Рішення № 6514230, 29.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.10.09 р. Справа № 32/65пн

Господарський суд Донецької області у складі судді О.М. Сковородіної

при секретарі судового засідання: Ю.П. Фесечко

за участю представників сторін

від позивача: Сівяков В.В. довіреність від 01.08.09р.

від відповідача: не зявився

від третьої особи: ОСОБА_2 довіреність від 06.11.08р.

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОП-КАР” м. Донецьк

до відповідача: Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3

м. Донецьк

третя особа: Донецька міська рада м. Донецьк

про визнання права власності.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ТОП-КАР” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 м. Донецьк про визнання права власності.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на необхідність визнання за ним права власності на будівлю виробничо технічного центру з автосалоном, як єдине ціле, (літ. М-1,2), розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що складається з:

першого поверху: тамбуру № 1 площею 2,7кв.м.; торгівельного залу № 2 площею 44,9кв.м.; кабінету № 3 площею 8,7кв.м.; кабінету № 4 площею 9,0кв.м.; кабінету № 5 площею 4,4кв.м.; коридору № 6 площею 1,7кв.м.; роздягальні № 7 площею 10,3кв.м.; умивальнику № 8 площею 1,3кв.м.; туалету № 9 площею 1,7кв.м.; коридору № 10 площею 3,9кв.м.; туалету № 11 площею 1,6кв.м.; душової № 12 площею 1,6кв.м.; виставково-торгівельного залу № 13 площею 192,7кв.м.; майстерні № 14 площею 36,8кв.м.; майстерні № 15 площею 16,2кв.м.; коридору № 16 площею 25,0кв.м.; мийки №17 площею 24,3кв.м.; приміщення охорони № 18 площею 3,7кв.м.; комори № 19 площею 3,8кв.м.;

другого поверху: торгівельного залу № 20 площею 85,5кв.м.; складу № 21 площею 9,7кв.м.; вентиляційної № 22 площею 2,8кв.м.; майстерні № 23 площею 46,1кв.м.; щитової № 24 площею 4,4кв.м.; підсобного № 25 площею 9,8кв.м.; кабінету № 26 площею 15,5кв.м.

Відповідач у відзиві зазначив, що визнає позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 16.09.09р. судом до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, була залучена Донецька міська рада, представник якої у поясненнях зазначив, що позивач не звертався до міської ради або її виконавчого комітету щодо отримання дозвільних документів на будівництво, прийняття до експлуатації самочинно збудованого майна. Також, зазначив, що спірне майно було збудовано без отримання містобудівних умов та обмежень, без отримання дозволу на будівництво та без оформлення належним чином всіх дозвільних документів. Звернув увагу суду на те, що позивачем не представлено доказів відповідності спірного майна державним будівельним нормам та правилам.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, третьої особи, суд встановив.

20.05.1998р. виконавчим комітетом Донецької міської ради було прийнято рішення № 132/2 „Про дозвіл українсько-германському спільному підприємству „ВЕБА” у формі товариства з обмеженою відповідальністю проектування та будівництво ангару на раніше відведеній території у Калінінському районі”.

Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради № 195/5 від 17.07.1998р. був доповнений перший пункт вищевказаного рішення, а саме: після слів „на раніше відведеній” словами „відкритому акціонерному товариству „Донбасканалбуд”.

В подальшому, між спільним українсько-германським підприємством „WEBA” та товариством з обмеженою відповідальністю „Вюрст” був укладений договір № 1 купівлі-продажу незавершеного будівельного обєкту, який знаходиться по АДРЕСА_1, площею 594,0кв.м.

На підставі рішення виконавчого комітету Калінінської районної у м. Донецьку ради від 29.10.2000р. товариство з обмеженою відповідальністю „Вюрст” було перереєстроване в товариство з обмеженою відповідальністю „ТОП-КАР” м. Донецьк.

У звязку з перереєстрацію ТОВ „Вюрст” 29.10.09р. сторонами за договором купівлі продажу № 1 від 14.10.2000р. було підписано додаткову угоду, якою покупця за угодою було визначено, як Товариство з обмеженою відповідальністю „ТОП-КАР” м. Донецьк (позивач у справі).

Згідно договору оренди земельної ділянки від 31.07.01р., укладеного між виконавчим комітетом Донецької міської ради та позивачем на підставі рішення виконкому № 315/2 від 20.06.01р., ТОВ „ТОП-КАР” було виділено в оренду строком до 20.06.06р. земельну ділянку площею 726,0кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, з метою будівництва станції технічного обслуговування автомобілів з автосалоном.

Під час користування земельною ділянкою позивачем господарським способом, але без отримання відповідних дозволів, було добудовано обєкт незавершеного будівництва, набутий за договором купівлі-продажу № 1 від 14.10.2000р., який станом на теперішній час є будівля виробничо технічного центру з автосалоном площею 568,1кв.м.

Експертним дослідженням Донецького науково дослідного інституту судових експертиз № 4211/23 від 15.08.08р. було встановлено, що збудований обєкт не суперечить вимогам державних будівельних норм та правил. Технічний стан будівлі задовільний та придатний до подальшої експлуатації. Виділ в натурі будівлі технічно можливий та фактично здійснений.

Спірне майно було проінвентаризоване БТІ, як будівля виробничо технічного центру з автосалоном (літ. М-1,2).

20.02.08р. між позивачем та відповідачем був укладений договір про наміри № 1, предметом якого було зобовязання ТОВ „ТОП-КАР” передати у власність відповідача спірне майно, а останній зобовязується прийняти та оплатити його (майно).

Однак, відповідач відмовляється від своїх зобовязань, посилаючись на те, що у позивача відсутнє право власності на будівлю, що й стало підставою для звернення останнього до суду з позовом.

Частиною 1 ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Частиною 1 ст. 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У ч. 3 ст. 376 ЦК України зазначено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України).

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

З урахуванням приписів ст. ст. 328, 376, 392 ЦК України, обставин справи та наданих доказів, вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку, що передбачений ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. ст. 328, 376, 392 ЦК України, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОП-КАР” м. до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 м. Донецьк, третя особа Донецька міська рада про визнання права власності.

Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю „ТОП-КАР” (83023, м. Донецьк, пр. Полеглих Комунарів, 81; ЄДРПОУ 24468831) на будівлю виробничо технічного центру з автосалоном, як єдине ціле, (літ. М-1,2), розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що складається з:

першого поверху: тамбуру № 1 площею 2,7кв.м.; торгівельного залу № 2 площею 44,9кв.м.; кабінету № 3 площею 8,7кв.м.; кабінету № 4 площею 9,0кв.м.; кабінету № 5 площею 4,4кв.м.; коридору № 6 площею 1,7кв.м.; роздягальні № 7 площею 10,3кв.м.; умивальнику № 8 площею 1,3кв.м.; туалету № 9 площею 1,7кв.м.; коридору № 10 площею 3,9кв.м.; туалету № 11 площею 1,6кв.м.; душової № 12 площею 1,6кв.м.; виставково-торгівельного залу № 13 площею 192,7кв.м.; майстерні № 14 площею 36,8кв.м.; майстерні № 15 площею 16,2кв.м.; коридору № 16 площею 25,0кв.м.; мийки №17 площею 24,3кв.м.; приміщення охорони № 18 площею 3,7кв.м.; комори № 19 площею 3,8кв.м.;

другого поверху: торгівельного залу № 20 площею 85,5кв.м.; складу № 21 площею 9,7кв.м.; вентиляційної № 22 площею 2,8кв.м.; майстерні № 23 площею 46,1кв.м.; щитової № 24 площею 4,4кв.м.; підсобного № 25 площею 9,8кв.м.; кабінету № 26 площею 15,5кв.м.

Рішення набирає законної сили 09.11.09р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Суддя