Рішення № 6513908, 29.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.10.09 р. Справа № 37/162пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Кварцяній О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

до Відповідача: Донецької міської ради, м. Донецьк, ідентифікаційний код 26502957

про: визнання права власності на обєкт нерухомості капітальне будівництво

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_3 (за довіреністю №10326 від 24.12.2008р.);

від Відповідача не зявився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 24.06.2009р. на 02.07.2009р., з 02.07.2009р. на 14.07.2009р., з 14.07.2009р. на 29.07.2009р., з 29.07.2009р. на 01.09.2009р., 01.09.2009р. провадження у справі було зупинено, 21.10.2009р. поновлено та призначено на 29.10.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м. Донецьк (далі Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до : Донецької міської ради, м. Донецьк (далі Відповідач) про визнання права власності на обєкт нерухомості капітальне будівництво нежитлове приміщення майстерні з ремонту взуття загальною площею 45,40 кв.м, розташоване на земельній ділянці площею 0,0150 га по АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на виникнення в нього права власності на самовільно збудовану будівлю, зважаючи на її відповідність будівельним нормативам, отримання земельної ділянки під нею та відсутність порушення при цьому прав інших осіб.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір земельної ділянки від 10.12.2003р., договір земельної ділянки від 13.05.2009р., рішення Донецької міської ради №29/66 від 20.03.2009р., план земельної ділянки, акт перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки від 02.04.2009р., акт про передачу та прийом в оренду земельної ділянки, довідку №Ф-10127/2009 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02.02.2009р., свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця, технічний висновок, звіт про оцінку майна, копії квитанцій про придбання будівельних матеріалів та обладнання.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 321, 325, 328, 331, 376, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 22, 28, 54, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач на надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 74-87, 115-117) на обґрунтування своєї позиції.

Заявою від 27.10.2009р. із наданням відповідних додатків (а.с.а.с.120-128) Позивач конкретизував вимоги щодо спірного обєкту виходячи з даних технічної інвентаризації, остаточно наполягаючи на визнанні за ним права власності на обєкт нерухомості капітальне будівництво нежитлове приміщення майстерні з ремонту взуття літ. А-1 загальною площею 45,40 кв.м, яка складається із тамбура площею 4,8 кв.м., майстерні площею 37,2кв.м., комори площею 1,3 кв.м., санвузлу площею 2,1 кв.м., розташоване на земельній ділянці площею 0,0150 га по АДРЕСА_1.

Відповідач надав відзив від 02.07.2009р. №01/15-2367 (а.с.а.с.95, 96), в якому проти позовних вимог заперечив, вказуючи на те, що спірний обєкт збудовано без дотримання містобудівних умов та обмежень, без отримання дозволу на будівництво та оформлення належним чином всіх дозвільних документів, водночас, Позивачем не доведено наявності передбачених законодавством умов для легалізації самочинного будівництва.

У судових засіданнях присутні представники учасників справи підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка представника належним чином повідомленого Відповідача у судове засідання 29.10.2009р. у світлі ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не перешкоджає вирішенню спору, враховуючи також і те, що Відповідач довів свою позицію до відома суду у письмовому вигляді, а подальше відкладання справи є неможливим зважаючи на закінчення встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строків її розгляду.

Вислухавши у судових засіданнях представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

10.12.2003р. між Виконавчим комітетом Донецької міської ради (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки №б/н (а.с.а.с. 10-15), згідно п. п. 1.1., 2.1. якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 1410136900:00:042:0035), що знаходиться на території Київського району м. Донецька по АДРЕСА_1, загальною площею 36 кв.м. із земель житлової та громадської забудови, для розміщення кіоску по ремонту взуття на термін до 29.10.2006р.

За змістом п. 4.2.2. вказаного договору Орендарю було надане зокрема право за згодою Орендодавця зводити у встановленому законом порядку будівлі і спороди без зміни цільового призначення земельної ділянки.

В перебігу здійснення власної господарської діяльності проте за відсутністю відповідних дозволів Позивачем з придбаних матеріалів (а.с.а.с.64, 65, 69) Позивачем на виділеній земельній ділянці була побудована будівля (далі спірне майно).

20.03.2009р. Донецькою міською радою прийняте рішення №29/66 (а.с.а.с.22-25) про передачу фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки для реконструкції кіоску з ремонту взуття під павільйон з легких збірних конструкцій з ремонту взуття по АДРЕСА_1.

02.04.2009р. складений акт перенесення в натурі (на місцевість) меж земельної ділянки (а.с.26) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 для реконструкції кіоску з ремонту взуття під павільйон з легких збірних конструкцій з ремонту взуття по АДРЕСА_1.

13.05.2009р. між Донецькою міською радою (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) укладений договір оренди земельної ділянки №б/н (а.с.а.с. 74-79), згідно п. п. 1, 2 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1410136900:00:042:0171), що знаходиться на території Київського району м. Донецька по АДРЕСА_1, для реконструкції кіоску з ремонту взуття під павільйон з легких збірних конструкцій з ремонту взуття, загальною площею 0,0150 га, у тому числі: 0,0056 га капітальна одноповерхова забудова; 0,0022га тимчасова забудова; 0,0072 га під проїздами, проходами та площадками.

Цей договір оренди нотаріально посвідчений та містить відмітку про його реєстрацію в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що вчинено запис 17.06.2009р. №040914600048.

Пунктом 3 вказаного договору визначено, що на земельній ділянці знаходяться кіоск з ремонту взуття та капітальна самовільно збудована будівля.

Відповідно до приписів договору сторонами був складений та підписаний акт прийому-передачі (а.с.28) земельної ділянки (кадастровий номер 1410136900:00:042:0171), схема меж якої визначена у відповідному Плані (а.с.а.с.24,25). Із вказаного акту вбачається, що до складу орендованої земельної ділянки входить також земельна ділянка з кадастровим номером 1410136900:00:042:0035, яка надавалася в оренду Позивачу за попереднім договором від 10.12.2003р.

На замовлення Позивача АТЗТ Проектно-виробничим підприємством „ДОНБАСРЕКОНСТРУКЦІЯ” було проведено обстеження спірного майна, за результатами якого складений Технічний висновок (а.с.а.с.36-42). Із змісту зазначеного висновку вбачається, що стан споруди є задовільним і не має обмежень з експлуатації.

За результатами проведеної на замовлення Позивача оцінки спірного майна (а.с.а.с.45-59) загальною площею 45,4кв.м. його ринкова вартість станом на 19.05.2009р. склала 141295грн. без ПДВ.

Постановою Київського районного суду м. Донецька від 04.09.2009р. (а.с.а.с.115-117), яка згідно відмітки набрала законної сили 15.09.2009р.,задоволені позовні вимоги про ОСОБА_4 до Київської районної в м. Донецьку ради - визнано неправомірним дії останньої щодо відмови в підготовці рішення виконавчого комітету про привласнення номеру обєкту капітального будівництва, що знаходиться на території Київського району м. Донецька по АДРЕСА_1 та зобовязано виконавчий комітет Київської районної в м. Донецьку ради прийняти рішення про привласнення номеру обєкту нерухомості капітальному будівництву не житловому приміщенню майстерні з ремонту взуття загальною площею 45,4кв.м., розташованому на земельній ділянці площею 0,0150га по АДРЕСА_1, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2 на підставі договору оренди від 13.05.2009р.

На виконання означеної постанови виконавчим комітетом Київської районної у м. Донецьку ради рішенням від 14.10.2009р. №346/1 (а.с.128) спірному обєкту нерухомості був наданий номер НОМЕР_2.

23.10.2009р. КП БТІ м. Донецька був виготовлений технічний паспорт означеної будівлі (а.с.а.с.123-127), з якого вбачається, що вона визначається літ. А.-1 та складається із тамбура площею 4,8 кв.м., майстерні площею 37,2кв.м., комори площею 1,3 кв.м., санвузлу площею 2,1 кв.м.

За вказаних обставин Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог про визнання права власності на вказаний обєкт нерухомості.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві від 02.07.2009р. №01/15-2367 (а.с.а.с.95, 96).

Суд розглядає справу в контексті вимог позовної заяви з урахуванням уточнень предмету за заявою від 27.10.2009р. (а.с.а.с.121,122), які Позивач за змістом ст. 22 Господарського процесуального управнений здійснювати до прийняття рішення по справі.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у встановленні права власності Позивача щодо спірного майна обєкту самочинного будівництва.

Беручи до уваги статус сторін та характер правовідносин між ними, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного субєктивного права (інтересу) у Позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів, а також належності обраного способу судового захисту.

З огляду на обраний Позивачем спосіб захисту свого права, в контексті приписів ст. 376 Цивільного кодексу України, предметом доказування, а, відповідно, і судової оцінки у розглядуваній справі є здійснення Позивачем самочинного будівництва на приналежній земельній ділянці та відсутність порушень прав інших осіб у звязку із таким будівництвом.

Як встановлено ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо воно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм та правил.

Отже, законодавство визначає декілька ознак, за якими (окремо або у сукупності) здійснюване чи здійснене будівництво нерухомого майна кваліфікується як самочинне.

Наразі, як вбачається із наданих до матеріалів справи документів будівництво спірного майна є самочинним через відсутність відповідної дозвільної та проектної документації, факт чого Позивачем визнається. Правомірність віднесення здійсненого Позивачем будівництва до самочинного узгоджується із змістом ст. 29 Закону України „Про планування і забудову територій”, за яким здійснення будівельних робіт без відповідного дозволу віднесено саме до самочинного будівництва. В свою чергу, зведення спірного майна за змістом розділу 4 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000р. №273, не віднесено до видів будівельних робіт, які можуть здійснюватися за відсутністю відповідного дозволу.

Таким чином, суд погоджується із висновками Відповідача, викладених у відзиві, стосовно кваліфікації спірного майна як самочинного будівництва.

Разом із тим, самочинне будівництво здійснено Позивачем на наданій в оренду земельній ділянці. Отже, Позивач, маючи статус орендаря цієї земельної ділянки, який в силу ч. 1 ст. 93 та ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України, здійснюючи строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідної для провадження підприємницької та іншої діяльності, серед іншого, має право у встановленому порядку споруджувати виробничі будівлі і споруди.

Незважаючи на недотримання зазначеного порядку Позивачеві в подальшому за договором оренди від 13.05.2009р. була надана земельна ділянка під самочинно збудовану будівлю, що безпосередньо вбачається із змісту п.п.2 і 3 такого договору. Посилання Відповідача на те, що відповідний договір не зареєстровано у встановленому порядку спростовується відповідними штампами на тексті договору (а.с.79)

Таким чином, Позивач як повноважений користувач відповідної земельної ділянки управнений в порядку ч.ч. 3, 5 ст. 376 Цивільного кодексу України розраховувати на визнання за ним права власності у судовому порядку на здійснене самочинне будівництво нерухомого майна, під яким було надано земельну ділянку, у разі, якщо це не порушує прав інших осіб.

За висновком суду, зважаючи на наявні в матеріалах справи документи здійсненої технічної оцінки конструкцій спірної будівлі, остання має ознаки для її кваліфікації у якості обєкту нерухомості у розумінні ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Київської районної у м. Донецьку ради від 14.10.2009р. №346/1 та технічним паспортом КП БТІ м. Донецька від 23.10.2009р. Означений висновок суду узгоджується із фактами, встановленими чинною Постановою Київського районного суду м. Донецька від 04.09.2009р. у справі №2а-4398/09, які (факти) у світлі правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 38 Інформаційного листа „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” від 12.03.2009р. №01-8/163, мають преюдиціальне значення для розглядуваної справи у розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічний процесуальний статус мають і інші обставини, встановлені Київським районним судом м. Донецька в межах справи №2а-4398/09 зокрема, зведення спірного обєкту в межах наданої Позивачу земельної ділянки, його (обєкту) місце розташування та технічні характеристики, що знецінює відповідні зауваження Відповідача з цього приводу.

Суд звертає увагу Відповідача на те, що відповідно до ст.ст. 124, 129 Конституції України рішення суду, що набуло законної сили має статус загальнообовязкового. При цьому, згідно із Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. зі справи „Совтрансавто-Холдинг” проти України” визначено, що „одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів” (згадується в п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про юрисдикцію Європейського суду з прав людини в Україні” від 18.11.2003р. № 01-8/1427).

Принцип верховенства права закріплений ст. 8 Конституції України, а згідно із ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р. рішення Європейського суду є джерелом права для національних судів.

У світлі наведених норм означені факти не можуть бути спростовані або піддані сумніву в межах розглядуваної справи будь-якими доказами за умов чинності рішення Київського районного суду м. Донецька від 04.09.2009р.

Надані до матеріалів справи рішення виконавчого комітету Київської районної у м. Донецьку ради від 14.10.2009р. №346/1 та технічний паспорт КП БТІ м. Донецька від 23.10.2009р., серед іншого, спростовують доводи Відповідача щодо відсутність документів технічної інвентаризації, у тому числі відомостей про адресу, площу, конструктивні елементи, внутрішнє планування тощо.

В свою чергу, відсутність у Позивача належного правоустановчого документу щодо цього обєкту унеможливлює реєстрацію права власності на нього згідно приписів ст. 182 Цивільного кодексу України та Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”. В свою чергу, за змістом ч. 6 ст. 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” відсутність такої реєстрації істотним чином обмежує Позивача у реалізації прав, гарантованих ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України, що є неприпустимим у світлі положень ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., ратифікованого Законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів порушення здійсненим Позивачем самочинним будівництвом спірного майна чиїх-небудь прав або законних інтересів суд дійшов висновку про можливість визнання за Позивачем права власності на відповідне майно. Доводи Відповідача з цього приводу судом відхиляються, адже ним всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України жодних доказів як наявності, так і сутності таких порушень до відома суду не доведено. З цих же підстав судом відхиляються міркування Відповідача довкола питання ймовірності порушення меж червоних ліній, ліній комунікацій тощо, так вони мають характер нічим не доведених припущень.

Оскільки первісною причиною виникнення розглядуваного спору є недотримання Позивачем встановленого діючим законодавством порядку здійснення будівництва, остільки згідно ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на його рахунок у повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33 - 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Донецької міської ради, м. Донецьк (ідентифікаційний код 26502957) про визнання права власності на обєкт нерухомості капітальне задовольнити у повному обсягу.

Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на обєкт нерухомості капітальне будівництво нежитлове приміщення майстерні з ремонту взуття літ. А-1, загальною площею 45,40 кв.м, яка складається із тамбура площею 4,8 кв.м., майстерні площею 37,2кв.м., комори площею 1,3 кв.м., санвузлу площею 2,1 кв.м., розташоване на земельній ділянці площею 0,0150 га по АДРЕСА_1.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 29.10.2009р. оголошено та підписано повний текст рішення.

Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.

Суддя