Рішення № 6515146, 26.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/490 26.10.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» до Спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телеком’юнікешен Компані» про стягнення 70120,19 грн.

                                                                       Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Назаренко В.Є. –представник за довіреністю від 02.10.2009р.

від відповідача: не з’явились

СуТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телеком’юнікешен Компані» заборгованості за договором фінансового лізингу № 818/05/2007 від 03.05.2007р. у розмірі 70120,19 грн., в тому числі 65330,15 грн. –основний борг, 3792,68 грн. –пеня, 501,42 грн. –3% річних, 495,94 грн. –збитки від інфляції.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що між ТОВ «Ласка Лізинг»та Спільним українсько-американським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телеком’юнікешен Компані»було укладено договір фінансового лізингу № 818/05/2007 від 03.05.2007р., відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове володіння та користування за плату майно –автівку Skoda Fabia Combi Classic 1.2/47kw (три одиниці).

З позовної заяви слідує, що відповідачем порушуються умови договору, а саме п. 7.5. Так, відповідач повинен був здійснювати лізингові платежі згідно додатку №1 до Договору «Графік внесення платежів», однак відповідач сплату за договором не здійснює належним чином, в зв’язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 65330,15 грн.

З посиланням на п. 9.5 Договору та на ст.. 625 ЦК України позивач вважає, що відповідач зобов’язаний також сплатити на його користь 3792,68 грн. пені, 501,42 грн. 3% річних та 495,94 грн. збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2009р. порушено провадження по справі № 53/490, розгляд справи призначено на 21.09.2009р.

          Через відділ Діловодства суду відповідач надав заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що сторонами шляхом обміну листами було досягнуто згоди щодо реструктуризації заборгованості за договором шляхом надання відстрочки щодо погашення основної частини заборгованості в складі лізингових платежів строком на три місяці з одночасним продовженням строку дії договору на той же строк.

          У зв’язку з нез’явленням в засідання суду повноважного представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2009р. розгляд справи було відкладено на 12.10.2009р.

          Представник позивача в судовому засіданні 12.10.2009р. позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Разом з тим представник позивача надав суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 98 103,74 грн., в тому числі: 90740,45 грн. основного боргу, 5703,10 грн. пені, 818,66 грн. 3% річних, 841,53 грн. – збитки від інфляції.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду уточнення позивача позовних вимог, а саме збільшення позовних вимог.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не з’явився. Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

За таких обставин згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі доказами та матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.10.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

03.05.2007р. між сторонами у справі було укладено договір фінансового лізингу № 818/05/2007, відповідно до умов якого лізингодавець (позивач) зобов’язався придбати у власність транспортний засіб у відповідності з встановленою лізингоотримувачем специфікацією продавця: тип: легкова автівка, марка, модель: Skoda Fabia Combi 1.2/47kw Classic (три одиниці), № кузова: буде встановлений в Акті здачі-приймання майна, рік випуску: 2007р., пробіг на момент придбання: до 1000 км., специфікація продавця: додаток до договору купівлі-продажу від 03.05.2007р. і передати його без надання послуг по керуванню та технічної експлуатації лізингоотримувачу в якості предмета лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоотримувач (відповідач) зобов’язується прийняти його на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу предмет лізингу, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000174 від 21.05.2007р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серія ЯМЧ № 116942 від 17.05.2007р.

У відповідності з положеннями пунктів 7.5, 7.6. Договору фінансового лізингу лізингові платежі нараховуються по кожному періоду строку фінансового лізингу, що зазначаються в графіку внесення платежів та який є невід’ємною частиною Договору.

За умовами п. 7.8. Договору відповідач взяв на себе зобов’язання вносити всі лізингові платежі в обсязі та у строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлених чи отриманих рахунків лізингодавця.

Згідно з п. 7.1.2 Договору поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як результат суми лізингового платежу, який виражається в “у.о.” згідно “Графи 3”додатку №1 на відповідну дату проведення платежу і Курсу 2, який збільшується на 1%. Курс 2 –це курс, встановлений НБУ для одного Долару США на дату встановлену для проведення наступного лізингового платежу згідно графіку внесення платежів (п. 7.1.1. Договору).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами. Особа яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями частини 1 статті 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Пунктом 3 ч. 2 статті 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачено, що лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе зобов’язання щодо повноти та вчасності сплати лізингових платежів не виконує.

Так, відповідач повинен був здійснювати лізингові платежі згідно додатку №1 до Договору “графік внесення платежів”. За не виконання договірних зобов’язань щодо оплати лізингових платежів у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 90740,45 грн.

Відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до п. 9.5. договору фінансового лізингу, відповідач повинен сплатити позивачеві неустойку в розмірі 0,25 (двадцять п’ять сотих)% від поточного боргу лізингоотримувача за кожний день прострочення платежу в перші п’ять днів прострочки і 0,5 (п’ять десятих)% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу починаючи з шостого дня прострочки.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нарахована неустойку за не виконання договірних зобов’язань. Розмір неустойки відповідача за прострочені платежі за Договором фінансового лізингу за розрахунками позивача становить 5703,10 грн.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягає стягненню 841,53 грн. інфляційних витрат та 818,66 грн. 3% річних, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача подані через відділ Діловодства суду до уваги судом не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема, згідно з п. 17.8. Договору будь-які зміни, доповнення і додатки до даного договору будуть дійсними тільки в тому випадку, якщо вони вчинені в письмовій формі і підписані уповноваженими особами сторін.

Доказів досягнення згоди у письмовій формі між сторонами стосовно реструктуризації заборгованості за договором шляхом надання відстрочки щодо погашення основної частини заборгованості в складі лізингових платежів строком на три місяці з одночасним продовженням строку дії договору на той же строк матеріали справи не містять.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а також те, що відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Згідно зі ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

          2.Стягнути з Спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телеком’юнікешен Компані»(01021, м. Київ, Печерський район, Узвіз Кловський, 12А, код ЄДРПОУ 20057835) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5 корп. 2, Бізнес-Центр «Реноме», код ЄДРПОУ 33104543) заборгованість в розмірі 90 740 (дев’яносто тисяч сімсот сорок) грн. 45 коп., пеню в розмірі 5 703 (п’ять тисяч сімсот три) грн. 10 коп., три відсотки річних в сумі 818 (вісімсот вісімнадцять) грн. 66 коп., збитки від інфляції в розмірі 841 (вісімсот сорок одна) грн.. 53 коп., судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 981 (дев’ятсот вісімдесят одна) грн. 04 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн.. 00 коп.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                           Грєхова О.А.