Рішення № 65141198, 02.03.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №587/302/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/249/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Семеній Л. І.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Бойка В. Б.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 14 грудня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Сумська районна державна нотаріальна контора,

про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання майна обєктом права спільної сумісної власності та визнання права власності,

в с т а н о в и л а :

19 лютого 2016 року ОСОБА_6 звернулася до суду з зазначеним позовом, який обґрунтувала тим, що з 2003 року проживала з ОСОБА_7 однією сімєю без реєстрації шлюбу по день його смерті 06 жовтня 2015 року. До травня 2010 року вони мешкали в ОСОБА_8 Федерації, після чого переїхали в Україну і 15 листопада 2010 року придбали за спільні кошти квартиру АДРЕСА_1, на яку 11 січня 2011 року склали заповіти один на одного. 30 грудня 2011 року за спільні кошти придбали автомобіль Ssang Yong Korando С200Di. Також її чоловік успадкував після смерті свого батька земельні ділянки, площею 0,28 га та домоволодіння у с. Гірному по вул. Гірній, 11 Сумського району. Зазначає, що перелічене спадкове майно є спільною сумісною власністю, а тому просить визнати за нею право власності на 1/2 частину автомобіля та претендує на рівні з дітьми чоловіка, які є відповідачами у справі, на домоволодіння та земельні ділянки, тобто на 1/3 частину цього майна. Крім того, просить встановити факт спільного проживання зі спадкодавцем з травня 2010 року по день смерті чоловіка.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 14 грудня 2016 року встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в період із травня 2010 року до 06 жовтня 2015 року.

Визнано об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 автомобіль Ssang Yong Korando С200Di, державний номер НОМЕР_1, номер шасі Y7WCKSМ40В0014342 та визнано право власності за ОСОБА_6 на 1/2 цього автомобіля.

Визнано право власності за ОСОБА_6 на 1/3 житлового будинку та на 1/3 земельних ділянок загальною площею 0,28 га, що знаходяться по вул. Гірна, буд. 110 в с. Гірне Сумського району Сумської області.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в дольовому порядку на користь ОСОБА_6 2190,52 грн., по 1095,26 грн. з кожного витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3, ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне їх зясування та недоведеність, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зазначає, що суд не взяв до уваги, що батько відповідачів не знайомив позивачку з ними як зі своєю цивільною дружиною, а довідкою сільської ради підтверджується, що спадкодавець на момент смерті проживав та був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1 один, тоді як заявниця зареєстрована у м. Суми. Поясненнями свідків не підтверджується проживання позивачки та спадкодавця однією сімєю, оскільки лише наводяться епізодичні моменти їх спільного перебування. Спростовуються також письмовими доказами обставини переїзду до України позивачки та спадкодавця, оскільки в посвідці на постійне проживання ОСОБА_7 в Україні вказана дата 09 листопада 2010 року. Також є суперечливими пояснення свідків про ведення спільного господарства, а початок спільного проживання з травня 2010 року не доведено, як і не доведено придбання автомобіля за спільні кошти. Крім того, суд не врахував, що проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у заявниці, як спадкоємиці четвертої черги, права на спадкування за законом у першу чергу, до якої відносяться відповідачі. Вважає, що вимоги про встановлення факту проживання однією сімєю мали розглядатися в окремому провадженні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачів адвоката ОСОБА_5, який підтримав скаргу з мотивів в ній наведених, заперечення на скаргу позивачки ОСОБА_6 та її представника адвоката ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що громадяни ОСОБА_8 Федерації ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які проживали однією сімєю без укладання шлюбу, в травні 2010 року прибули в Україну з метою постійного проживання.

15 листопада 2010 року вони придбали квартиру № 97 по вул. Кірова (після перейменування Г.Кондратьєва), 211А у м. Суми у спільну часткову власність, в якій частки кожного із них є рівними та зареєстрували в ній своє постійне місце проживання - ОСОБА_7 з 20 квітня 2011 року, а ОСОБА_6. з 29 червня 2011 року (а.с. 7,9,12).

11 січня 2011 року вони заповіли, кожен окремо, на випадок своєї смерті один одному належні їм частки вказаної вище квартири у м. Суми (а.с. 23, 24).

27 грудня 2011 року за спільні кошти вони придбали автомобіль Ssang Yong Korando С200Di, номер шасі Y7WCKSМ40В0014342, який 30 грудня 2011 року зареєстрували за ОСОБА_4В за номером ВМ6773АТ (а.с. 15, 16).

06 жовтня 2015 року ОСОБА_7 помер (а.с. 11).

Статтею 74 СК України передбачено, що якщо жінка та чоловік, які проживають однією сімєю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлене письмовим договором між ними.

Статтею 3 СК України передбачено, що сімю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки.

Закон не визначає які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання чоловіка та жінки однією сімєю без шлюбу, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обовязком суду при їх оцінці.

Обставини спільного проживання позивачки та спадкодавця, ведення ними спільного господарства, бюджету з травня 2010 року по 06 жовтня 2015 року, в тому числі й під час придбання спірного автомобіля, підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

Крім того, їх спільне проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу визнавалося ОСОБА_7 за життя, під час укладення договору купівлі-продажу квартири у м. Суми, який ним власноручно був підписаний в присутності нотаріуса.

Під час спільного проживання, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в зареєстрованому шлюбі не перебували.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо доведеності факту спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 однією сімєю без реєстрації шлюбу з травня 2010 року по 06 жовтня 2015 року день смерті ОСОБА_7, а тому автомобіль, який був придбаний ними в цей період за їх спільні кошти, є обєктом їх спільної сумісної власності, в якій їх частки є рівними.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що спірний автомобіль є особистою власністю спадкодавця, оскільки був придбаний за його власні кошти, отримані від реалізації в ОСОБА_8 Федерації належного йому автомобіля, є безпідставними.

На підтвердження своїх доводів він надав в суді апеляційної інстанції копію договору купівлі-продажу автомобіля від 01.12.2011 року, згідно з яким продавець ОСОБА_7 зобовязався передати транспортний засіб, а покупець прийняти його та сплатити кошти за нього у сумі 530000 руб., а також копію договору купівлі-продажу іменних акцій від 22.05.2009 року, укладеного між спадкодавцем та ВАТ «Газпромбанк» на загальну суму 247500 руб. Проте, належних та допустимих доказів на підтвердження виконання цих договорів, тобто проведених сторонами за цими договорами розрахунків, передачі автомобіля покупцю, зняття його з реєстрації на підставі цього договору, суду не надано, чим не доведено факт отримання ОСОБА_7 коштів за цими договорами та вкладення саме їх в придбання спірного автомобіля.

Інших належних та допустимих доказів придбання автомобіля ОСОБА_7 за особисті кошти матеріали справи не містять та відповідачами суду їх не надано.

Посилання представника відповідачів на порушення судом вимог процесуального закону в частині розглянутих позовних вимог про встановлення юридичного факту у позовному, а не в окремому провадженні, є також безпідставними.

Так, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Отже, враховуючи, що встановлення вказаного факту може вплинути на спадкові права відповідачів, суд правильно розглянув його в позовному провадженні.

Проте з висновками в іншій частині рішення колегія суддів погодитися не може, оскільки вони не відповідають встановленим у справі обставинам та вимогам закону.

При розгляді справ про спадкування суд має встановити, зокрема, коло спадкоємців, які прийняли спадщину.

Обставини, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 179 ЦПК України) у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Проте місцевим судом спадкова справа не досліджувалася, а також не зясовано, чи приймали відповідачі у встановленому законом порядку спадщину після смерті ОСОБА_7

Так, з дослідженої в апеляційному суді копії спадкової справи № 729/2015 до майна померлого 06 жовтня 2015 року ОСОБА_7 вбачається, що сини померлого ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є громадянами ОСОБА_8 Федерації та які проживають і зареєстровані на її території, відповідними заявами у межах 6-місячного строку з дня смерті свого батька звернулися до компетентного нотаріуса на території України про прийняття ними спадщини за законом після смерті свого батька.

Крім того, матеріали спадкової справи містять заяву ОСОБА_6 про прийняття нею 1/2 частини квартири № 97 по вул. Кірова (Г.Кондратьєва), 211А у м. Суми після смерті ОСОБА_7 на умовах заповіту від 11 січня 2011 року № 145.

Відомості про інших спадкоємців після смерті ОСОБА_7 матеріали цивільної та спадкової справ не містять і судом не встановлені, а відтак позивач та відповідачі відносно спадкового житлового будинку та земельних ділянок, що знаходяться по вул. Гірній, 110 в с. Гірне Сумського району Сумської області, є спадкоємцями за законом, проте успадковувати це майно мають право почергово.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачі є рідними синами спадкодавця, а відтак є спадкоємцями першої черги після смерті свого батька (ст. 1261ЦК України).

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Таким чином, заявниця на підставі вказаної норми є спадкоємицею четвертої черги відносно набутого ОСОБА_7 за життя права на спірні земельну ділянку та домоволодіння по вул. Гірній, 110 в с. Гірному Сумського району.

Проте з огляду на положення ст. 1258 ЦК України, а також з урахуванням прийняття відповідачами спадщини у встановлені законом строки, ОСОБА_6 права в порядку спадкування на вищевказане майно не має.

За таких обставин рішення суду першої інстанції у частині задоволених вимог про визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку та земельних ділянок по вул. Гірній, 110 в с. Гірному Сумського району Сумської області на підставі п.п. 1, 4 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог, а в частині розподілу судових витрат зміні.

На підставі ст. 88 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги за рахунок ОСОБА_6 слід компенсувати відповідачам у справі по 530,59 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5, задовольнити частково.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 14 грудня 2016 року в частині задоволених вимог про визнання за ОСОБА_6 права власності на 1/3 частину житлового будинку та на 1/3 частину земельних ділянок загальною площею 0,28 га, що знаходяться по вул. Гірній, 110 в с. Гірне Сумського району Сумської області, скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити та стягнути з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в дольовому порядку на користь ОСОБА_6 1634 грн. 47 коп., тобто по 817 грн. 23 коп., а не по 1095,26 грн., як зазначив суд першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_4 по 530 грн. 59 коп. за розгляд справи в апеляційному суді.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді