Рішення № 65141785, 06.03.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 658/4102/14-ц Головуючий в І інстанції: Подіновська Г.В.

Провадження №22-ц/791/50/2017 Доповідач: Радченко С.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючий Радченко С.В.

судді: Вейтас І.В.,

Колісниченко А.Г.

секретар Павловська Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 24 лютого 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Малокаховської сільської ради Каховського району Херсонської області про стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року позивачка звернулася до суду з позовом посилаючись на те, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» вона, як мати, яка виховує дитину без батька, має право на щорічну додаткову оплачувану відпустку, проте при звільненні з роботи відповідач не виплатив їй компенсацію за невикористані дні такої відпустки, тому вона, з уточненнями, остаточно просила стягнути з відповідача на свою користь 2 064,44 грн компенсації за невикористану додаткову відпустку, 20 811,60 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 11 208,38 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 24 лютого 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 01 лютого 2016 року рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 24 лютого 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково.Стягнуто з Малокаховської сільської ради Каховського району Херсонської області на користь ОСОБА_2 1 504,50 грн компенсації за невикористану додаткову відпустку та 46 383,30 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а всього 47 887,80 грн з утриманням передбачених чинним законодавством обов'язкових платежів. Вирішено питання про стягнення судового збору.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 14 вересня 2016 року рішення апеляційного суду Херсонської області від 01 лютого 2016 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасовано, передано справу в цій частині на новий розгляд до цього ж суду. В іншій частині рішення апеляційного суду Херсонської області від 01 лютого 2016 року залишено без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в частині, що переглядається, в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з недоведеності та безпідставності позовних вимог, оскільки позивачкою не надано доказів, які підтверджують відсутність участі батька у вихованні дитини, та відповідно наявність її права на отримання соціальної відпустки.

Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду.

З матеріалів справи вбачається, що з 02.12.2013 року по 30.05.2014 року, на період проведення конкурсу на заміщення вакантної посади головного бухгалтера, позивачка перебувала на посаді головного бухгалтера Малокаховської сільської ради за строковим трудовим договором. 30.05.2014 року звільнена за п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. (Т.1, а.с.13-15, 18, 20, 22, 24, 27).

02.06.2014 року ОСОБА_3 письмово звернулася до відповідача із заявою про нарахування та виплату їй компенсації за невикористану соціальну відпустку як матері, яка сама виховує дитину (Т.1, а.с.30), однак їй у цьому було відмовлено (а.с.36).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

Визначення «одинокої матері» наведено у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 та п. 5 ч. 12 ст. 10 Закону України «Про відпустки ».

Так згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Оскільки п. 5 ч. 12 ст. 10 Закону України «Про відпустки » визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька, факт утримання (аліменти) для надання відпустки значення не має.

Отже, право на додаткову відпустку мають такі одинокі матері: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі і розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена).

Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід пред'явити жінці, яка виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки.

Тому одним із документів для підтвердження того, що батько не бере участі у вихованні дитини, можуть бути: рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав, рішення органів опіки та піклування або суду щодо участі батька у вихованні дитини, ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів, тощо.

Крім того, підтвердженням відсутності участі батька у вихованні дитини може бути акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, в установі, організації, а також довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з вчителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах) тощо.

Отже, розлучена жінка, яка дійсно виховує сама дитину (без батька), для отримання додаткової соціальної відпустки має надати копію свідоцтва про народження дитини, копію свідоцтва про розірвання шлюбу та документ, який підтверджував би те, що батько не бере участі у вихованні дитини.

Судами встановлено, що шлюб між позивачем та батьком дитини ОСОБА_4 розірвано 29.06.2011 року, під час вказаного шлюбу у них народивсь син - ОСОБА_5, 2003 р.н.

Відповідно до довідки Комунального підприємства «Комунальне транспортне підприємство» від 04.06.2014 року № 1889 позивач разом із своїм сином зареєстровані у будинку АДРЕСА_1, в декларації за 2013 рік, особовій картці та автобіографії позивачки вказано, що вона не одружена, має склад сім'ї - сина ОСОБА_6.

Довідку б/н Каховської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 1 Каховської міської ради Херсонської області від 03 квітня 2014 року суд не прийняв до уваги, встановивши, що вона не підписувалася директором школи, проте суд не звернув уваги на пояснення самого директора, який не спростовував дані, зазначені у довідці, у довідці ж від 25 березня 2015 року вказаної посадової особи зазначено про те, що батько дитини позивачки не приймає участі у вихованні сина ОСОБА_5, не приходить на батьківські збори, не цікавиться навчанням та поведінкою сина, не спілкується з вчителями та класними керівниками протягом декількох років, із записів у журналі із сім'єю не проживає (а.с.13-27, 30, 32-33, 93-94, 96-100, 159, 160-163).

Таким чином колегія суддів вважає підтвердженим факт самостійного виховання позивачкою дитини без батька останньої на час трудових правовідносин сторін.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про відпустки» одинокій матері надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП України).

Частиною 1 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічне положення закону передбачено й ст. 24 Закону України «Про відпустки».

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 01.02.2016 року встановлено право позивачки на стягнення невиплаченої компенсації соціальної відпустки як матері, яка виховує дитину без батька в сумі 1504,50 грн, рішення суду в цій частині залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, а тому зазначені факти є доведеними.

За змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, після отримання позивачкою розрахунку, вона не погодилася з його розміром та 02.06.2014 року письмово звернулася до відповідача із заявою про нарахування та виплату їй компенсації за невикористану соціальну відпустку як матері, яка сама виховує дитину, тобто оспорила розмір належної їй до виплати суми. Відповідач відмовив у виплаті компенсації і спір між сторонами став вирішуватися у судовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.117 КЗпП, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як зазначалося вище, рішенням апеляційного суду Херсонської області від 01.02.2016 року було задоволено у повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку та стягнуто на її користь 1504, 50 грн., тобто спір вирішився на користь працівника. Зазначену суму ОСОБА_2 отримала 25.03.2016 року. Колегія суддів не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо відсутності вини установи, оскільки сільська рада отримала від позивачки усі документи, підтверджуючі обставини виховання нею дитини без батька ще 02.06.2014 року і повинна була виконати свій обов'язок по виплаті компенсації негайно після відповідного звернення позивачки, а тому має нести відповідальність перед працівником, передбачену ст.117 КЗпП.

При вирішенні питання щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, колегія судів враховує, що відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2012 року №35) середньоденний заробіток ОСОБА_2 визначається виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи (1800 грн. (квітень 2014 року) + 2628 грн. (травень 2014 року) = 4428 грн. : 40 робочих днів у цих місяцях) і складає 110, 70 грн. (т.1 а.с.29).

Враховуючи, що за період з дня звільнення по 25 березня 2016 року час затримки повного розрахунку з позивачем становить 454 робочих дня, колегія суддів приходить до висновку, що з Малокаховської сільської ради Каховського району Херсонської області на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню середній заробіток в розмірі 50 257, 80 грн., який визначено без утримання податків та інших обов'язкових платежів (110,70 грн. х 454 робочих дня = 50 257, 80 грн.).

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення в цій частині з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно із п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 24 лютого 2015 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати, ухвалити нове.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Малокаховської сільської ради Каховського району Херсонської області на користь ОСОБА_2 50 257, 80 грн. (п'ятдесят тисяч двісті п'ятдесят сім гривень 80 коп.) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з утриманням передбачених чинним законодавством обов'язкових платежів.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскарженим в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий С.В. Радченко

Судді: І.В. Вейтас

А.Г. Колісниченко