Ухвала суду № 65140477, 23.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2715/17

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Черевка П.М.,

при секретарі - Томашевській К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 червня 2016 року, в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

встановила:

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації, у якому просила скасувати наказ №20/к від 17.04.2015 служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації «Про звільнення за прогул без поважних причин 31 березня 2015 року виконуючого обов'язки завідувача комунального закладу «Обласний притулок для дітей «Світанок» служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_2.» згідно п.4. ст. 40 КЗпП України, з вимогою поновити її на роботі, у зв'язку з чим стягнути з відповідача виплати за час вимушеного прогулу починаючи з 17 квітня 2015 року, моральну шкоду в сумі 5000 (п'ять тисяч гривень) гривень, судові витрати та збори та допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі.

В судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача, служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації - ОСОБА_3, позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі, оскільки вважала викладені у позові обставини незаконними та необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Рішенням суду в задоволенні позову було відмовлено у повному обсязі.

На вказане рішення суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду від 22.06.2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та застосував необхідні норми матеріального права.

Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

За наказом від 08.10.2014 року №75/к «Про призначення виконуючою обов'язки завідувача комунального закладу «Обласний притулок для дітей «Світанок» служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації» ОСОБА_2.» позивачка була прийнята на роботу та за наказом від 17.04.2015 №20/к служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації «Про звільнення за прогул без поважних причин 31 березня 2015 року виконуючого обов'язки завідувача комунального закладу «Обласний притулок для дітей «Світанок» служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_2.» згідно п.4. ст. 40 КЗпП України її було звільнено.

У своїй позовній заяві ОСОБА_2 посилалася на те, що в порушення «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» службою у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації було несвоєчасно внесено запис про її звільнення до трудової книжки та порушення терміну видачі її на руки, трудову книжку вона отримала 23.04.2015 року, що є підставою для стягнення з власника підприємства або уповноваженого ним органа середнього заробітку за час вимушеного прогулу та внесення змін у встановленому законом порядку дати звільнення. У якості доказу зазначеної обставини посилалася на те, що 20.04.2015 юрисконсультом притулку ОСОБА_4 було завірено копію її трудової книжки без запису про звільнення.

Із представлених представником відповідача ОСОБА_3 доказів вбачається факт отримання трудової книжки ОСОБА_2 17.04.2015 року, що засвідчено її особистим підписом у «Книзі обліку руху трудових книжок та вкладишів до них».

За вимогами Національного стандарту «Вимоги до оформлення документів» ДСТУ 4163-2003, юрисконсульт закладу не наділений правом засвідчення документів.

Щодо розрахунку позивача при звільненні, представником відповідача ОСОБА_3 до матеріалів справи були надані бухгалтерські платіжні відомості, за якими загальна сума розрахунку становила 2764 грн. 72 коп. і складалася з наступних виплат: за лікарняним - 174 грн., 143 грн. 72 коп. - індексації, 1140 грн. - компенсації за невикористану відпустку та 1307 грн. заробітної плати.

Також, ОСОБА_2 посилалась на незаконність і безпідставність її звільнення за п.4. ст.40 КЗпП України на підставі наступних документів та підстав: акту про відсутність на робочому місці 31.03.2015 року, доповідної записки начальника відділу соціально - правового захисту дітей служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_3, яка працює та територіально знаходиться не за місцем розташування притулку м. Одеса, вул. Василя Стуса, 2-б, а на Канатній, 83; пояснювальних записок працівників притулку, які на думку позивачки не зобов'язані бачити свого керівника на робочому місці; відсутності письмових пояснень позивачки за фактом відсутності на роботі 31.03.2015; без згоди профспілкової організації; упереджене ставлення до позивачки збоку безпосереднього керівника тимчасово виконуючого начальника служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_5, неврахування роботодавцем попередньої роботи працівника при обранні виду дисциплінарного стягнення і наявності у неї, 31.03.2015 поважних сімейно-побутових причин для її відсутності протягом всього робочого дня.

Згідно п.4 ст. 40 КЗпП України «…власник або уповноважений ним орган (далі - керівник) має право розірвати трудовий договір із працівником у разі прогулу без поважних причин, зокрема, й у разі відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня».

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 р. (із змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Факт відсутності на роботі протягом всього робочого дня 31.03.2015 року позивачем та його представником по справі не спростовувався, а лише пояснюється наявністю у неї на це поважних соціально-побутових причин.

Зі змісту позовної заяви до Приморського районного суду м. Одеса та копії звернення до профспілкової організації ОСОБА_2 та її пояснень судом було встановлено, що 31.03.2015 вона прибула на роботу о 8.30 і о 9.00 покинула робоче місце з приводу погіршення стану здоров'я її батька.

За її клопотанням з цього приводу у судовому засіданні були допитані свідки: юрисконсульт притулку ОСОБА_4 та прибиральниця ОСОБА_6, які підтвердили факт перебування виконуючого обов'язки завідувача притулку ОСОБА_2 на роботі з 8.00 до 9.00 години.

Однак, згідно до п.13 «Правил внутрішнього трудового розпорядку обласного притулку «Світанок», затвердженого протоколом №1 загальних зборів трудового колективу від 13.07.2007 року, робочий час завідувача притулку визначено з 9.00-18.00 (п'ятиденний трудовий тиждень).

Згідно до п.14 вищевказаних Правил «До початку роботи кожен працівник зобов'язаний відмітити свій вихід на роботу в журналі «Вихід на роботу». Судом встановлено відсутність жодного підпису виконуючого обов'язки завідувача притулком ОСОБА_2 про вихід на роботу у журналі «Виходу на роботу», в тому числі і 31.03.2015 року.

Також, під час розгляду справи судом було правильно встановлено, що в цілому ОСОБА_2 була відсутня на роботі з 31.03.2015 року по 10.04.2015.

По виходу на роботу 13.04.2015р., на підтвердження об'єктивності причин своєї відсутності на роботі з 31.03.2015р. по 10.04.2015р., ОСОБА_2 13.04.2015 до служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації власноруч були подані наступні документи:

- Копія повістки про виклик до СУ ГУМВС України в Одеській області від 28.03.2015р. у якості представника потерпілого на 31.03.2015р. о 10 год. 00 хв., каб. №31.

- Копія дубліката листка непрацездатності від 10.04.2015р. серії АГЕ №372096 з 01.04.2015р. по 03.04.2015р.

- Копія листка непрацездатності від 03.04.2015р., серії АГЕ №464758 з 03.04.2015 по 10.04.2015р.

В ході розгляду судової справи з показів представника відповідача та поданих ним заперечень встановлено, що про наявність поважних сімейно-побутових причин, або будь-яких інших доводів відсутності на роботі 31.03.2015 року до виявлення факту прогулу, а саме, до 15.04.2015 позивач своєму керівництву не повідомляла.

Заяву про надання їй частини щорічної відпустки за сімейними обставинами у зв'язку із важкою хворобою батька надала до служби у справах дітей 15.04.2015р. посилаючись на Довідку №91 про стан здоров'я батька - ОСОБА_7, і необхідність стороннього догляду, яка видана саме 15.04.2015 року міською лікарнею №8.

В обґрунтування незаконності свого звільнення, ОСОБА_2 у позовній заяві посилалася на наявність у неї поважної причини для відсутності на роботі 31.03.2015 року, оскільки у зв'язку із погіршенням стану здоров'я батька - ОСОБА_7, вимушена була покинути робоче місце і надавати йому допомогу.

Під час з'ясування обставин справи судом було встановлено факт відсутності у ОСОБА_2 будь-якої медичної освіти та неспроможності надання фахової медичної допомоги хворому батьку, що спростовує необхідність її присутності вдома протягом всього робочого дня 31.03.2015 року та впливу на стан здоров'я батька.

Але, зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 та її звернення до профспілкової організації, судом було вірно встановлено що, її батько не був одиноким. У нього була дружина пенсійного віку, яка проживала разом з ним і фактично здійснювала постійний догляд за ним.

Доводи позивача про погіршення стану здоров'я батька, як об'єктивну причину відсутності на роботі протягом робочого дня 31.03.2015 року, були спростовані письмовими поясненнями від 31.03.2015 року медсестри притулку ОСОБА_8 та дезінфектора притулку ОСОБА_9 про повідомлення їх 31.03.2015 року о 14 год. 45 хв. не про погіршення стану здоров'я батька, а про свою власну госпіталізацію у цей день до стаціонару.

З матеріалів справи випливає, що ОСОБА_2 перебувала на лікарняному з 01.04.2015 по 10.04.2015 року, при цьому, судом правильно встановлена невідповідність причин госпіталізації ОСОБА_2, вказаних у позовній заяві та в листках непрацездатності, а саме, нервовий зрив та остеохондроз відповідно.

Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позивачем ОСОБА_2 не було представлено суду будь-яких доказів поважності причин відсутності на роботі 31.03.2015 року та погодження необхідності у цьому з безпосереднім керівником.

Повідомлення ОСОБА_2 працівників Притулку про свою відсутність на роботі 31.03.2015р. дійсно є доказом можливості у позивача повідомити про свою відсутність не тільки медсестру Притулку, а й своє безпосереднє керівництво.

Перелічені докази відповідача в сукупності спростовують об'єктивність причин відсутності позивачки 31.03.2015 року на роботі протягом всього робочого дня та підтверджують факт не погодження відсутності на роботі з безпосереднім керівником.

У спростування позовних вимог ОСОБА_2, представником відповідача у якості доказу вчинення позивачкою прогулу надано копію доповідної начальника відділу соціально-правового захисту дітей ОСОБА_3, яка відповідно до наказу служби у справах дітей обласної державної адміністрації від 26 березня 2015 року №25 «Про затвердження складу комісії для проведення службового розслідування» головою комісії щодо проведення службового розслідування у відношенні виконуючого обов'язки завідувача комунального закладу «Обласний притулок для дітей «Світанок» служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації» ОСОБА_2 та 31.03.2015 року разом з членами комісії була присутня у зазначеному закладі.

Судом також обґрунтовано було встановлено, що причиною складання ОСОБА_3 та подання доповідної записки на ім'я тимчасово виконуючого обов'язки начальника служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_5 була неможливість виконання вимог наказу, у зв'язку із відсутністю на роботі ОСОБА_2 31.03.2015р. та 01.04.2015р.

За фактом відсутності ОСОБА_2 на роботі 31.01.2015 року членами комісії був складений Акт про відсутність працівника на роботі. Зазначений Акт належним чином оформлений та підписаний трьома членами комісії та двома працівниками Притулку, в тому числі і головою первинної профспілкової організації ОСОБА_11, тому суд правильно вважав його одним із встановлених чинним законодавством основних доказів відсутності 31.03.2015р. позивачки на роботі протягом всього робочого дня.

Відповідно до вимог ст.58 ЦПК України суд вірно вважав доповідну ОСОБА_3 та акт про відсутність ОСОБА_12 на робочому місці належними доказами відсутності позивачки на роботі протягом всього робочого дня 31.03.2015р. з 9.00 год. по 18.00 год.

На обґрунтування заперечень проти позовної заяви ОСОБА_2, представником відповідача у якості доказів відсутності позивача на роботі протягом всього робочого дня 31.03.2015р. суду також були надані письмові пояснення, складені 31.03.2015 року працівниками Притулку: комірником - ОСОБА_13, юрисконсультом - ОСОБА_14, завгоспом - ОСОБА_15, кастелянкою - ОСОБА_16, дезінфектором - ОСОБА_9, медсестрою - ОСОБА_8, провідним бухгалтером - ОСОБА_17, методистом - ОСОБА_11, охоронцем - ОСОБА_18

З письмових пояснень працівників Притулку вбачається факт відсутності 31.03.2015 року на роботі виконуючого обов'язки завідувача комунального закладу «Обласний притулок для дітей «Світанок» служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації» ОСОБА_2, що також доводить вчинення прогулу позивачкою.

У своїй позовній заяві позивач по справі посилається на «Табель обліку використання робочого часу за березень 2015 року» (який сама і підписує, як керівник закладу), як доказ її присутності на роботі 31.03.2015, в той же час, у позовній заяві зазначає свою відсутність на роботі 31.03.2015 року, посилаючись на наявність поважних причин. У зв'язку з зазначеним, суд правильно не розглядав «Табель обліку використання робочого часу за березень 2015 року» як належний доказ.

Суд вірно не погодився з думкою позивача з приводу того, що територія закладу дуже велика і працівники не зобов'язані бачити її на робочому місці, оскільки перебування її на керівній посаді передбачає обов'язок у здійсненні контролю за функціонуванням закладу, роботою її працівників, станом забезпечення належного утримання та виховання дітей, залишених без батьківського піклування у закладі.

Таким чином судом правильно встановлено, що у зв'язку із відсутністю ОСОБА_2 з нез'ясованих причин 31.03.2015р. та 01.04.2015р., заклад, де перебувають діти залишені без батьківського піклування, фактично був залишений напризволяще, без контролю та керівництва. Зазначені дії, як керівника закладу призвели до порушень у його функціонуванні, спричинили проблеми для його працівників.

У зв'язку із службовою необхідністю та з метою належної організації функціонування комунального закладу служба у справах дітей обласної державної адміністрації вимушена була видати наказ від 02.04.2015р. №16/к «Про тимчасове покладання обов'язків завідувача комунального закладу «Обласний притулок для дітей «Світанок» служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації» на ОСОБА_11, який також є доказом відсутності ОСОБА_2 на роботі.

Згідно з ч.1 ст. 149 КЗпП України, власник (уповноважений ним орган) обов'язково повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмового пояснення. Судом встановлено, що причини відсутності на роботі ОСОБА_2 з 31.03.2015р. по 10.04.2015р. безпосередньому керівництву до 10.04.2015р. не були відомі (за місцем реєстрації не проживає, на телефонні дзвінки не відповідала).

З пояснень представника відповідача та по суті заперечень проти позову витікає, що ОСОБА_2 вийшла на зв'язок 10.04.2015р. і повідомила, що перебуває на лікарняному. Зазначене свідчить про те, що на той час у керівника ОСОБА_5 підстав для відібрання у неї пояснень не було.

Вимога т.в.о. начальника служби у справах дітей ОСОБА_5 про надання пояснень з приводу відсутності 31.03.2015 року на роботі виникла саме 15.04.2015 року, після подачі ОСОБА_2 двох лікарняних та виклику до СУ ГУМВС України в Одеській області.

Тому суд обґрунтовано не погодився з доводами позивачки щодо незаконності звільнення за прогул через відсутність її пояснень.

Судом також було встановлено, що документи, які були надані позивачкою до служби у справах дітей Одеської облдержадміністрації 13.04.2015 року вона вважала необхідними та достатніми для підтвердження поважності причин своєї відсутності на роботі з 31.03.2015р. по 10.04.2015р. При подачі зазначених документів питання погіршення стану здоров'я батька позивачкою ОСОБА_2 взагалі не озвучувалось.

В ході розгляду справи було з'ясовано, що ОСОБА_2 мала можливість на власний розсуд надати до служби у справах дітей обласної державної адміністрації будь-які документи, пояснення, які вона вважала необхідними та достатніми для підтвердження поважності причин своєї відсутності на роботі з 31.03.2015р. по 10.04.2015р. Зазначені документи були прийняті Службою у справах дітей обласної державної адміністрації 13.04.2015 року.

З пояснень представника відповідача з'ясовано, що з поданими ОСОБА_2 документами, тимчасово виконуючий обов'язки начальника служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_5 змогла ознайомитись лише наприкінці робочого дня 14.04.2015р.

Будь-яких питань з боку копій листків непрацездатності не виникло оскільки відповідно до діючих норм чинного законодавства вони є підтвердженням поважності причин відсутності особи на роботі з приводу хвороби.

При перевірці факту і часу перебування ОСОБА_2 31.03.2015р. у якості представника потерпілого у СУ ГУМВС України в Одеській області відповідно до повістки, наданої ОСОБА_2 в підтвердження причин своєї відсутності, до СУ ГУМВС України в Одеській області було зроблено і особисто подано відповідний запит від 15.04.2015р. №01-57/489.

В ході розгляду судової справи встановлено, що 15.04.2015 року у день подання запиту було отримано усне підтвердження відсутності 31.03.2015р. ОСОБА_2 в СУ ГУМВС України в Одеській області, що стало причиною вимоги надання нею пояснень з цього приводу.

15.04.2015 року виконуючому обов'язки завідувача комунального закладу «Обласний притулок для дітей «Світанок» служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації» ОСОБА_2 у присутності працівників служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації відповідно до ч.1 ст.147 КЗпП України було запропоновано надати письмові пояснення з цього приводу, від яких вона відмовилась, про що у присутності чотирьох працівників служби у справах дітей був складений та належним чином підписаний «Акт про відмову у наданні пояснень з приводу відсутності на роботі» від 15.04.2015 року. На думку представника відповідача причиною її відмови від надання пояснень стало непередбачуване для ОСОБА_2 офіційне спростування її присутності 31.03.2015р. у СУ ГУМВС України в Одеській області і відсутності будь-яких інших аргументів з цього приводу.

У відповідності до ч.1 ст. 149 КЗпП України відмова працівника від надання пояснень не є причиною для незастосування до нього дисциплінарного стягнення.

Факт відсутності ОСОБА_2 у СУ ГУМВС України в Одеській області 31.03.2016 в якості представника підтверджується листом СУ ГУМВС України в Одеській області від 17.04.2015 №4/3476, що підтверджує встановлення роботодавцем факту того, що ОСОБА_2 намагалась ввести в оману своє безпосереднє керівництво і таким чином скрити факт прогулу.

З пояснень наданих представником відповідача в ході розгляду справи, встановлено, що до моменту звільнення будь-яких пояснень, аргументів в обґрунтуванні відсутності на роботі 31.03.2015 року від ОСОБА_12 до служби у справах дітей Одеської облдержадміністрації не надходило. Про відсутність на роботі ОСОБА_2 протягом всього робочого дня 31.03.2015 року з приводу хвороби батька служба у справах дітей фактично узнала вже після її звільнення зі змісту звернення до профспілкової організації і позовної заяви до Приморського районного суду м. Одеса.

На обґрунтування додержання процедури звільнення ОСОБА_2 з посади виконуючого обов'язки завідуючого комунального закладу «Обласний притулок для дітей «Світанок» служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації» представником відповідача у якості доказу надано протокол робочої наради служби у справах дітей обласної державної адміністрації від 17.04.2015р. , на якій позивачка була присутня особисто, з наказом про звільнення ознайомлена, що засвідчила власним підписом. По закінченню робочої наради до трудової книжки ОСОБА_2 був внесений відповідний запис і трудова книжка була видана їй на руки.

Копія наказу від 17.04.2015р. №20/к про звільнення позивачки також була передана до обласного притулку «Світанок» для здійснення розрахунку з ОСОБА_2

22.04.2015р. ОСОБА_2 звернулась з заявою про захист її прав та інтересів до профспілкової організації комунального закладу «Обласний притулок для дітей «Світанок» служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації», що стало причиною запрошення служби у справах дітей на збори колективу для пояснень причин звільнення тимчасово виконуючого обов'язки завідувача Притулку. Саме тоді з'ясувалось, що ОСОБА_2 є членом профспілкової організації, про що вона ніколи не повідомляла.

З приводу звільнення ОСОБА_2 з недотриманням вимог ст. 43. КЗпП України, тобто, без згоди профспілкової організації, членом, якої вона перебувала, представником відповідача були надані пояснення, з яких вбачається, що ця важлива обставина не була врахована службою у справах дітей обласної державної адміністрації з об'єктивних причин. У зв'язку з чим було прийнято рішення про з'ясування думки членів профспілкової організації з цього приводу, і у разі їх незгоди допускалась можливість поновлення ОСОБА_2 на роботі.

З цією метою службою у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації до профспілкової організації комунального закладу «Обласний притулок для дітей «Світанок» служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації» було направлено подання від 27.04.2015р. №01-30/349 «Про розгляд питання щодо законності звільнення працівника, який вчинив прогул».

Для надання можливості членам профспілкової організації ознайомитися з документами з цього приводу, службою й справах дітей Одеської обласної держаної адміністрації у поданні було порушено клопотання про одночасний розгляд її звернення разом з поданням та за участю служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації.

29 квітня 2015 відбулося засідання трудового колективу первинної профспілкової організації КЗ «Обласний притулок для дітей «Світанок» служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації працівники притулку, на якому були присутні 16 членів первинної профспілкової організації закладу. ОСОБА_2 була відсутня. У своїй заяві на адресу первинної профспілкової організації від 22.04.2015р. вона просила розглянути її заяву за її відсутності. Зазначене засідання проводилось головою первинної профспілкової організації - ОСОБА_11 Для дачі пояснень з приводу звільнення ОСОБА_2 на засідання був запрошений представник служби у справах дітей. За дорученням керівника служби у справах дітей на ньому була присутня начальник відділу соціального-правового захисту дітей служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації - ОСОБА_3

Згідно з протоколом засідання трудового колективу первинної профспілкової організації КЗ «Обласний притулок для дітей «Світанок» служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації за результатами розгляду питання законності звільнення ОСОБА_2 з займаної посади було проведено таємне голосування, за яким 14 членів колективу висловили згоду з звільненням ОСОБА_2 з займаної посади, 1 - не згоден і 1- утримався. Під час голосування представник служби у справах дітей ОСОБА_3 була відсутня і не могла впливати на його хід.

Відповідно до пп. 5,7, 9, ст. 43 КЗпП України службою у справах дітей обласної державної адміністрації були вжиті заходи щодо врегулювання трудового спору у досудовому порядку за погодженням з первинною профспілковою організацією. З наявних у справі документів випливає, що у разі незгоди колективу зі звільненням ОСОБА_2 служба у справах дітей обласної державної адміністрації готова була дослухатись думки профспілки та поновити ОСОБА_2 на роботі.

Суд вірно вважав, що доводи позивачки, стосовно упередженого ставлення до неї з боку безпосереднього керівника - тимчасово виконуючого обов'язки начальника служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_5, є необґрунтованими, оскільки вимоги керівника щодо якісного виконання функціональних обов'язків підлеглими є складовою функції керівництва та контролю.

На підтвердження цього представником відповідача надано копію наказу служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації від 15 квітня № 19/к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності виконуючого обов'язки завідувача комунальним закладом Обласний притулок для дітей «Світанок» служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації» з приводу перевищення ОСОБА_12 своїх повноважень та підставою для накладення на неї дисциплінарного стягнення у відповідності до ч.1 ст. 147 КЗпП України шляхом оголошення догани.

Також суд обґрунтовано не погодився з доводами позивача з приводу неврахування її попередньої роботи при обранні виду дисциплінарного стягнення, оскільки, з доданої до матеріалів справи представником позивача довідки про перевірку від 02.04.2015 року випливають численні факти бездіяльності та безвідповідальності виконуючого обов'язки завідувача комунальним закладом «Обласний притулок для дітей «Світанок» служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_2, наслідком чого були системні грубі порушення норм діючого законодавства, Положення про притулок, трудової дисципліни, прав дітей-вихованців, працівників притулку та фінансово-господарської діяльності закладу.

Відповідно до ч.3 ст.149 КЗпП України «При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника».

Відповідно до ч.1 ст. 41 КЗпП України «крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності …».

Згідно з ч.2 ст. 149 КЗпП України «За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення».

Зважаючи на те, що з боку ОСОБА_2 мали місце неодноразові грубі порушення чинного законодавства, прав дітей-вихованців закладу та працівників притулку, систематичні порушення трудової дисципліни, вона могла бути звільнена як згідно з ч.1 ст. 41 КЗпП України, так і п.4 ст.40 КЗпП України. До позивачки було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за прогул без поважних причин 31 березня 2015 року у порядку п.4 ст.40 КЗпП України.

Згідно ч.1 ст. 147-1 КЗпП України «Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника» служба у справах дітей обласної державної адміністрації наділена правом накладення дисциплінарних стягнень на працівників, прийнятих нею на роботу, зокрема, це стосувалося виконуючого обов'язки комунального закладу «Обласний притулок для дітей «Світанок» служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації» ОСОБА_2

Аналізуючи та оцінюючи докази по справі в їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку, що відсутність протягом всього робочого дня 31 березня 2015 року виконуючого обов'язки завідувача комунального закладу «Обласний притулок для дітей «Світанок» служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації» ОСОБА_2 є прогулом без поважних причин, який є порушенням трудової дисципліни, Правил внутрішнього трудового розпорядку обласного притулку «Світанок». Таким чином позивачем, було допущено порушення норм трудового законодавства, Правил внутрішнього трудового розпорядку обласного притулку «Світанок».

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з діючими нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин та дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянт не довела обставини, на які посилалася як на підставу своєї позовної заяви та апеляційної скарги.

Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують наведені вище висновки суду першої інстанції і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала Рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко