Рішення № 6515516, 19.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/462 19.10.09 За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Санрайс» до                              Корпорації «Альтіс Холдинг» про                              стягнення 212 679,76 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:                    Сисов В.С. –представник за довіреністю від 14.09.09 р.;

                              Яременко Є.Є. –представник за довіреністю від 14.09.09 р.;

від відповідача:          не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Санрайс»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Корпорації «Альтіс Холдинг»про стягнення 100 000,00 грн. –основного боргу, 52 377,00 грн. –пені, 7 602,74 грн. –3 % річних та 52 700,00 грн. –інфляційних збитків.

          Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що у відповідності з укладеним між позивачем та відповідачем договором позивач виготовив на замовлення відповідача проектну документацію. За виконані роботи відповідач провів частковий розрахунок і станом на день звернення до суду заборгованість відповідача за виконані роботи становила 100 000,00 грн. Тому, позивач просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості. Укладеним між позивачем та відповідачем договором передбачено, що за порушення строків кінцевого розрахунку відповідно до договору відповідач оплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення. У зв’язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 52 377,00 грн. Крім того, на підставі статті 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 7 602,74 грн. та інфляційні збитки у розмірі 52 700,00 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.09 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 06.10.09 р.

          Представник позивача у судовому засіданні 06.10.09 р. частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 22.09.09 р., та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 06.10.09 р. не з’явився, витребувані ухвалою суду від 22.09.09 р. докази та відзив на позовну заяву не подав, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю направити у судове засідання повноважного представника.

          Враховуючи те, що неявка представника відповідача у судове засідання та неподання сторонами витребуваних доказів перешкоджали вирішення спору по суті, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 19.10.09 р.

          У судовому засіданні 19.10.09 р. представник позивача подав докази, витребувані ухвалою суду від 06.10.09 р., та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 19.10.09 р. не з’явився, вимоги ухвали суду від 06.10.09 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 08283617.

          Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, на підставі статті 75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          17.07.07 р. між Корпорацією «Альтіс Холдинг»(надалі –відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нью Санрайс»(надалі –позивач) укладено договір підряду на виготовлення проектної документації № 29/31сп (надалі –договір).

          Відповідно до пункту 2.1 договору позивач прийняв на себе зобов’язання власними силами здійснити виготовлення проектної документації на стадії «Робоча документація»розділу «Генеральний план», згідно протоколу розмежування повноважень, який є невід’ємною частиною договору.

          Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що загальна сума договору (загальна вартість виконаних робіт за договором) визначається у відповідності з договірною ціною, яка разом з ПДВ складає 400 000,00 грн.

          Згідно пункту 4.3 договору відповідач після підписання договору перераховує аванс у розмірі 50 % від загальної суми договору, що разом з ПДВ складає 200 000,00 грн.

          19.07.07 р., відповідно до пункту 4.3 договору, відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 200 000,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача за 19.07.07 р., наявною в матеріалах справи.

          На виконання умов договору позивачем були виконані роботи на загальну суму 400 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актом здачі-приймання науково-технічної документації від 25.12.07 р. на суму 300 000,00 грн. та актом здачі-приймання науково-технічної документації від 13.02.08 р. на суму 100 000,00 грн., які підписані сторонами та скріплені печатками.

          Пунктом 4.4 договору передбачено, що остаточну оплату у розмірі 50 % від вартості виготовлення проектної документації згідно пункту 4.1 договору відповідач перераховує позивачу протягом 10-ти банківських днів після підписання актів здачі-приймання науково-технічної продукції.

          Отже, остаточний розрахунок за договором відповідач повинен був здійснити у строк до 27.02.08 р.

          Згідно виписки по особовому рахунку позивача від 28.12.07 р., відповідач здійснив частковий розрахунок виконаних робіт, перерахувавши на поточний рахунок позивача 100 000,00 грн.

          З огляду на викладене, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 100 000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом звіряння розрахунків від 31.05.09 р., підписаного сторонами.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно частини 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Виходячи зі змісту договору, результат діяльності відповідача (виготовлення проектної документації) має зречевлений зміст. Тому, укладений між сторонами договір за своєю природою є договором підряду.

          Частина 1 статті 887 ЦК України визначає, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов’язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити їх.

          Згідно пункту 1 частини 1 статті 889 ЦК України якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Відповідач доказів повного виконання зобов’язань за договором щодо оплати робіт не надав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

          Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 100 000,00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 52 377,00 грн.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

          Пунктом 5.4 договору передбачено, що за порушення строків кінцевого розрахунку відповідно до договору відповідач оплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

          Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

          Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          З огляду на те, що за остаточний розрахунок за договором відповідач повинен був здійснити у строк до 27.02.08 р., прострочення виконання зобов’язання має місце з 28.02.08 р. Як зазначалося вище, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Тому, нарахування пені за прострочення здійснення остаточного розрахунку має здійснюватися до 27.08.08 р.

          Враховуючи вищевикладене, розмір пені за прострочення здійснення остаточного розрахунку за договором складає:

          100 000,00 грн. (заборгованість) * 20 % * 62 (з 28.02.08 р. до 29.04.08 р.) / 366 = 3 387,98 грн.

          100 000,00 грн. (заборгованість) * 24 % * 120 (з 30.04.08 р. до 27.08.08 р.) / 366 = 7 868,85 грн.

          Таким чином, за розрахунком суду, загальний розмір пені становить 11 256, 83 грн. та підлягає задоволенню у зазначеному розмірі.

          Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 7 602, 74 грн. та збитки від інфляції у розмірі 52 700, 00 грн.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Розрахунок 3% річних:

          100 000,00 грн. (заборгованість) * 3 % * 308 (з 28.02.08 р. до 31.12.08 р.) / 366 = 2 524,59 грн.

          100 000,00 грн. (заборгованість) * 3 % * 253 (з 01.01.09 р. до 10.09.09 р.) / 365 = 2 079,45 грн.

          Отже, за розрахунком суду, загальний розмір 3 % річних становить 4 604, 04 грн. та підлягає задоволенню у зазначеному розмірі.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року, щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          Збитки від інфляції становлять:

          100 000,00 грн. (заборгованість) * 103,8 % * 103,1 % * 101,3 % * 100,8 % * 99,5 % * 99,9 % * 101,1 % * 101,7 % * 101,5 % * 102,1 % * 102,9 % * 101,5 % * 101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 % * 99,8 % –100 000,00 грн. = 25 285, 91 грн.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних збитків суд вважає такою, що підлягає частковому задоволенню у розмірі 25 285, 91 грн.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 193 ГК України, статтями 887, 889 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Корпорації «Альтіс Холдинг»(03146, м. Київ, вул. Качалова, 5; код ЄДРПОУ 32048530) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Санрайс»(02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, кім. 31; код ЄДРПОУ 33443389) заборгованість у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 11 256 (одинадцять тисяч двісті п’ятдесят шість) грн. 83 коп., 3 % річних у розмірі 4 604 (чотири тисячі шістсот чотири) грн. 04 коп., збитки від інфляції в розмірі 25 285 (двадцять п’ять тисяч двісті вісімдесят п’ять) грн. 91 коп., 1411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 55 коп. державного мита та 156 (сто п’ятдесят шість) грн. 63 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання 26.10.2009 року