Рішення № 6514825, 11.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  32/349 11.08.09

За позовом      Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»

до Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

про стягнення 10 972,53 грн.

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

від Позивача        ОСОБА_2 –предст.,         

від Відповідача    не з’явилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення 8 587,95 грн. основного боргу, 1 600,30 грн. інфляційних втрат, 269,01 грн. - 3% річних та 515,27 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач всупереч умовам договору, укладеного між сторонами, не розрахувався за право тимчасового користування місцем                (-ями) для розміщення об’єкту (-ів) зовнішньої реклами, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед Позивачем в сумі 8 587,95 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважні представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосоюзсервіс» у судові засідання, призначені на 09.07.2009 та 11.08.2009, не з’явились, про причини неявки представників суд належним чином не повідомили, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.05.2007 між Госпрозрахунковою організацією «Київреклама», правонаступником якої згідно з рішенням Київської міської ради від 28.09.2006 № 8/65 є Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама», та Суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 було укладено договір на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об’єкту (-ів) зовнішньої реклами № 23016/ТК (надалі –Договір) (належним чином засвідчена копія рішення Київської міської ради № 8/65 від 28.09.2006 долучена до матеріалів справи).

Відповідно до п. 2.1 Договору робочий орган (Позивач) надає Розповсюджувачу зовнішньої реклами (Відповідачу) у тимчасове користування місце (-я) за адресою (-ами) згідно з Додатком (-ми), які є невід’ємною частиною цього Договору, а Розповсюджувач зовнішньої реклами (Відповідач) використовує надане (-і) місце (-я) за цільовим призначенням, здійснює оплату за право користування місцем (-ями) та звільняє у триденний термін місце (-я) після закінчення терміну дії цього Договору в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію Дозволу та /або Договору.

Позивач свої зобов’язання за вказаним Договором виконав належним чином та відповідно до додатку № 1 від 03.05.2007 до Договору надав Відповідачу право на тимчасове користування наступними об’єктами зовнішньої реклами: рекламною вивіскою, напис на будинку (будівлі), споруді, розмір 4,10х0,85 заг.пл. 3,48 кв.м, кількість 1 № Дозв 13922-07 (22630), яка розташована за адресою: Печерський район, вул. Червоноарміська, 23-В; рекламною вивіскою, напис на будинку (будівлі), споруді, розмір 1,10х1,30 заг.пл. 2,86 кв.м, кількість 2 № Дозв. 13923-07 (22631), яка розташована за адресою: Печерський район,               вул. Червоноарміська, 23-В;

Відповідно до п. 4.1 та п. 4.3 Договору передбачено обов’язок Відповідача здійснювати оплату за право тимчасового користування місцем (-ями) щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця, шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку-фактурі, наданому Позивачем, на поточний рахунок останнього.

Згідно з умовами вищезазначеного Договору Позивачем були виставлені відповідні рахунки-фактури на загальну суму 8 587,95 грн. (належним чином засвідчені копії рахунків-фактури долучені до матеріалів справи).

Проте Відповідач свої зобов’язання з оплати за право користування місцем (-ями) для розміщення об’єкту (-ів) зовнішньої реклами не виконав.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526  ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем зазначені обставини належними доказами не спростовані.

Враховуючи відсутність доказів повної оплати за право користування місцем (-ями) для розміщення об’єкту (-ів) зовнішньої реклами, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 8 587,95 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до п. 6.3 Договору за несвоєчасну та/або неповну сплату платежів право тимчасового користування місцем (-ями) Розповсюджувач зовнішньої реклами (Відповідач) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За розрахунком суду стягненню з Відповідача підлягає сума пені в розмірі 513,55 грн., визначена з урахуванням розміру подвійної облікової ставки, встановленої згідно з постановою НБУ від 21.04.2008 № 107 в розмірі 12% на період з 30.04.2008 та розрахована судом за шість місяців як те передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене та наявність у Відповідача перед Позивачем заборгованості за право користування місцем (-ями) для розміщення об’єкту (-ів) зовнішньої реклами, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних втрат у розмірі 1 600,30 грн.,  здійсненим з урахуванням наявної суми заборгованості у відповідному періоді, та з розрахунком 3% річних у розмірі 269,01 грн., наданими Позивачем, і вважає такі обґрунтованими.

Заявлені позовні вимоги Відповідачем не спростовані, доказів здійснення розрахунків за Договором на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об’єкту (-ів) зовнішньої реклами № 2301/ТК від 03.05.2007 відповідно з його положеннями та у строки, встановлені Договором, суду не надано, у зв’язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (03157, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)  на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(01030, м. Київ, вул. М.Коцюбинського, 12-А, м. Київ, 01030, код ЄДРПОУ 26199714, п/р 2600333023122 у Києво-Святошинському відділенні КРФ ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300830) 8 587,95 грн. основного боргу, 513,55 грн. пені, 1 600,30 грн. інфляційних втрат, 269,01 грн. –3% річних, 109,70 грн. державного мита, 311,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                                 О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 17.08.2009