Рішення № 6515254, 26.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/375 26.10.09 За позовом Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер ППМ»

про стягнення 45 997 грн. 07 коп.

          Суддя Трофименко Т.Ю

Представники:

Від позивача Вознюк Т.І. –по дов. №12/106-1136 від 22.05.2008р.

Парфелюк Ю.А. –по дов. №12/106-1159 від 14.07.2009р.

Від відповідача не з'явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер ППМ» 45 997 грн. 07 коп., із яких: 45 591 грн. 45 коп. заборгованість по орендній платі та відшкодуванню витрат балансоутримувача, 405 грн. 62 коп. інфляційні.

26.10.2009р. через відділ діловодство господарського суду міста Києва надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до даної заяви Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер ППМ»52360 грн. 17 коп. заборгованість по орендній платі та відшкодуванню витрат балансоутримувача.

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримані в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди №1360 від 28.12.2004р. та договору №1360-691/РВ від 28.12.2004р. не сплатив позивачу орендну плату, витрати балансоутримувача на утримання орендованого приміщення та надання комунальних послуг за період з січня 2009 року по липень 2009 року у зв’язку з чим виник борг.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалах суду від 09.09.2009 року та 23.09.2009р.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвали суду направлялись на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та договорі оренди та довідці Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 12.10.2009р. Крім того, представником позивача надана розписка про повідомлення відповідача про судове засідання призначене на 26.10.2009р. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

28.12.2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полімер ППМ»(далі відповідач ) був укладений договір №1360 оренди нерухомого майна, що належить до держаної власності.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, площею 117,5 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул.. Багговутівська, 27, корп. 2, підвал, що знаходиться на балансі Державного підприємства Київська медична академія післядипломної освіти ім.. П.Л. Шупика. Майно передавалось в оренду з метою розміщення:

61,4 кв.м. –під виконання ремонтно –будівельних робіт, 37,5 кв.м. –під офіс, 18,6 кв.м. –під склад.

28.12.2004р. між сторонами договору був підписаний акт приймання –передачі орендованих приміщень загальною площею 117,5 кв.м.

Строк дії даного договору сторони визначили з 28.12.2004р. по 28.11.2005р.

(п. 101 договору).

Оскільки після закінчення строку дії договору ні одна із сторін не заявила про його припинення або зміну умов договору, тому в силу ч. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір був неодноразово пролонгований, останній раз до 28.07.2009р.

28 липня 2009р. відповідач повернув позивачу орендоване приміщення площею 117,5 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул.. Багговутівська, 27, корп. 2, підвал, що підтверджується актом прийому –передачі від 28 липня 2009р.

Відповідно до п.5.2. договору №1360 відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Перерахування здійснюються відповідачем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується відповідачем до державного бюджету; 50% орендної плати перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок балансоутримувача (позивача по даній справі) (п. 3.3 договору).

Нарахування відповідачу орендної плати здійснюється відповідно до п.3.1. договору №1360, яка визначається розрахунковим способом за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації та на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції-вересень 2004 р.), 1674,15 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначену чинним законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2004 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень, листопад, грудень 2004 р.

Відповідно до п. 3.2. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

В п.3.4. договору сторони передбачили, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

08.02.2007р. між сторонами був підписаний додатковий договір від №1 про внесення змін до договору № 1360 від 28.12.2007р. Відповідно до додаткового договору №1 були внесені зміни, а саме до п.3.1.розділу 3: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за перший/базовий місяць розрахунку - січень 2007 р., 3184,75 грн.»

09.12.2008р. між сторонами був підписаний договір №1360/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №1360 від 28.12.2004р., відповідно до якого були внесені зміни, а саме до п.3.1.розділу 3, «Орендна плата»замінити «вересень 2004 р.: 1674,15 грн.»на «жовтень 2008 р.: 8549,13 грн».

При розгляді справи судом встановлено, що між сторонами по справі 28.12.2004 року було укладено договір №1360-691/РВ про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого Майна та надання комунальних послуг.

Відповідно до п.п.2.2.3., 2.2.3.1., 2.2.3.2. договору №1360-691/РВ відповідач зобов'язаний не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок позивача, пропорційно до займаної ним площі в будівлі, а саме за:

- експлуатаційні витрати, у тому числі компенсація плати податку за землю (п.2.2.3.1.);

- спожиті комунальні послуги (п.2.2.3.2.):

- опалення та гаряче водопостачання;

- електроенергію;

- каналізацію та водопостачання.

Відповідно до абз.4.п.2.1.1. договору №1360-691/РВ, вартість обслуговування будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень Будівлі, експлуатаційні витрати, у тому числі компенсація плати податку за землю, відповідно до централізованих цін і тарифів, витрат Балансоутримувача діючих на момент укладання Договору, за один місяців становить 431.18 гри, (без ПДВ).

Розмір плати переглядається на вимогу однієї із сторін в разі зміни централізованих цін і тарифів, в разі зміни витрат на утримання Будівлі та при будинкової території, і змінюється за погодженням сторін, шляхом укладання додаткової угоди (абз.6.п.2.1.1. договору).

27.11.2007р. між сторонами була підписана угода №1 про зміну договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг №1360-691/РВ від 28.12.2004р., відповідно до якої були внесені зміни, а саме до абз.4 п.2.1., «Плата за обслуговування будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі, загально-експлуатаційні витрати, у тому числі, компенсація плати податку на землю, спожиті комунальні витрати, відповідно до централізованих цін і тарифів, витрат Балансоутримувача діючих на момент укладання угоди з 08.02.2007р., за один місяць становить 1517.86 грн., з урахуванням ПДВ».

20.03.2008 р. між сторонами по справі була підписана додаткова угода №2 про зміну договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг №1360-691/РВ від 28.12.2004р., відповідно до якої були внесені зміни, а саме до абз.4 п.2.1., «Плата за обслуговування будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі, загально-експлуатаційні витрати, у тому числі, компенсація, плати податку на землю, спожиті комунальні витрати, відповідно до. централізованих цін і тарифів, витрат Балансоутримувача діючих на момент укладання Угоди з 20.03.2008р., за один місяць становить 1634.04 гри., з урахуванням ПДВ.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач не виконує належним чином умови договору, а саме: п.п.3.3, 5.2, 5.6 Договору №1360 та п.2.2.3. Договору №1360-691/РВ.

За період з 01.01.2009р. по 28.07.2009 р. у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за оренду приміщення, відшкодування за оренду приміщення та комунальні послуги, експлуатаційні витрати та компенсації плати за землю, яка становить 52 360 грн. 17 коп. грн., відповідно до наданого позивачем і неоспореного відповідачем розрахунку.

Сума боргу в розмірі 52 360 грн. 17 коп. підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків сторін від 28.09.2009р.

В зв'язку з цим з порушенням відповідачем умов вищезазначених договорів позивачем було направлено відповідачу претензію №12/4-323 про сплату боргу.

Відповіді на претензію відповідач не надав.

На адресу позивача від засновника відповідача надійшла заява в якій відповідач зобов'язується погасити заборгованість в червні місяці 2009р.

02.07.2009р. позивач надіслав відповідачу вимогу №12/4-405/2, щодо сплати в семиденний строк боргу за період з 01.01.2009 року по 01.06.2009 р. за оренду нежилих приміщень, що знаходяться на балансі позивача, та за використані комунальні, загально-експлуатаційні послуги, та компенсації плати за землю, що були спожиті відповідачем під час використання приміщення

Відповідач, не зважаючи на взяті на себе зобов'язання, з січня місяця 2009 року належним чином не виконує, не здійснює платежі за оренду приміщення , комунальні, загально-експлуатаційні послуги та компенсації плати за землю, за винятком січня місяця 2009 р., в якому було перераховано на рахунок позивача 8013,58 грн.

Основні засади господарювання в Україні і регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, визначаються Господарським кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначаються у статті 193 Господарського кодексу України, в якій зокрема зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (абз.2.ч.1. ст. 193 Господарського кодексу України)

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання (ч. З ст. 193 Господарського кодексу України).

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст.193Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються також відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Цивільним кодексом України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату та на певний строк.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін, у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. З ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати, витрат балансоутримувача та утримання орендованого нерухомо майна та наданим комунальним послугам у розмірі 52360 грн. 17 коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача в сумі 523 грн. 60 коп. та 315 грн. 00 коп. відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Надлишково сплачене позивачем державне мито в сумі 467 грн. 74 коп. підлягає поверненню позивачу відповідно до ст.. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер ППМ»

(м. Київ, вул.. Тропініна, 2/4, кв. 77, код 32425442) на користь Національної медичної академії післядипломної освіти ім.. П.Л. Шупика (м. Київ, вул. Дорогожицька, 9, код 01896702) 52 360 грн. 17 коп. заборгованості по орендній платі та наданим послугам, 523 грн. 60 коп. державного мита та 315 грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повернути Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (м. Київ, вул. Дорогожицька, 9, код 01896702) із Державного бюджету України надлишково сплачене платіжним дорученням №1966 від 09 липня 2009р. державне мито в сумі 467 (чотириста шістдесят сім) грн. 74 коп. Платіжне доручення №1966 від 09 липня 2009р. залишити в матеріалах справи №36/375.

Суддя Т.Ю. Трофименко