Рішення № 6514967, 18.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/422 18.09.09 За позовом           Товариства з обсеженою відповідальністю «Форт –плюс» до           Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Рітейл» про стягнення заборгованості

Суддя Хрипун О.О.

Представники:

Від Позивача Олексенко Н.В. –предст.,

Від Відповідача не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Форт –плюс»з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Рітейл»про стягнення 48183,42 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором поставки № 896 від 01.07.2008 щодо оплати отриманого Відповідачем товару за вказаним договором.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд належним чином не повідомив, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.07.2008 між Товариство з обмеженою відповідальністю «Форт –плюс»(далі –Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МД Рітейл»(Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки № 896 (далі –Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов’язується передати у встановлені терміни товар у власність Покупця згідно з поданим Покупцем Замовленням, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити його вартість.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 896 від 01.07.2008 є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 1.2 Договору право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Загальна сума Договору складає суму товару, отриманого за цим Договором (п. 5.1 Договору).

Так, на виконання умов Договору Позивачем було поставлено, а Відповідачем прийнято за видатковими накладними, наявними в матеріалах справи, в період з 10.09.2008 по 30.07.2009 Товар на загальну суму 50750,96 грн.

Станом на 10.09.2008 заборгованість Відповідача перед Позивачем становила 95646,65 грн.

Відповідачем здійснено повернення частини продукції на загальну суму 2135,28 грн.

Згідно з п. 5.5 Договору у редакції, викладеній в Протоколі узгодження розбіжностей до Договору поставки № 896 від 01.07.2008, Покупець здійснює розрахунки на умовах відстрочки платежу таким чином: по Товарам, які постачаються під Торгівельними марками, що належать ТОВ «Рідний продукт»- протягом 35 календарних днів з моменту отримання товару; по товарам, які постачаються під Торгівельними марками, що належать ТОВ «Снек Експорт», ТОВ «Фактор», ТОВ «Море-2007», ТОВ «Чиста планета»- протягом 30 протягом 30 календанрних днів з моменту отримання товару.

Матеріалами справи встановлено, що Відповідачем проведено часткову оплату поставленого Позивачем Товару в розмірі 96078,91 грн.

Таким чином, станом на час розгляду справи сума основного боргу Відповідача перед Позивачем складає 48183,42 грн. Оплата отриманого Відповідачем товару в сумі 48183,42 грн. не здійснена. Доказів повної оплати товару, про який заявлено Позивачем у позовній заяві, Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог щодо стягнення з Відповідача 48183,42 грн.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Рітейл»(04080, м. Київ, вул. Турівська, 29, код 34482413) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форт-Плюс»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Калинова, 8, код 32716737) 48183,42 грн. заборгованості, 481,83 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 22.10.2009