Постанова № 65139213, 07.03.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 487/6876/16-п 07.03.2017 07.03.2017 07.03.2017

Номер провадження: 33/784/107/17

.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"7" березня 2017 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області

у складі: головуючої - судді Фаріонової О.М.

за участю секретаря Тимошенка О.С.

особи, яка притягується

до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 січня 2017 року, якою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Березнегувате Миколаївської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Згідно постанови суду, 24 грудня 2016 року о 01:05 год., ОСОБА_1 в м. Миколаєві по вул. Погранична, біля будинку №80, керував транспортним засобом - автомобілем «Мазда 6», державний номер НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (тремтіння пальців рук, почервоніння очей, поведінка , що не відповідає обстановці), на місці зупинки в присутності двох свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора алкотестора Драгер, а також відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку в медичному закладі, чим порушив п. 2.5 ПДР.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити йому строк на оскарження постанови, скасувати постанову та провадження у справі закрити.

Мотивуючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначає, що копію постанови він отримав 01.02.2017 р., справа фактично розглядалася без його участі, оскільки рішення не оголосили.

Не погоджується зі складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення. На думку апелянта, проведення огляду водіїв на стан сп'яніння регулюється «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,

і проведення такого огляду», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів від 17.12.2008 р. № 1103.

Просить врахувати, що п.п. 6, 8 вказаного Порядку передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення

огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду

з його результатами,направляється для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. І тільки у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я уповноважена особа Державтоінспекції в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від розгляду.

На думку апелянта, в порушення зазначених вище вимог, протокол складено не в закладі охорони здоров'я, а на вул. Купорній в м. Миколаєві.

Стверджує, що він не перебував в стані сп'яніння, не відмовлявся від проходження в установленому законом огляду на стан сп'яніння, не відмовлявся їхати до медичного закладу, а наполягав на цьому, та що іншого в установленому законом порядку не доведено.

Вказує на порушення судом вимог ст. 268 КУпАП, оскільки судом йому не було надано можливості захищати себе особисто, або скористатися допомогою захисника, не допитано свідків обвинувачення, не надано можливості заявити клопотання про допит свідків, витребування відеозапису.

Зазначає, що постанова не містить мотивів, з яких суд прийшов до висновку про наявність його вини у вчиненні правопорушення, її ступень, чому прийшов до висновку про необхідність такого стягнення, а суд обмежився лише цитуванням даних протоколу про адміністративне правопорушення.

Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, тому постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на підтримку клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд встановив наступне.

Відповідно до вимог ст. 89 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови.

З матеріалів справи вбачається, що копію постанови від 20.01.2017 р. ОСОБА_1 отримав 30.01.2017 р. ( а.с.15), а апеляційна скарга подана 08.02.2017 р. Оскільки апеляційна скарга подана протягом 10 днів з моменту отримання копії постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, строк на її оскарження не порушений.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, допитавши свідка ОСОБА_5 та дослідивши відеозапис, здійснений за допомогою відеореєстратора при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає правильними висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.5 ПДР, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Ці висновки суду ґрунтуються на належних та допустимих доказах, що позбавляє підстав доводи апелянта в цій частині.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є доказом в справі про адміністративне правопорушення.

Тому суд першої інстанції, як на доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, в обґрунтування своїх висновків обгрунтовано послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення, згідно якому ОСОБА_1 на місці зупинки в присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора алкотестора Драгер, а також відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку в медичному закладі, чим порушив п. 2.5 ПДР.

Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст.256 КУпАП, та щодо місця, часу вчинення та суті адміністративного правопорушення повністю узгоджуються з даними, які містяться у відеозапису, здійсненому за допомогою відеореєстратора при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Зокрема, з відеозапису та пояснень свідка ОСОБА_5 (працівника патрульної поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення), вбачається, що причиною зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 стало порушення останнім Правил дорожнього руху, оскільки ОСОБА_1 проїхав на заборонений сигнал світлофору, та проїхав у подвір'я по АДРЕСА_1, де негайно вийшов з автомобілю, хоча його переслідував автомобіль патрульної поліції.

Зазначені обставини не заперечував ОСОБА_1 безпосередньо на місці зупинки, оскільки він визнав порушення Правил дорожнього руху, та те, що керував транспортним засобом.

Отже, доводи апелянта в суді апеляційної інстанції про те, що він не керував транспортним засобом, не знайшли свого підтвердження.

Окрім того, з відеозапису та пояснень свідка ОСОБА_5 вбачається, що на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 роз'яснені його процесуальні права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, в тому числі право користуватися юридичною допомогою адвоката при розгляді справи, що спростовує доводи апелянта в цій частині про необізнаність з процесуальними правами.

Також даними відеозапису, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які суд першої інстанції обгрунтовано врахував при прийнятті рішення, підтверджується та обставина, що ОСОБА_1 в присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі.

Крім того, доводи апелянта, що він не відмовлявся від проходження в установленому законом огляду на стан сп'яніння, спростовуються письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 30.12.2016 р., які були долучені до матеріалів справи за його поясненнями в судовому засіданні 20.01.2017 р., згідно яким ОСОБА_1 визнав, що працівники поліції пропонували йому пройти тест на стан сп'яніння за допомогою спеціального засобу «Драгер», але він відмовився, тому що знаходився в стані душевного хвилювання, також йому пропонували проїхати до медичного закладу від чого він теж відмовився, оскільки, не був в стані алкогольного сп'яніння.

Не є слушними посилання апелянта про порушення п. 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 17.12.2008 р. № 1103, оскільки на час складання протоколу зазначений нормативний акт втратив чинність.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд встановив, що працівником патрульної служби МВС дотримані вимоги п. 7 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (зареєстрована Міністерством юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858) згідно якому, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.

Як свідчить відеозапис, патрульні поліцейські запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, від чого останній відмовився. Також ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд в медичному закладі, від чого останній теж в категоричній формі відмовився.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Доводи апелянта про те, що він не перебував у стані алкогольного сп'яніння не є підставою для закриття справи про адміністративне правопорушення, про що просить апелянт, оскільки ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності не за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а саме за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.

Отже, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Доводи ОСОБА_1, про порушення судом вимог ст. 268 КУпАП, та що справа фактично розглядалася без його участі, не є слушними, оскільки згідно протоколу судового засідання від 20.01.2017 р., ОСОБА_1 був присутній при розгляді справи, давав пояснення.

В суді першої інстанції ОСОБА_1 були роз'яснені його процесуальні права, але він не заявляв клопотань про залучення захисника, про виклик свідків та витребування інших доказів.

Стягнення за вчинене правопорушення накладено судом з урахуванням вимог ч.2 ст. 33 КУпАП, якими передбачено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього.

Тому посилання апелянта про недостатнє мотивування накладення виду та розміру стягнення, є безпідставним. Призначене стягнення за вчинене правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 289, 294 КУпАП, суд ,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 січня 2017 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, - залишити без зміни.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча: