Ухвала суду № 65143268, 02.03.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/18171/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А.В. Провадження № 22-ц/773/292/17 Категорія: 27 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Карпук А.К., Здрилюк О.І.

секретар судового засідання Галицька І.П.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Лаврик Ярослав Михайлович, приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Гуменюк Віктор Вікторович про визнання недійсним кредитного договору, договору застави транспортного засобу та довіреності за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 листопада 2016 року ,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 листопада 2016 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «Ідея Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Гуменюк В.В. про визнання недійсним кредитного договору, договору застави транспортного засобу та довіреності задоволено.

Ухвалено визнати недійсним кредитний договір № 910.17411 від 17.08.2012 року, укладений між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2.

Визнано недійсною довіреність посвідчену приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Гуменюком В.В. від 30.08.2012 року, яка видана від імені ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_6 про надання повноважень передання в заставу ПАТ «Ідея Банк» транспортного засобу.

Визнано недійсним договір застави транспортного засобу № 910.17411 від 21.09.2012 року, укладений між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2, від імені якого по довіреності діяла ОСОБА_6

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач ПАТ «Ідея Банк» подало апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю, а в задоволені зустрічного позову відмовити.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з факту доведеності обставин, щодо не підписання ОСОБА_2 договорів, а відтак відсутності його волевиявлення на укладення кредитного договору та договору застави, що є підставою для визнання їх недійсними. В свою чергу недійсні правочини не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, а тому первісний позов не може бути задоволений.

Такі висновки суду є правильними і ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та нормах матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що 17.08.2012 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір за умовами якого банк надав відповідачу кредит в сумі 148836 грн. на строк 84 місяців. Кредит надавався для фінансування купівлі транспортного засобу CITROEN C4 SX 1.6, 2012 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 та фінансування страхового платежу за страхування життя позичальника (а.с. 12-14).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2, від імені якого по довіреності, посвідченій 30.08.2012 року Гуменюком В.В., приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу за реєстровим № 2307 ОСОБА_6, укладено договір застави транспортного засобу CITROEN C4 SX 1.6, 2012 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.16).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.(ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній воля. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що сторонами у договорах є ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2, оскільки за їх змістом такі підписані як представником банку так і ОСОБА_2

Відповідно до висновку експерта Волинського науково-дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України № 1292 від 30.06.2016 підпис розміщений в графі «Позичальник» розділу «Підписи сторін» кредитного договору № 910.17411 від 17.08.2012 року - виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою; підпис розміщений в графі «Підпис довірителя» довіреності від 30.08.2012 року, посвідченої приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Гуменюком В.В. - виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою; підпис розміщений в графі «Позичальник» розділу «Підписи сторін» кредитного договору № 910.17411 від 17.08.2012 року та підпис розміщений в графі «Підпис довірителя» довіреності від 30.08.2012 року посвідченої приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Гуменюком В.В. - виконані однією особою.

Даний висновок позивачем належними та допустимими доказами не спростований, клопотання про призначення повторної судово - почеркознавчої експертизи не заявлялось.

Якщо спірний договір, який за формою і змістом відповідає вимогам закону, але експертизою підтверджено, що одна зі сторін його не підписувала, суд має виходити з того, що такий договір є вчиненим.

Зазначене є підставою для визнання договору недійсним за ст. ст. 203, 215 ЦК України, як підписання договору особою, яка не має на це повноваження та відсутність волевиявлення власника, якщо власник у подальшому не схвалив такого правочину.

За положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто відповідно до норми ст. 215 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена, як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст. 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року № 6-127цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Як в суді першої, так і апеляційної інстанції відповідач в категоричній формі заперечив факт укладення оспорюваних договорів. При цьому вказував, що ніколи не був у м. Ужгород де була посвідчена довіреність на ОСОБА_6

На підтвердження своїх пояснень ОСОБА_2 надав письмі докази, яким судом першої інстанції надано відповідну правову оцінку. Зокрема: відповідь Луцького міського відділу Державної міграційної служби України ( а.с. 62-63) за змістом якого ОСОБА_2 26.02.2008 року у встановленому порядку звернувся до Луцького МВ УМВС України у Волинській області про втрату паспорта НОМЕР_3 який 28.02.2008 року був введений в базу втрачених паспортів, а 21.03..2008 року йому було взамін втраченого видано новий паспорт серії НОМЕР_4

З досліджених матеріалів, що були підставою для укладення оспорюваних договорів та довіреності, а саме копії паспорту серії НОМЕР_3 який виданий Луцьким МВ УМВС України у Волинській області та копії посвідчення водія ( а.с. 83-85), що видані на ім'я ОСОБА_2, які були надані особою, що отримувала кредит та укладала дані договори вбачається, що на фотокартці особи, яка вклеєна в даних документах зображена інша особа, яка не відповідає особі відповідача ОСОБА_2. Дана обставина підтвердження представником позивача в суді апеляційної інстанції.

Крім того, в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 у категоричній формі заперечив наявність у нього водійського посвідчення та навиків водія. Такі його пояснення позивачем не спростовані належними доказами.

В суді апеляційної інстанції представник банку повідомив, що з моменту укладення кредитного договору та отримання коштів, не було внесено жодного платежу на виконання кредитних зобов'язань.

При цьому представник банку ствердив, що банком не було вчинено дій, щодо встановлення особи, яка отримала кредитні кошти після знайомлення з усіма обставинами даної справи.

Оскільки волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, а в даному випадку оспорювані договори не були підписані ОСОБА_2, а тому не було його волевиявлення на укладання даних договорів, що є підставою для визнання їх недійсними.

За таких обставин справи, врахувавши, як висновок експерта так і усі письмові докази, що надавались сторонами та були в розпорядженні суду, відповідно до наведених норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_2, щодо визнання оспорюваних договорів недійсними.

Всупереч ст.ст. 10,60 ЦПК України, ПАТ «Ідея Банк» не надало беззаперечних доказів того, що дані договори були вчинені саме ОСОБА_2

Крім того відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи ч. 1 ст. 216 ЦК України, суд першої інстанції цілком обґрунтовано відмовив ПАТ «Ідея Банк» в задоволені позову про звернення стягнення на предмет застави.

Статтею 48 Конституції України гарантовано, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права (п. 2 Постанов, Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009, № 14 "Про судове рішення у цивільній справі")

З врахуванням викладеного рішення про задоволення зустрічних вимог ОСОБА_2 у повній мірі забезпечить права останнього, гарантовані йому Конституцією України, з врахуванням норм права, які регулюють дані правовідносини, при цьому буде виконане основне завдання цивільного судочинства закріплене в ст. 1 ЦПК України, яке полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Покликання апеляційної скарги не необхідність застосування положень ст. 1057-1 ЦК України є безпідставними, оскільки позивачем не подано доказів, щодо належності автомобіля CITROEN C4 SX 1.6, 2012 року випуску саме відповідачу ОСОБА_2, судом встановлено недійсність правочинів на підставі, яких було набуто даний транспортний засіб з підстав відсутності волі ОСОБА_2 на їх укладення, а відповідно відсутність доказів про отримання кредитних коштів саме відповідачем, з метою повернення яких накладається арешт, передбачений даною нормою Закону.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визначає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 листопада 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: