 року до 25 квітня 2013 рок (включно) (п.1.1.2);

- відсоткова ставка за користування Кредитними коштами в межах Кредитної лінії складає:

21% річних за користування кредитними коштами в національній валюті;

15% річних за користування кредитними коштами в доларах США та євро.

Пунктом 2.5 Кредитного договору передбачено, що відсотки за користування Кредитними коштами в межах Кредитної лінії нараховуються щомісячно, в останній робочий день місяця за період з першого по останній день календарного місяця на фактичні залишки заборгованості за Кредитною лінією за фактичний час користування Кредитними коштами і сплачується Позичальником у порядку передбаченому пунктом 3.2.5 цього договору. При розрахунку відсотків за Кредитом приймається рік, рівний 360 дням в місяці враховується фактична кількість календарних днів.

У відповідності до п.2.6 Кредитного договору днем повернення траншів в межах Кредитної лінії та нарахованих відсотків вважається день надходження коштів на рахунки:

№2073 –рахунок для погашення строкової заборгованості в доларах США/гривні/євро за Кредитною лінією;

№2078 –рахунок для погашення нарахованих відсотків в доларах США/гривні/євро, відкриті у ВАТ КБ «Надра», МФО 320003.

25.04.2008 між сторонами підписано додаток №1 до Кредитного договору, яким сторони погодили тарифи для клієнтів корпоративного бізнесу, які підлягають сплаті за рахунок клієнта, зокрема за такими показниками: за видачу коштів –0,1%, за поставку кредиту –не стягується, за дострокове погашення кредиту –2%, за анулювання кредиту –0,125%, за перегляд умов кредитування –0,2%, за внесення (зміну) запису в Державний реєстр обтяжень рухомого майна –35 грн., за управління кредитом –0,75%, за надання витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна –35 грн., за перевірку застави –мін. 50 грн.

12.11.2008 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору, у відповідності до п.2 якої по мірі надання Позичальником письмових заявок на видачу траншів в межах Кредитної лінії, відповідно до п.3.2.1 цього договору, та після підписання окремих додаткових угод відповідно до п.1.2 цього договору, надати Позичальнику транші у безготівковій формі з рахунку №20738002327001 (980, 840, 978), відкритого у ВАТ КБ «Надра», МФО 32003, шляхом перерахування Кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника №26000002327001 (980) та 26005002327001 (840, 978) у ВАТ КБ «Надра», МФО 320003, або шляхом оплати платіжних документів Позичальника.

Пунктом 3 додаткової угоди №1 до Кредитного договору передбачено, що за умовами якої Банк надає Позичальнику кредитний транш в сумі 153800000 грн. в рамках Кредитної угоди з 12.11.2008 до 25.04.2013 (включно).

Згідно п.2.6 додатково угоди №1 до Кредитного договору днем повернення траншів в межах Кредитної лінії та нарахованих відсотків вважається надходження коштів на рахунки:

№20738002327001 (980, 840, 978) –рахунок для погашення строкової заборгованості за Кредитною лінією;

№20783002327001 (980, 840, 978) –рахунок для погашення нарахованих відсотків, відкриті у ВАТ КБ «Надра», МФО 320003.

На виконання умов Кредитного договору та додаткової угоди до нього, Банк перерахував кредитні кошти в сумі 153800000 грн. з рахунку №20738002327001 на поточний рахунок відповідача №26000002327001, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією меморіального ордеру №NL-99 від 12.11.2008, оригінал якого досліджувався суддею разом з випискою по особовому рахунку Позичальника.

Відповідач, в свою чергу зобов’язався, починаючи з 05.03.2009 здійснювати щомісячне погашення нарахованих відсотків за траншами Кредитної лінії в валюті траншу в трок до 5 числа місяця, наступного за звітним (якщо 5 число припадає на вихідний (святковий, неробочий) день, то не пізніше першого робочого дня, що слідує за цим вихідним днем) шляхом перерахування грошових коштів на рахунки, зазначені в п.2.6 цього договору. Відсотки, нараховані за період до 05.03.2009 сплачуються Позичальником 05.03.2009.

Натомість, відповідач не виконує взяті на себе зобов’язання передбаченими умовами Кредитного договору та додаткової угоди №1 до нього, не сплачує нараховані відсотки за користування отриманим кредитом, в наслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед Банком по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 15251833,33 грн.

Разом з тим, Банк має право вимагати дострокового повернення траншів, виданих в межах Кредитної лінії, і нарахованих відсотків за ними у випадку хоча б одноразового порушення Позичальником повернення відсотків за користування кредитом та/або Кредиту (його частини), а також у разі порушення Позичальником будь-яких інших умов цього договору, порушення Заставодавцем умов договорів, що забезпечують виконання зобов’язань Позичальника за цим договором.

Банк неодноразово звертався до Позичальниками з листами від 26.02.2009, 02.03.2009, 26.03.2009, 21.04.2009 та просив забезпечити здійснення оплати суми відсотків у зазначені в Кредитному договорі терміни.

Однак, відповідач вказані листи залишив без належної уваги, відсотків за користування кредитними коштами не сплатив.

У відповідності до п.2.7 Кредитного договору згідно умов цього договору, за наявності заборгованості за Кредитною лінією та/або відсотків (комісій) за користування кредитними коштами в її межах, сторони встановлюють наступну черговість погашення Позичальником заборгованості:

- в першу чергу підлягає сплаті прострочена заборгованість за нарахованими відсотками;

- в другу чергу підлягає сплаті прострочена заборгованість за комісійними винагородами;

- в третю чергу підлягає сплаті прострочена заборгованість за Кредитною лінією;

- в третю чергу підлягає сплаті прострочена заборгованість за Кредитною лінією;

- в четверту підлягають сплаті комісійні винагороди;

- в п’яту чергу підлягають сплаті нараховані відсотки, строк сплати яких ще не сплинув;

- в шосту чергу підлягає сплаті неустойка.

Станом на 14.05.2009 у відповідача перед позивачем обліковувалась заборгованість за кредитом у сумі 153800000 грн. та заборгованість за відсотками в сумі 15251833,33 грн. нарахованими за період з 12.11.2008 до 30.04.2009.

Відповідно до п.4.1 Кредитного договору за несвоєчасне повернення траншів або кредиту та/або відсотків за нею, втому числі, пред’явлених до дострокового погашення, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі діючої на період прострочення подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення.

У відповідності до п.3.2.8 Кредитного договору Позичальник зобов’язаний надавати Банку за першою вимогою бухгалтерську і статистичну звітність, планові звітні документи, зміни та доповнення до господарських договорів, інші матеріали, необхідні для видачі, перевірки забезпечення кредиту та контролю за його використанням і поверненням.

Як слідує з матеріалів справи, зокрема листа Банку до Позичальника від 26.03.2009, відповідач попереджався про те, що ним порушено умови п.3.2.8 Кредитного договору, оскільки 25 лютого 2009 року мала бути надана Банку фінансова звітність Позичальника за 2008 звітній рік (баланс підприємства та звіт про фінансові результати), а також довідки про обороти та кредитну заборгованість в інших банках, де відкриті рахунки Позичальника.

Згідно з п.4.3 Кредитного договору у випаду не надання (несвоєчасного надання) Позичальником фінансової та/або будь-якої іншої звітності, на вимогу Банку, Позичальник сплачує Банку штраф за вказані порушення у розмірі 0,01% від суми фактичної заборгованості за Кредитною лінією на дату порушення.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було встановлено вище, відповідач у порушення зазначених норм та умов Кредитного договору своїх зобов’язань щодо своєчасної сплати відсотків за користування кредитом не сплатив, а відтак, Банк має право в порядку умов Кредитного договору, зокрема п.3.3.8 вимагати дострокового повернення Кредиту.

Отже, факт наявності у відповідача станом на 14.05.2009 заборгованості за кредитом у сумі 153800000 грн. та 15251833,33 грн. заборгованість за відсотками Банком належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Відтак, позовні вимоги в цих частинах є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Разом з тим, суд враховує положення ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, відповідно до яких загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість, а також враховує приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, відповідно до яких розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, приймаючи до уваги розмір відсотків стягуваних штрафних санкцій, у вигляді пені у порівняні з розміром можливих збитків кредитора, пред’явлених до стягнення санкцій з наслідками порушення зобов’язань, суд вважає справедливим та співмірним з отриманими негативними наслідками від порушення зобов’язань Позичальником пеню у сумі 50000 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача 223696,93 грн. –суми інфляційних витрат за простроченими відсотками, 16905,18 грн. –штраф за не надання фінансової звітності, 153800 грн. –комісії за видачу кредиту, 2311,59 грн. –пені за несплату комісії за видачу кредиту, 14995,50 грн. –інфляційних витрат по заборгованості за несплату комісії за видачу кредиту обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначив, що пунктом 3.4.2 Кредитного договору Позичальнику надано право порушувати перед банком питання про можливе продовження строку повернення кредиту (отримання траншів) у випадку виникнення тимчасових фінансових або інших труднощів з незалежних від нього причин, пов’язаних виникненням форс-мажорних обставин, невиконанням зобов’язань контрагентами Позичальника, надавши письмове клопотання з чітким обґрунтуванням підстав для продовження строку повернення Кредитних коштів разом з планом заходів по поверненню кредиту.

Відтак, у випадку наявності бажання у Позичальника можливості врегулювання спору, останній мав право, зважаючи на значну суму заборгованості, як до судового розгляду справи, так і під час його проведення звернутися до Банку з клопотанням про відстрочення боргу, або його реструктуризацією.

Однак, Позичальником дані дії вчинені не були.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача, оскільки спір виник саме з його вини.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнта-ТТ»(03049, м. Київ, вул. Брюлова, буд. 7, кв. 38, ідентифікаційний код 33233686, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення суду) на користь Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) заборгованість по кредитному договору про відкриття кредитної лінії №27/4/2008/980-К/25 від 25.04.2009, а саме: 153800000 (сто п’ятдесят три мільйони вісімсот тисяч) грн. –заборгованості по кредиту, 15251833 (п'ятнадцять мільйонів двісті п’ятдесят одну тисячу вісімсот тридцять три) грн. 33 коп. –заборгованості за відсотками, 50000 (п’ятдесят тисяч) грн. –пені за порушення сплати відсотків, 223696 (двісті двадцять три тисячі шістсот дев’яносто шість) грн. 93 коп. –інфляційних витрат за простроченими відсотками, 16905 (шістнадцять тисяч дев’ятсот п’ять) грн. 18 коп. –штрафу за ненадання фінансової звітності, 153800 (сто п’ятдесят три тисячі вісімсот) грн. – комісії за видачу кредиту, 2311 (дві тисячі триста одинадцять) грн. 59 коп. –пені за не сплату комісії за видачу кредиту, 14995 (чотирнадцять тисяч дев’ятсот дев’яносто п’ять) грн. 50 коп. –інфляційних витрат по заборгованості за несплату комісії за видачу кредиту, а також 25500(двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. –витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 23.10.2009