Ухвала суду № 65150401, 07.03.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 229/2916/16-ц Номер провадження 22-ц/775/329/2017

Доповідач: Никифоряк Л.П

Головуючий у 1 інстанції: Панова Т.Л.

Категорія 24

У Х В А Л А

Іменем У К Р А Ї Н И

07 березня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Никифоряка Л.П.

Суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.

за участі секретаря судового засідання Молдованова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут цивільну справу за позовом обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію, у якій подано апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 19 січня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2016 року комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» в особі «Дружківкатепломережа» /надалі Підприємство/ звернулося в суд з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість по оплаті опалення за період з 01 березня 2012 року по 01 березня 2016 року в розмірі 9806,29 грн. сума основного боргу, 3% річних 1078,15 грн. та індекс інфляції 9859,42 грн.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 19 січня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Підприємства заборгованість за надану теплову енергію за період з 01 листопада 2013 року по 01 березня 2016 року в сумі 8510,55 грн., також вирішено питання про розподіл судових витрат.

З таким рішенням відповідачі не погодились, в апеляційній скарзі просили рішення скасувати та в позові відмовити, вказуючи що судом неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини які би вказували на виникнення зобовязань. Та розмір самої заборгованості не обґрунтований і недоведений належними доказами.

Порушення норм процесуального права заявники апеляційної скарги повязували із несвоєчасним врученням ухвали про відкриття провадження у справі та безпідставним оголошенням судом перерви у справі.

Також заявники вважають що порушенням їх прав та процесуальних норм є долучення до матеріалів справи довідки про склад сімї відповідачів, які не давали згоди на використання такої інформації, яка являється конфіденційною.

Заслухавши доповідача, за відсутності сторін, повідомлених про час та місце судового розгляду належним чином про що свідчать наявні в матеріалах справи телефонограми та рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Рішенням встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1 є фактичним користувачами послуг, що надаються за вказаною адресою, в тому числі послуг з теплопостачання, та за ними рахується заборгованість по оплаті послуг теплопостачання за період з 01 листопада 2013 року по 01 березня 2016 року в розмірі 8510,55 грн., яку суд стягнув з відповідачів, також стягнув суму боргу з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та визначив матеріальні норми, якими регулюються спірні правовідносини.

Так, до спірних правовідносин, з приводу постачання теплової енергії підлягає застосуванню Закон України "Про теплопостачання", згідно якого постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання та споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами /статті 4, 24/.

Підключення квартири відповідачів до централізованого опалення житлового будинку та відкриття особового рахунку теплопостачальним підприємством свідчить про фактичне існування між сторонами відносин з приводу постачання та споживання теплової енергії. За таких обставин при вирішенні справи суд виходить із обсягу прав і обовязків сторін відповідно до чинного законодавства, яке регулює взаємовідносини субєкта господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, та фізичної особи, яка отримує послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначенні права й обовязки споживача і виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, а обовязком оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановленні договором або законом.

Аналогічне положення закріплене в чинному Житловому кодексі Української РСР, в статті 67 якого передбачено, що наймач зобовязаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги).

З огляду на зміст наведених норм, зобовязання щодо своєчасного внесення плати за комунальні послуги покладається на наймача чи власника, відповідно до обставин справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2Ю зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_1, з огляду на що, користуються правами і несуть усі обовязки, що випливають із чинного законодавства, в тому числі обовязок оплачувати за надані послуги.

У той же час, із зазначених позивачем предмета та підстав позову вбачається, що предметом спору стала заборгованість по оплаті послуг теплопостачання в розмірі 8510,55 грн., що утворилася за період з 01 листопада 2013 року по 01 березня 2016 року, в підтвердження розміру якої суд першої інстанції обґрунтовано взяв наданий Підприємством розрахунок.

Та при визначені розміру заборгованості апеляційний суд виходить з того, що відповідачами жодними належними доказами не спростовані обставини щодо надання за адресою знаходження належної їм квартири послуги з теплопостачання неналежної якості, чи щодо ненадання такої послуги.

Також заявник в апеляційній скарзі обмежився тільки правовим обґрунтуванням та не навів жодного факту з приводу наявності неправомірних дій з боку позивача чи щодо внесення оплати за надану послугу виконавцю послуги.

Разом з тим, заявниками апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які вони не змогли повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідачі могли ознайомитися із документами що є у справі, підготовити свої заперечення та доводити обставини якими вони обґрунтовували свої заперечення в судовому засіданні.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, висновки суду є вичерпними, зроблені у відповідності та на підставі матеріальних норм які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, в частині яка була предметом оскарження, та за таких підстав, колегія апеляційного суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 19 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: