Рішення № 6515345, 07.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/578 07.10.09

За позовом Прокурора м. Феодосії в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Орджонікідзевської селищної ради до Акціонерного комерційного банку «Європейський»

про зобовязання повернути депозит та стягнення 168493,15 грн. процентів за користування депозитом

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача Багрова І.М., гол. бух., дов. №02-17/1341 від 05.10.2009;

від відповідача не зявився;

від прокуратури не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: У серпні 2009 року прокурор м. Феодосії в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Орджонікідзевської селищної ради (далі позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного комерційного банку «Європейський»(далі відповідач) про зобовязання повернути депозит в сумі 3000000 грн. та стягнення процентів за користування депозитом в сумі 168493,15 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч умовам укладеного між сторонами депозитного договору №Д/10/1101 від 24.12.2007 (далі Депозитний договір), відповідач суму вкладу після закінчення терміну дії договору, тобто 23.04.2009 не повернув, суму нарахованих на нього відсотків не сплатив.

Відповідач в судове засідання не зявився, письмового відзиву, в порядку ст. 59 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) не подав, хоча про дату та час проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що зокрема свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення за №08443150.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Ухвала про порушення провадження у справі від 31.08.2009 надсилалась відповідачу за адресою: м. Київ, вул. Почайнинська, буд. 38/44.

Юридична адреса відповідача підтверджується наданою позивачем Довідкою з Головного управління статистики у м. Києві вих. №9096 від 28.11.2007.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.12.2007 між позивачем як Клієнтом та відповідачем як Банком було укладено Депозитний договір, відповідно до п.1.1 якого Клієнт передає, а Банк приймає на депозитний рахунок грошові кошти у сумі, передбачені п.1.3 цього договору (далі Депозит) на умовах цього договору.

Пунктом 1.3 Депозитного договору передбачено, що сума Депозиту 3000000 грн. (далі сума Депозиту).

У відповідності до п.2.4.2 Депозитного договору, Банк зобовязаний перерахувати суму депозиту і суму нарахованих процентів за останній період користування Депозитом на поточний рахунок Клієнта, зазначений в Розділі 7 цього договору, в день закінчення строку Депозиту.

Відповідно до п.3.1 Депозитного договору проценти на суму Депозиту нараховуються за фактичну кількість днів користування Депозитом з дня, наступного за днем надходження коштів на Депозитний рахунок Клієнта, а у випадку здійснення Клієнтом поповнення суми Депозиту з дня, наступного за днем зарахування суми поповнення на Депозитний рахунок, та до дня, який передує дню повернення Клієнту суми Депозиту (в тому числі у випадку дострокового повернення суми Депозиту). При цьому, кількість днів у році та у місці приймається сторонами рівною фактичній кількості днів у році та місяці.

Банк нараховує на суму Депозиту проценти, виходячи з розміру процентної ставки, зазначеної в п.1.5 даного договору, щомісяця у порядку, передбаченому п.3.1 цього договору.

23.12.2008 між сторонами укладено додатковий договір №1 до Депозитного договору, яким сторони погодили п.1.4 та 1.5 викласти в такій редакції: Строк Депозиту з дня зарахування суми Депозиту на Депозитний рахунок відповідно до умов п.п.2.2.1 п.2.2 цього договору до 23 січня 2009 року включно. Процента ставка за користування Депозитом протягом строку Депозиту складає 22% річних та не змінюється протягом усього строку дії договору.

23.01.2009 між сторонами укладено додатковий договір №2 до Депозитного договору, яким сторони погодили, що строк Депозиту з дня зарахування суми Депозиту на Депозитний рахунок відповідно до умов п.п.2.2.1 п.2.2 цього договору до 23 квітня 2009 року включно. Процента ставка за користування Депозитом протягом строку Депозиту складає 25% річних та не змінюється протягом строку дії договору.

На виконання умов Депозитного договору позивач розмістив вільні грошові кошти в сумі 3000000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з рахунку позивача №25463001907801 за 07.10.2009.

В звязку з невиконанням відповідачем договірних зобовязань, позивач звертався до Банку вимагав терміново усунути порушення.

Натомість, Банк суму депозитного вкладу не повернув, суму нарахованих відсотків не сплатив.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Таким чином, Депозитний договір за своєю правовою природою належить до договорів банківського вкладу.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (частина 2 статті 1060 ЦК України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2).

Аналогічні положення закріплені й у статті 526 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи також містять Акт звірки взаєморозрахунків станом на 07.10.2009, відповідно до якого сальдо на користь позивача за даними останнього складає 3168493,15 грн., а за даними Банку 3413013,69 грн.

Відтак, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 3000000 грн. депозитний вкладу та 168493,15 грн. нараховані проценти за користування депозитом позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, судом враховано, що постановою Правління Національного банку України від 14.05.2009 №293 «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку «Європейський»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік, з 15.05.2009 до 14.05.2010, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 15.05.2009 до 14.11.2009.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону (у редакції статті, що діяла станом до 06.08.2009) мораторій на задоволення вимог кредиторів станом до 06.08.2009 поширювався на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Дана норма кореспондувалась з поняттям мораторію наведеного у статті 2 вказаного Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009). Зазначене поняття мораторію відображало його суть, та під яким розумілося зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію , та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Дана норма кореспондувалась з поняттям мораторію наведеного у статті 2 вказаного Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009). Зазначене поняття мораторію відображало його суть, та під яким розумілося зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009) передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобовязань за Депозитним договором, до призначення тимчасової адміністрації у Банку.

Конституцією України закріплений обовязок держави забезпечувати захист прав усіх субєктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обовязку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобовязаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси субєктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань під час дії мораторію, не звільняють ці банки від обовязку виконувати зазначені зобовязання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобовязань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих субєктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України), а також вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.

Проте, враховуючи положення статей 2, 85 Закону України (у редакції Закону України від 24.07.2009 № 1617-VI), керуючись пунктом 6 статті 83 ГПК України, відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення, беручи до уваги наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд вважає за доцільне відстрочити виконання рішення в частині стягнення судових витрат до закінчення у відповідача строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобовязати Акціонерний комерційний банк «Європейський»(м. Київ, вул. Почайнинська, 38/44, ідентифікаційний код 19359904) в особі Відділення №29 Київської філії АКБ «Європейський»(м. Сімферополь, вул. Шполянської, буд. 7/9, код 19359904, МФО 380184) повернути з депозитного рахунку Виконавчого комітету Орджонікідзевської селищної ради (98184, АР Крим, смт. Орджонікідзе, м. Феодосія, вул. Нахімова, буд. 19) на р/р3152493170002 в ГУ ДКУ в АКР м. Сімферополь, МФО 824026, ідентифікаційний код 04525834, №25463001907801 3000000 (три мільйони) грн. депозитного вкладу.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Європейський»(м. Київ, вул. Почайнинська, 38/44, ідентифікаційний код 19359904) в особі Відділення №29 Київської філії АКБ «Європейський»(м. Сімферополь, вул. Шполянської, буд. 7/9, код 19359904, МФО 380184) на користь Виконавчого комітету Орджонікідзевської селищної ради (98184, АР Крим, смт. Орджонікідзе, м. Феодосія, вул. Нахімова, буд. 19) на р/р31415534700025 в ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ідентифікаційний код 34740709 168493 (сто шістдесят вісім тисяч чотириста девяносто три) грн. 15 коп. нарахованих процентів за користування депозитом.

Видати накази.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Європейський»(м. Київ, вул. Почайнинська, 38/44, ідентифікаційний код 19359904) в особі Відділення №29 Київської філії АКБ «Європейський»(м. Сімферополь, вул. Шполянської, буд. 7/9, код 19359904, МФО 380184) на користь Державного бюджету України 1 769 (одну тисячу сімсот шістдесят девять) грн. 93 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відстрочити виконання рішення в частині стягнення з Акціонерного комерційного банку «Європейський»в особі Відділення №29 Київської філії АКБ «Європейський»на користь Державного бюджету України 1 769 грн. 93 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на період до закінчення строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного постановою Правління Національного банку України № 293 від 14.05.2009 «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку «Європейський», а саме до 14.11.2009.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 23.10.2009