Рішення № 6515287, 28.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 230-31-34 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/347 28.10.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОРСПОРТ ЛТД" до Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" про виконання належним чином договору на розрахунково-касове

обслуговування від 16.12.03 та стягнення збитків 1 111,90 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники

від позивача Байдик О.А. –представник за дов. № б/н від 01.07.09,

від відповідача Оначенко В.Ю. –представник за дов. № 1-11-11124 від 02.06.09,

В судовому засіданні 06.10.09 оголошена перерва до 28.10.09 відповідно до. ст.77 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

08.09.09 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо не виконання умов договору на розрахунково-касове обслуговування і не виконання розпоряджень (платіжних доручень) позивача про перерахунок грошових коштів контрагентам позивача, про зобов’язання відповідача виконати умови договору на розрахунково-касове обслуговування та про стягнення збитків в сумі 1111,90 грн. яких зазнав позивач внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов’язань.

Крім того, позивач просив покласти на відповідача судові витрати , та зокрема, витрати на одержання правової допомоги в сумі 2000,00грн.

14.09.09 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/347 витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 06.10.09.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю і з підстав викладених у позовній заяві з посиланням на умови договору та приписи законодавства просив позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні відповідач подав відзив і усно підтримав викладене у ньому та просив у позові відмовити повністю, мотивуючи свою позицію введеною тимчасовою адміністрацією у банку та тим що у банку діє мораторій на задоволення вимог кредиторів і банк працює в умовах складної фінансової ситуації у банківській системі та на банківському ринку.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені вимоги ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складений протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами у справі, позивач-клієнт, а відповідач –банк, 16.12.03 було укладено договір на розрахунково-касове обслуговування, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний рахунок №26008001398001 в національній валюті та зобов’язується здійснювати розрахунково-касове обслуговування згідно до Інструкції про порядок відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 18.12.98 № 527, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.12.98 за № 819/3259 (п.1.1.)

Додатковою угодою від 01.12.005 сторони погодили платні послуги які надає банку за ведення і обслуговування рахунку позивача за тарифним планом «Підприємець».

На підставі Постанови Правління Національного банку України від 12.11.03 №492. зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.03. за № 1172/8493 Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах визнано такою, що втратила чинність постанову Правління Національного банку України від 18.12.98 № 527 "Про затвердження Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 24.12.98 за № 819/3259.

Норма п.2.4.1 договору встановлено, що клієнт вправі вільно розпоряджатись належними йому коштами, що є на рахунку з дотриманням чинного законодавства.

Із змісту п.п. 2.1.1. 2.1.2. договору відповідач зобов’язаний виконувати розрахункові документи, прийняті від позивача. Розрахункові документи виконуються протягом операційного часу в день ї надходження. Операційний час триває з 9-00 год. до 16-00 год.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були надані розпорядження банку на виконання розрахункових документів (платіжні доручення №№2371 –2381 від 09.01.09, 2383-2385 від 12.01.09, 2386-2390 від 13.01.09, 2392 від 15.01.09, 2393 від 19.01.09, 2398 від 30.01.09 2399-2406 від 09.02.09) які не були виконані відповідачем.

Зокрема позивач надав до виконання платіжне дорученням №2406 від 09.02.09 про перерахування до державного бюджету податку на прибуток з а2008 рік у сумі 12950,00 грн. (отримувач УДК у м. Києві код ЄДРПОУ 26077922, р №31110009700007, МФО 820019).

Відповідно до п. 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.04 № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.04 за № 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Пунктом 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та п. 2.19 вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня. За порушення цих строків банк, що обслуговує платника, несе відповідальність згідно із законодавством України.

Відповідач порушив зобов'язання щодо виконання розпоряджень відповідача про перерахування, які на ньому знаходяться на рахунки вказані і платіжних дорученнях.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч.3 ст. 1068 ЦК України банк зобов’язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 51 Закону України “Про банки і банківську діяльність” визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України “Про банки і банківську діяльність” відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідач порушив зобов’язання щодо виконання розпорядження відповідача про закриття поточного рахунку та перерахування залишку коштів, які на ньому знаходяться

Згідно п.1.22 цього Закону визначено, що операційний час –частина операційного дня банку або іншої установи –члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою –членом платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

На виконання платіжних доручень відповідач списав кошти позивача, проте у подальшому, як він повідомив суд, повернув частину коштів на рахунок позивача.

Відповідач порушив зобов'язання щодо виконання розпорядження Відповідача про закриття поточного рахунку.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов’язання внаслідок розірвання договору.

Позивач дотримався процедури визначеної договором, законом і інструкцій НБУ.

Пункт 1.30 статті 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 1.35 статті 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно з ч. 1 статті 1068 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ч. 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п. 8.4 статті 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Згідно ч.1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 2 статті 193 ГК України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.7 статті 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно з ч. 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частини 1 статті 1074 ЦК України передбачає, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що відповідачем порушено умови укладеного з позивачем договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування від 16.12.03, тому позовні вимоги в частині зобов’язання перерахування коштів визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, бездіяльність відповідача по невиконанню умов договору є незаконною.

Крім того, позивач посилається на неналежне виконання умов договору в частині перерахування за платіжним дорученням №2406 від 09.02.09 до державного бюджету податку на прибуток за 2008 рік у сумі 12950,00 грн. (отримувач УДК у м. Києві код ЄДРПОУ 26077922, р №31110009700007, МФО 820019).

Він зазначає, що внаслідок невиконання цього розпорядження відповідачем контролюючий орган –Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва здійснивши перевірку своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету 17.06.09 встановила порушення податкового законодавства та притягнула позивача до відповідальності наклавши стягнення у розмірі 1111,90 грн., що підтверджено актом №570/15-5 від 17.06.09 та податковим повідомленням рішенням від 17.06.09 №0005851505/0.

На виконання податкового повідомлення рішення позивач сплатив штрафні санкції у розмірі 1111,90 грн., що підтверджено платіжним дорученням №278 від 22.06.09

Позивач вважає такі витрати збитками і просить їх відшкодувати за рахунок відповідача з вини якого своєчасно не були перераховані суми податку до бюджету.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Обов’язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, наявність порушення з боку особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Збитки є наслідком, а вчинене порушення - причиною.

Отже, умовою стягнення з відповідача суми 1111,90 грн. є безпосередній причинний зв’язок між вчиненим порушенням (простроченням оплати поставленого товару) і обов’язковим укладенням оплатного господарського договору з третьою особою.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі передбачали обов’язкове своєчасне виконання платіжних доручень.

Пунктом 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, а також несе іншу відповідальність за порушення порядку своєчасного та повного внесення платежів до бюджетів.

Порушення податкового законодавства сталось з вини банку через невиконання ним вимог ст.1068 Цивільного кодексу та ст.8 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні".

За таких обставин вимога про відшкодування відповідачем реальних збитків понесених позивачем у розмірі сплачених штрафних санкцій у сумі 1111,90 грн. підлягає задоволенню.

Що ж стосується посилань Відповідача на введення у нього мораторію на задоволення вимог кредиторів суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Стаття 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 ст. 58 цього Закону передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Враховуючи дані норми, при введені у банку мораторію на задоволення вимог кредиторів, останній звільняється від відповідальності за невиконання тих зобов’язань на які поширюється дія мораторію, позаяк вина банку у невиконанні або несвоєчасному виконанні цих зобов'язань відсутня.

Частинами 1 та 4 ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конституцією України закріплений обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у ст. 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов’язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов’язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, ст.16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України.

Так, п. 5 ч.2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у ч. 2 ст. 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Судом також враховано, що ч. 3, п.1 ч. 4 ст. 80 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту, зокрема, шляхом зобов’язання до виконання обов’язку Відповідача за Договором щодо виконання платіжних доручень Позивача №26008001398001 та перерахування коштів на зазначені в платіжних дорученнях рахунки.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов’язку виконувати зазначені зобов’язання.

Системний аналіз змісту положень ч. 2 ст. 58, п. 2 ч. 3 та ч. 5 ст. 85 вказаного Закону дає підстави для висновку про те, що банк звільняється від відповідальності, яка виникає у зв’язку із невиконанням зобов’язань на які поширюється дія мораторію, саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання цих зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов’язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України).

Таким чином, зважаючи на положення п.1 ч. 3 ст. 85 цього Закону примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Витрати на отримання правової допомоги в сумі 2000,00грн. не є судовими і не підлягають відшкодуванню у межах розгляду цієї справи з огляду на таке.

Зазначені витрати сплачені за договором № 15 на надання юридичне обслуговування від 20.06.09 Фізичною особою підприємцем Байдик О.А. є результатом вільного волевиявлення при виконанні зобов’язання і не носять для відповідача обов‘язкового характеру, не відносяться судових витрат, не обумовлені поведінкою відповідача, оскільки є добровільно сплачені за господарським договором на користь іншого контрагента.

Довільне тлумачення позивачем норми ст.59 Конституції України в контексті Рішення Конституційного Суду України від 16.11.2000, № 13-рп/2000 як підстави для застосування в інституті представництва у господарському судочинстві правової оплатної допомоги наданої не адвокатом не приймається господарським судом з підстав неприпустимості аналогії процесуального закону і права.

Згідно до ч. 3 ст.48 ГПК України витрати що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наведене у ст..2 названого закону, яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Враховуючи здатність кожної юридичної особи бути позивачем та відповідачем у суді, відповідно до частини другої статті 80 Цивільного кодексу України, отримання позивачем юридичних послуг, пов’язаних з представленням інтересів позивача в суді, підготовкою позовних матеріалів тощо, не є обов’язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, тому витрати по оплаті правової допомоги не підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконними дії Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк “Надра” (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456, МФО 337535) щодо непровдення операцій та не виконання платіжних доручень Товариства з обмеженою відповідальністю «Моторспорт»ЛТД по рахунку 26008001398001 у філії ВАТ КБ «Надра»КРУ, МФО 320564 за договором на розрахунково-касове обслуговування від 16.12.03.

3. Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк “Надра”(04053, м. Київ, вул.Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456, МФО 337535) виконувати належним чином умови договору на розрахунково-касове обслуговування від 16.12.03 в частині проведення операцій по рахунку 26008001398001 у філії ВАТ КБ «Надра»КРУ, МФО 320564 та виконувати платіжні доручення Товариства з обмеженою відповідальністю «Моторспорт»ЛТД.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк “Надра” (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456, МФО 337535) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Моторспорт»ЛТД (01041,м. Київ, вул.Миколи Соловцова,3 код ЄДРПОУ 14341555) 189 (сто вісімдесят дев’ять),00 грн. витрат по сплаті державного мита та 312,(триста дванадцять),50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. У покладенні судових витрат на правову допомогу на відповідача відмовити.

6. Після набрання рішення законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                           І.Д. Курдельчук