Ухвала суду № 65143263, 07.03.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/7251/16-к Провадження № 11-кп/773/117/17 Головуючий у 1 інстанції: Ясельський І. В. Категорія: ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2017 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Борсука П.П.,

суддів - Клока О.М., Гапончука В.В.,

з участю секретаря - Павловій Н.А.,

прокурора - Грицюка Р.П.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 листопада 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сокаль, Львівської області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, не працює, раніше судимого:

- 19.08.2010 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 389, ст.ст. 70, 71, 72 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років 10 (десяти) днів позбавлення волі;

- 04.12.2014 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) місяців арешту,

засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання обвинуваченому визначено обчислювати з 01 листопада 2016 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_1 зараховано у строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення у межах даного кримінального провадження з 01 листопада 2016 року до вступу вироку в законну силу, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково, стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 14 211 (чотирнадцять тисяч двісті одинадцять) гривень та моральну шкоду в сумі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень.

В порядку ст. 100 КПК України вироком вирішено долю речових доказів.

ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 02 травня 2016 року близько 17 год 00 хв він, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2, діючи умисно, повторно, відкрито викрав з лавки, що на території дитячого майданчику біля вищевказаного будинку, мобільний телефон марки «Samsung Galaxy Note 5», вартістю 14 000 гривень, в якому знаходилася сім-карта мобільного оператора ПрАТ «МТС Україна», яка матеріальної цінності не становить, із сумою 11 гривень на рахунку та чохол до мобільного телефону, вартістю 200 гривень, належні ОСОБА_3, чим завдав потерпілій майнову шкоду на загальну суму 14 211 гривень.

У поданій апеляційній скарзі обвинувачений, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації його дій, оскаржує рішення суду з мотивів невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі. Вказує, що вину визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому. Обіцяє відшкодувати потерпілій усі завдані збитки. Посилається на те, що одинадцять років хворіє на ВІЛ/СНІД та вірусний гепатит «С», у зв'язку із чим не може відбувати покарання у виді реального позбавлення волі. Стверджує, що його співмешканка вагітна. З огляду на вищенаведене просить застосувати до нього покарання у виді обмеження волі або ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляцію в повному обсязі, прокурора, який заперечив проти її задоволення, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

В силу ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, ґрунтуються на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються.

В силу вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Посилання, наведені в апеляційній скарзі про невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, на думку апеляційного суду, не заслуговують на увагу.

При призначенні покарання судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин.

Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.

Доводи апелянта на визнання вини та намір відшкодувати потерпілій завдані збитки, апеляційний суд вважає голослівними, оскільки у суді першої інстанції обвинувачений вину у вчиненому та цивільний позов потерпілої визнав частково.

З достатньою повнотою судом взято до уваги, що ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, однак раніше неодноразово судимий, у тому числі за умисні корисливі злочини, після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став, не працює, не відшкодував завдані злочином збитки, та думку потерпілої, яка щодо призначення покарання покладалася на розсуд суду.

Наведені в апеляції твердження про наявність в обвинуваченого важких захворювань хоч і мають місце, однак, на думку апеляційного суду, не є підставою для пом'якшення призначеної йому міри покарання.

З огляду на вищенаведене апеляційний суд доходить висновку, що наявність вищевказаних даних про особу обвинуваченого та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину стали підставою для призначення ОСОБА_1 покарання у виді реального позбавлення волі, яке є необхідним і достатнім для виправлення першого та попередження вчинення ним нових злочинів і таким, що не можна визнати надто суворим, як про це зазначено в апеляційній скарзі.

Порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.

Законних підстав для скасування вироку та задоволення апеляції з наведених у ній мотивів, апеляційний суд не вбачає.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 листопада 2016 року щодо нього - без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той же строк з моменту отримання її копії, шляхом подачі касаційних скарг.

Головуючий

Судді