Рішення № 6515180, 09.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/540 09.10.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мекап» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Мегасистем»

про136174,04 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Овчаренко Д.В. –дов. № б/н від 01.01.2009 року ;

від відповідача : не з’явився;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мекап» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегасистем»про стягнення 136174,04 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані зобов’язання щодо оплати поставленого товару за Договором постачання товару № 11 від 27 лютого 2008 року.

Ухвалою від 25.08.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 14.09.2009 року.

В судовому засіданні 14.09.2009 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання 14.09.2009 року не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 14.09.2009 року розгляд справи було відкладено на 09.10.2009 року.

В судовому засіданні 09.10.2009 року, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 09.10.2009 року вдруге не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 09.10.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мекап», іменоване надалі «Постачальник» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегасистем», іменоване надалі «Покупець»(відповідач) був укладений договір постачання товару № 11 (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов’язується поставити, а покупець прийняти та сплатити елемент жорсткості із оцинкованої сталі (далі –товар).

Пунктами 3.1 та 3.2 Договору передбачено, що постачальник зобов’язаний поставити, а покупець зобов’язується прийняти товар не пізніше 14 днів від дати отримання на рахунок постачальника попередньої оплати. Передача товару у власність покупця здійснюється на території складу постачальника.

Відповідно до пунктів 3.3 та 3.4 Договору покупець приймає товар згідно з товарною накладною. Покупець зобов’язаний забезпечити присутність свого представника при передачі товару у власність на території складу постачальника, у випадку коли доставку здійснює покупець своїми технічними засобами.

Розділом 4 Договору сторони погодили, що розрахунки здійснюються в безготівковому порядку. Порядок оплати: попередня оплата в розмірі 100% здійснюється покупцем на протязі трьох днів з моменту надання постачальником рахунку-фактури.

Постачальник зобов’язується надати рахунок-фактуру на протязі 3 (трьох) днів з моменту узгодження разової поставки згідно п. 2.2 Договору.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 121981,62 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних № 1-0959 від 24.10.2008 року на суму 31660,27 грн., № 1-1042 від 02.12.2008 року на суму 54160,28 грн., № 1-1043 від 02.12.2008 року на суму 36161,07 грн. та довіреностей ЯПЛ № 603572 від 24.10.2008 року, № 5 від 26.11.2008 року, однак відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 12700,00 грн., на доказ чого надано копії платіжних доручень № 789 від 21.10.2008 року на суму 5000,00 грн., № 866 від 01.12.2008 року на суму 5000,00 грн. та № 882 від 04.12.2008 року на суму 2700,00 грн., в результаті чого в останнього виникла заборгованість в сумі 109281,62 грн.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав.

Як вбачається з матеріалів справи вищевказаний договір є договором поставки.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 109281,62 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що за порушення термінів платежу, згідно пункту 4 Договору покупець сплачує 0,1 % від суми рахунка-фактури за кожний день прострочення з дати отримання рахунка-фактури.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 6.2 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 11726,78 грн. за весь період прострочення оплати з 24.10.2008 року по 24.04.2009 року.

Як встановлено вище розділом 4 Договору попередня оплата в розмірі 100% здійснюється покупцем на протязі трьох днів з моменту надання постачальником рахунку-фактури.

З наданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей вбачається, що рахунки-фактури № 1-0959 від 20.10.2008 року, № 1-1042 від 14.11.2008 року та № 1-1043 від 14.11.2008 року були отримані відповідачем вчасно, тобто, прострочення по оплаті рахунку-фактури № 1-0959 від 20.10.2008 року настало з 24.10.2008 року, а по рахунках-фактурах № 1-1042 та № 1-1043 від 14.11.2008 року з 30.11.2008 року.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням дати вручення рахунків, розділу 4 Договору, строків, поставок та проплат, обмеживши розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 11132,92 грн. перерахунок яких здійснено в межах розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2363,08 грн. та інфляційних втрат в сумі 12802,56 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням дати рахунків, розділу 4 Договору, здійснених поставок та проплат, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме 3% річних в сумі 2274,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 12311,60 грн. перерахунок яких здійснено в межах розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегасистем»(місцезнаходження: 01103, м. Київ, Печерський р-н, бульвар Дружби Народів, 24/2, код ЄДРПОУ 31306741) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мекап»(місцезнаходження: 61106, м. Харків, вул. Плиткова, буд. 12, код ЄДРПОУ 25468299) 109281 (сто дев'ять тисяч двісті вісімдесят одну) грн. 62 коп. - основного боргу, 11132 (одинадцять тисяч сто тридцять дві) грн. 92 коп. –пені, 2274 (дві тисячі двісті сімдесят чотири) грн. 00 коп. –3% річних, 12311 (дванадцять тисяч триста одинадцять) грн. 60 коп. –інфляційних втрат, 1 350 (одну тисячу триста п’ятдесят) грн. 00 коп. - державного мита та 116 (сто шістнадцять) грн. 98 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

27.10. 2009 року