Рішення № 6513825, 29.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.10.09 р.                     Справа № 14/294                               

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Донецький електротехнічний завод”,

ЄДРПОУ 00174740, м.Донецьк

до відповідача Державного підприємства „Селидіввугілля”, ЄДРПОУ 33426253,

м.Селидове

про стягнення 102920,01 грн.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Красильникова С.О.-пров. юрисконсульт

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Донецький електротехнічний завод”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Державне підприємство „Селидіввугілля”, м.Селидове, про стягнення заборгованості в сумі 102920,01 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на акти виконаних робіт, акт звірки взаємних розрахунків, вимогу про сплату заборгованості.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 22.09.2009р. №4/1996, уточнення до відзиву від 14.10.2009р. №4/2163, в яких проти позовних вимог заперечує. Зокрема, як вказує відповідач, роботи, про стягнення вартості яких заявлені позовні вимоги, виконувались відповідачем на підставі договору №151/92 від 07.07.2005р. При цьому, відповідач частково сплатив їх вартість в сумі 76400,00 грн. Стосовно решти позовних вимог відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Виходячи зі змісту позовної заяви, позивачем згідно актів виконаних робіт №91/04 від 17.04.2006р., №94/04 від 19.04.2006р., актів здачі-приймання робіт №157/06 від 19.06.2006р., №167/06 від 27.06.2006р., №150/07 від 05.07.2006р., №151/01 від 05.07.2006р. були виконані для відповідача роботи з ремонту електрообладнання на загальну суму 102920,01 грн.

11.06.2009р. позивач звернувся до відповідача з вимогою №653 від 11.06.2009р. про сплату вартості виконаних робіт в сумі 102920,01 грн.

У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 102920,01 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 22.09.2009р. №4/1996, уточненнях до відзиву від 14.10.2009р. №4/2163.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд приймає до уваги заперечення відповідача та вважає позовні вимоги такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають з договорів та інших правочинів, внаслідок створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів.

Відповідно до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом, виходячи зі змісту позовної заяви, підставою для заявлення позовних вимог позивачем визначено невиконання відповідачем своїх зобов’язань, які виникли внаслідок виконання робіт згідно з актами приймання виконаних робіт, підписаними сторонами.

При цьому, в обгрунтування факту виникнення зобов’язань між сторонами позивачем до матеріалів справи надані акти виконаних робіт №91/04 від 17.04.2006р., №94/04 від 19.04.2006р., акти здачі-приймання робіт №157/06 від 19.06.2006р., №167/06 від 27.06.2006р., №150/07 від 05.07.2006р., №151/01 від 05.07.2006р.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст.9 Закону України „Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, та інших підзаконних нормативних актів, які існують в чинному законодавстві щодо порядку ведення бухгалтерського обліку підприємствами (накази Міністерства фінансів України про затвердження численних Положень, Методичних рекомендацій тощо, що конкретизують порядок застосування норм вищевказаного Закону посадовими особами підприємств та організацій України), у бухгалтерському обліку відображаються господарські операції, як факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

З урахуванням викладеного, первинні документи є письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції та містять, зокрема, підставу для здійснення господарської операції.

Як встановлено судом, в актах виконаних робіт №91/04 від 17.04.2006р., №94/04 від 19.04.2006р., відсутні будь-які вказівки на підставу для здійснення господарської операції.

Виходячи зі змісту наданого до матеріалів справи акту звірки взаємних розрахунків станом на 14.10.2009р., який підписаний сторонами, відповідачем було сплачено позивачу за актом виконаних робіт №91/04 від 17.04.2006р. вартість виконаних робіт в сумі 28500,00 грн., за актом виконаних робіт №94/04 від 19.04.2006р. вартість виконаних робіт в сумі 25000,00 грн.

Викладене підтверджується наданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень №№3680, 3681, 3683 від 02.06.2006р.

За приписом ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, на момент пред'явлення позивачем позову до суду (згідно зі штампом вхідної кореспонденції №02-38/11467 від 04.09.2009р.) зобов’язання відповідача щодо сплати виконаних позивачем за актами №91/04 від 17.04.2006р., №94/04 від 19.04.2006р. робіт в сумі 53500,00 грн. припинились, внаслідок чого, судом встановлено відсутність порушеного з боку відповідача права позивача на отримання винагороди за виконані роботи в сумі 53500,00 грн. та, як наслідок, права на звернення до господарського суду з відповідними позовними вимогами.

Враховуючи викладене, виходячи з того, що позов в частині стягнення заборгованості в сумі 53500,00 грн. є неправомірним і таким, що суперечить фактичним обставинам та матеріалам справи, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 53500,00 грн. підлягають залишенню без задоволення.

В актах здачі-приймання робіт №157/06 від 19.06.2006р., №150/07 від 05.07.2006р., №151/01 від 05.07.2006р. підставою для виконання робіт сторонами визначено договір №151/92 від 07.07.2005р.

Зокрема, як встановлено судом, 07.07.2005р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір №151/92, згідно з умовами якого позивач зобов’язався виконати ремонт електрообладнання у кількості, за ціною та в строки, згідно специфікацій, які є невід’ємною частиною договору.

19.06.2006р. між позивачем та відповідачем було підписано специфікацію до договору №151/92 від 07.07.2005р., згідно з якою позивач має виконати для відповідача ремонт електродвигунів 2ЕДКОФ 250 МЧ 55/1500, ВАОК 52-4 13/1500, ремонт вентилю ВМЕУ-6 на суму 19299,65 грн.

За висновками суду, вказаний перелік робіт повністю відповідає роботам, які були виконані позивачем для відповідача згідно з актом здачі-приймання робіт №157/06 від 19.06.2006р.

Згідно зі специфікацією від 27.06.2006р. до договору №151/92 від 07.07.2005р. позивач мав виконати для відповідача роботи з ремонту блоку АЗУР-1 на суму 3600,00 грн.

Як встановлено судом, в акті здачі-приймання робіт №167/06 від 27.06.2006р. не міститься вказівки на договір №151/92 від 07.07.2005р.

Проте, за висновками суду, перелік робіт, їх вартість, зазначені у акті, повністю відповідають відомостям, узгодженим сторонами у специфікації від 27.06.2006р. до договору №151/92 від 07.07.2005р.

За змістом специфікації від 05.07.2006р. до договору №151/92 від 07.07.2005р. встановлений обов’язок позивача здійснити капітальний ремонт електродвигунів ВРП 160S611/1000, 2 ВР 132 М4 11/1500, 2 ЕДКОФ 250LВ4110/1500, ВАОЛ 52-4 13/1500, вентилятору ВМ-6, блоку АЗУР-1 на суму 26520,00 грн.

Вказані роботи та їх вартість повністю відповідають роботам, які були виконані позивачем для відповідача за актами здачі-приймання робіт №150/07 від 05.07.2006р., №151/01 від 05.07.2006р.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, за висновками суду, акти здачі-приймання виконаних робіт №157/06 від 19.06.2006р., №167/06 від 27.06.2006р., №150/07 від 05.07.2006р., №151/01 від 05.07.2006р. були підписані між сторонами саме на виконання умов договору №151/92 від 07.07.2005р.

Згідно із ст.257 Цивільного кодексу України встановлений загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність), у три роки.

За змістом ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено судом, згідно з п.3.1 договору №151/92 від 07.07.2005р. розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються протягом 10 робочих днів після підписання сторонами акту виконаних робіт.

Таким чином, з урахуванням умов підписаного між сторонами договору право позивача на позов виникає:

-          за актом здачі-приймання робіт №157/06 від 19.06.2006р. – 04.07.2006р.,

-          за актом здачі-приймання робіт №167/06 від 27.06.2006р. – 12.07.2006р.,

-          за актом здачі-приймання робіт №150/07 від 05.07.2006р. – 20.07.2006р.,

-          за актом здачі-приймання робіт №151/01 від 05.07.2006р. – 20.07.2006р.

Виходячи з того, що позовна заява направлена до суду 04.09.2009р. (згідно зі штампом вхідної кореспонденції), судом встановлено, що позивачем порушений встановлений ст.257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 49420,01 грн. за актами №157/06 від 19.06.2006р., №167/06 від 27.06.2006р., №150/07 від 05.07.2006р., №151/01 від 05.07.2006р.

Згідно з п.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

За приписом п.5 ст.267 Цивільного кодексу України суд може поновити пропущений строк позовної давності, якщо визнає поважними причини пропуску такого строку. В такому випадку порушене право підлягає захисту.

При цьому, поважними причинами є такі обставини, які роблять своєчасне пред’явлення позову до суду неможливим або ускладненим.

Відповідного клопотання про поновлення строків позовної давності позивачем до матеріалів справи не надано.

Наявності поважних причин пропуску позивачем встановленого трирічного строку позовної давності на звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості в сумі 49420,01 грн. судом не встановлено.

Згідно із п.4 ст.267 Цивільного кодексу України закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позовних вимогах.

Крім цього, судом також прийнято до уваги ті обставини, що заборгованість за актами №157/06 від 19.06.2006р., №167/06 від 27.06.2006р. була сплачена відповідачем згідно з платіжними дорученнями №1791 від 03.07.2006р., №1793 від 03.07.2006р. до направлення позову до суду, внаслідок чого зобов’язання відповідача по сплаті вартості виконаних робіт на суму 22900,01 грн. згідно із ст.599 Цивільного кодексу України припинились.

Враховуючи викладене, виходячи з того, що позивачем пропущено встановлений строк позовної давності, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 49420,01 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

За таких обставин, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Донецький електротехнічний завод”, м.Донецьк до Державного підприємства „Селидіввугілля”, м.Селидове про стягнення заборгованості в сумі 102920 грн. 01 коп.

Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 29.10.2009р.

Суддя