Ухвала суду № 65147777, 01.03.2017, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Ковальчук Н.М., Гордійчук С.О.,

секретар судового засідання - Демчук Ю.Ю.,

з участю Тарасюка Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 листопада 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" про захист прав споживача та визнання правочину недійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 листопада 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" про захист прав споживача та визнання правочину недійсним - відмовлено.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_2 покликався на його незаконність та необґрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказував, що в даному випадку суд першої інстанції прийняв рішення в результаті недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, оскільки рішення суду базується на неправильній кваліфікації застосування Постанови Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» та статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до правовідносин, які виникли між сторонами.

Звертав увагу на те, що в матеріалах справи немає жодного документу, який би підтверджував, що відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки, тому неможна погодитись з твердженням суду першої інстанції щодо того, що відповідна інформація була надана у документах, які передували укладенню кредитного договору. Крім того відсутній додаток до договору споживчого кредиту «загальна вартість кредиту»

Доводив, що судом першої інстанції безпідставно не враховано висновок експертизи, а також того, що якби позивачу довели до відома всі дійсні умови та ризики він би не уклав такий кредитний договір на невигідних йому умовах.

З цих підстав просив рішення Рівненського міського суду від 16 листопада 2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити повністю позов ОСОБА_2 про захист прав споживача та визнання правочину недійсним та визнати недійсним кредитний договір №351/ФКВ-07 від 22.11.2007 року.

ОСОБА_2 та представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" у встановленому законом порядку, завчасно були повідомлені про час і місце розгляду справи, однак до суду не з'явилися і причин неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

Представник Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Тарасюк Ю.М. просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не доведено факту обману та наявність умислу в діях банку, які вплинули на вчинення правочину. Він добровільно скористався послугами банку і уклав кредитний договір та при цьому діяв вільно, виходячи з власних інтересів та на власний розсуд. Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору.

Такі висновки місцевого суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 цього Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що 22 листопада 2007 року між ОСОБА_2, та ТОВ "Укрпромбанк" був укладений кредитний договір №351/ФКВ-07, відповідно до якого ТОВ "Укрпромбанк" надав ОСОБА_2. кредитні кошти в розмірі 50000 доларів США, строком 372 місяці, з датою повернення до 12 листопада 2038 року, з цільовим призначенням - на придбання нерухомості, тобто банк свої зобов'язання за договором перед ОСОБА_2 виконав.

Того ж дня, забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором № 351/ФКВ-07 від 22.11.2007 року між ТОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_2 було підписано Іпотечний договір № 351/Zфквіп-07, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О.В., та зареєстровано в реєстрі за № 3494, де предметом іпотеки є придбана за надані позичальнику кошти двокімнатна квартира, за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.2).

30 червня 2010 року між ТОВ "Укрпромбанк", АТ "Дельта Банк" та Національним банком України укладено Договір про передачу Активів та Кредитних зобов'язань ТОВ "Укрпромбанк" на користь Дельта Банку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. та зареєстрований в реєстрі за № 2258, відповідно до якого ТОВ "Укрпромбанк" відступив, а АТ "Дельта Банк" набув права вимоги до боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за Кредитними та Забезпечувальними договорами, в тому числі і за договорами укладеними між ОСОБА_2 та ТОВ "Укрпромбанк".

Відповідно до вимог ст. 526, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Свої зобов'язання перед банком ОСОБА_2 виконував до вересня 2014 року.

В серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання кредитного договору недійсним. В лютому 2016 року змінив підстави позову та зазначив про невідповідність кредитного договору актам цивільного законодавства, а саме ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», Постанові НБУ № 168 від 10 травня 2007 року та посилався на обман зі сторони кредитора, що відповідно до ст.ст. 203, 215, 230 ЦК України є підставою для визнання спірного правочину недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України: зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК , якщо одна iз сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, якi мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу ), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, якi можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до роз'яснення даного в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року за № 9, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Відповідно до ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Факт обману зі сторони банку, наявність умислу в його діях, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману позивачем у справі не доведено. Не розуміння позичальником запропонованих банком умов кредитного договору на які він погодився та виконував протягом семи років або неможливість їх оцінити в сукупності в момент укладення, щодо витрат на його обслуговування та здорожчання, не є обманом зі сторони банку.

Твердження ОСОБА_2 про порушення банком вимог ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Постанови НБУ № 168 від 10 травня 2007 року, а саме ненадання йому необхідної інформації, як позичальнику, не заслуговує на увагу. В п.7.1 Кредитного договору №351/ФКВ-07 від 22 листопада 2007 року, зазначено, "шляхом, підписання цього Договору Позичальник підтверджує факт письмового ознайомлення з умовами кредитування Банку та отримання копії відповідного Листа-повідомлення про умови кредитування Банку, за якими надається Кредит, а також підтверджує те, що уважно ознайомився із змістом цього Договору, всі умови цього Договору зрозумів, повністю з ними згоден, заперечень, зауважень та запитань не має та зобов'язується їх дотримуватися та виконувати".

Обґрунтовано не взято до уваги місцевим судом висновок судово-економічної експертизи, оскільки, як вбачається з матеріалів справи вони містять клопотання експерта до суду про недостатність документів для проведення експертизи, які додатково не надавались, однак вона ним була проведена та зроблено висновок. Супутні послуги враховані в здорожчання кредиту №351/ФКВ-07 передбачені іншим договором №352/ФКВ-07 від 22 листопада 2007 року, що вказує на невірність розрахунків. Крім того, переведення валютного кредиту в національну валюту при проведенні розрахунків експертом, апріорі веде до його здорожчання внаслідок коливання курсу валют, незалежно від дій банку.

Спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору…(правова позиція ВСУ 6-1342цс15 від 2 грудня 2015 року).

Згідно ч.1 ст.360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п. 1 і 2 ч. 1 ст. 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише з формальних міркувань.

За таких обставин рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, судом в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313-315, 317, 324,325 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргуОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 16 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді: С.О. Гордійчук

Н.М. Ковальчук