Рішення № 65155808, 01.03.2017, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/7042/16

Провадження № 2/183/920/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2017 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Майної Г. Є.,

з участю секретаря Данильченко Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новомосковськ Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", третя особа ОСОБА_2 про визнання розділу договору іпотеки недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що 22 липня 2008 року між ним, ОСОБА_2 та відповідачем укладений договір іпотеки № DNN0GA0000000005, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіною Н. М. Відповідно до п. 35.2 зазначеного договору іпотекою забезпечується виконання ним зобов'язань за кредитним договором від 22 липня 2008 року № DNN0GA0000000005, укладеного ним з відповідачем. Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме будинок з господарчими будівлями та спорудами, що розташований на земельній ділянці держфонду та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що розділ 4 вищевказаного договору іпотеки, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст. 36 Закону України "Про іпотеку", не відповідає вимогам Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", позивач просить визнати цей розділ недійсним, починаючи з 07 червня 2014 року.

Сторони в судове засідання не з'явились, про день, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи суду не подавали, а тому суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

На підставі неявки осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, і журнал судового засідання не ведеться.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 22 липня 2008 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого є ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК") укладений договір іпотеки № DNN0GA0000000005, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіною Н. М. За цим договором іпотекою забезпечується виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором, укладеним між позивачем та відповідачем. Предметом цього договору є надання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в іпотеку нерухомого майна, а саме будинку з господарчими будівлями та спорудами, що розташований на земельній ділянці держфонду та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6-8).

Розділом 4 договору іпотеки № DNN0GA0000000005, укладеного сторонами 22 липня 2008 року, передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку"; або продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку", для чого іпотекодавець та майновий поручитель надають іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні від імені іпотекодавця та майнового поручителя, у т.ч. отримати витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 ст. 236 Цивільного кодексу України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", яким передбачено, що протягом дії цього Закону: 1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку; 2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); 3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи, набрав чинності 07 червня 2014 року.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Оскільки судом не встановлено, що на момент укладення договору іпотеки зміст розділу 4 цього договору не відповідав цивільному законодавству України, а підстави позову про те, що умови спірного розділу договору іпотеки суперечать закону, який набрав чинності після укладення цього договору, не ґрунтуються на законі, можливість визнання правочину судом недійсним з будь-якого іншого моменту, ніж з моменту його вчинення, також не передбачена цивільним законодавством України, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що будь-яка необхідність у подальшому забезпеченні позову відсутня, та вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2017 року.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України у разі відмови в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 в задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", третя особа ОСОБА_2 про визнання розділу договору іпотеки недійсним - відмовити.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2017 року, у виді заборони Публічному акціонерному товариству Комерційний банк "ПриватБанк" здійснювати будь-які дії, стосовно нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що є предметом договору іпотеки № DNN0GA0000000005 від 22 липня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк", посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіною Н. М., - скасувати.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" має право подати до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області письмову заяву про перегляд цього заочного рішення протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області апеляційної скарги протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем його проголошення, а така само відповідачем - з наступного за днем постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

Суддя Г.Є. Майна