Ухвала суду № 65140328, 28.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2620/17

Головуючий у першій інстанції Драніков С. М.

Доповідач Гайворонський С. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2017 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Сегеди С.М.

Кононенко Н.А.

при секретарі Цихиселі Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника Тавровського Сергія Григоровича (в інтересах «ПАТ «Дельта Банк») на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 14 січня 2016 року,

встановила:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить в рахунок погашення заборгованості в сумі 2056583,94 грн. за кредитним договором №1506/1207/45-005 від 12.21.2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки з відповідачки, а саме - квартиру загальною площею 79.8 кв.м, житловою площею 45.4 кв.м. розташованої за адресою АДРЕСА_2, шляхом визнання права власності за позивачем на вищевказану квартиру.

В судовому засіданні:

- представник позивача до судового засідання не з'явився, але на адресу суду надіслав заяву в якій наполягав на задоволенні позовних вимог і просив справу слухати у його відсутність;

- представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на відсутність у позивача права на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 14 січня 2016 року в задоволенні позовної заяви ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі представник Тавровський С.Г. (в інтересах «ПАТ «Дельта Банк») просить рішення Біляївського районного суду Одеської області скасувати повністю, ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне в її задоволенні відмовити.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно з вимогами ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відмовляючи в задоволенні вищевказаного позову, суд першої інстанції виходив з наступного.

Між ПАТ «Сведобанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №1506\1207\45-005 та іпотечний договір на нерухоме майно посвідченого Кріворотенко Л.І. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 21 грудня 2007 року, за реєстровим № 7981, а саме: квартиру загальною площею 79.8 кв.м, житлова площа 45.4 кв.м. розташовану за адресою АДРЕСА_1.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Кріворотенко Л.І., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 21 грудня 2007 року, номер правочину № 2590808

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі - продажу прав вимоги за кредитами.

З договору купівлі - продажу прав вимоги за кредитами від 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» вбачається, що до позивача перейшло:

- право вимоги, яке виникло з кредитного договору №1506\1207\45-005 від 21 грудня 2007 року між ПАТ «Сведобанк» та ОСОБА_3;

- право вимоги за іпотечним договором на нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 79.8 кв.м, житловою площею 45.4 кв.м. розташовану за адресою АДРЕСА_1.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу.

Як вбачається з положень ст. 24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку Відступлення прав за іпотечним договором та основним зобов'язанням не допускається у разі видачі заставної.

Після видачі заставної перехід прав іпотекодержателя за іпотечним договором та основним зобов'язанням до іншої особи здійснюється шляхом передачі заставної у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до висновку, що до «ПАТ «Дельта Банк» вищевказане право вимоги право не переходило, а тому право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність у ПАТ «Дельта Банк відсутнє.

При цьому, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Така ж норма міститься й у ст. 24 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведене інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Ст. 57 ЦПК України, установлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК України).

Ч. 2 ст. 64 ЦПК України передбачено, що письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Між тим, позивач не надав до суду:

- оригіналів відповідних документів, а саме договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором;

- відповідних договорів відступлення права вимоги та додатки до них, які прошиті та скріплені печаткою підприємства.

Таким чином, в матеріалах даної справи, встановлена відсутність належного підтвердження зазначеного вище відступлення права вимоги.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що у позовній заяві «ПАТ «Дельта Банк» просило суд задовольнити позовні вимоги на підставі кредитного договору №1506/1207/45-005 від 12.21.2007 року.

Однак, кредитний договір саме з зазначеною вище датою в матеріалах даної справи відсутній.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57 - 60 ЦПК України.

Судова колегія вважає, що позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог щодо вищевказаного позову, що є обов'язком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника Тавровського Сергія Григоровича (в інтересах «ПАТ «Дельта Банк») - відхилити. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 14 січня 2016 року по цивільній справі за позовною заявою ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду

Одеської області С.П. Гайворонський

С.М. Сегеда

Н.А. Кононенко