Постанова № 65137462, 01.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 495/707/14-а

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Боярський О.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Нєхожиній О.О.,

за участю позивача ОСОБА_1, його представника-адвоката Кузьменко М.Б., представників відповідача Некрасова Д.С. і Колесника І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 липня 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 2197), 3-х осіб ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 про визнання протиправними дій та скасування наказу №174-ос від 14.10.2013 року,-

В С Т А Н О В И В:

03.02.2014 року ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду із адміністративним позовом до Білгород-Дністровського прикордонного загону ДПС України в/ч 2197, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо виключення його зі списків особового складу без повного розрахунку за матеріальним забезпеченням;

- скасувати наказ Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Держприкордонслужби України від 14.10.2013 року №174-ос.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно та без законних підстав виключено його із особового складу військової частини без повної виплати матеріального забезпечення.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 липня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Білгород-Дністровського прикордонного загону (в/ч 2197) щодо виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу без повного розрахунку за матеріальним забезпеченням. Скасовано наказ Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Держприкордонслужби України від 14.10.2013 року №174-ос.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, ОСОБА_5 21.11.2016 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 липня 2014 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2016 року залучено у якості 3-х осіб ОСОБА_6,, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 січня 2017 року виправлено описку в постанові Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.07.2014 року по справі №495/707/14-а та зазначено:

«В мотивувальній частині постанови вірним слід вважати:

Суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправними дії суб'єкта владних повноважень - Білгород-Дністровського прикордонного загону (в/ч 2197) щодо виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу без повного розрахунку за матеріальним забезпеченням, а наказ від 14.10.2013 року №174-ос в частині виключення із списків особового складу прикордонного загону та всіх видів забезпечення підполковника ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

Третій абзац резолютивною частини постанови викласти в наступній редакції:

Скасувати наказ Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Держприкордонслужби України від 14.10.2013 року №174-ос в частині, що стосується ОСОБА_1»

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 року вказану вище ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.01.2017 року скасовано та відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його заяви про виправлення описки.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність усіх належних підстав для її часткового задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ОСОБА_1 з 1996 року проходив службу в Державній прикордонній службі України, з травня 2004 року на посаді головного бухгалтера Білгород-Дністровського прикордонного загону у військовому званні «підполковник» та перебував у відповідача на всіх видах забезпечення.

20.09.2013 року головою Державної прикордонної служби було видано наказ по особовому складу від 20.09.2013 року №599-ос, яким позивача було звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я.

14.10.2013 року наказом начальника Білгород-Дністровського прикордонного загону (в/ч 2197) №174-ос, позивача було виключено зі списків особового складу і виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, а виплату та проведення розрахунку за матеріальним забезпеченням відповідачем проведено не було.

04.12.2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо сплати належного йому при звільненні матеріального забезпечення (т.б. грошової компенсації за речове майно).

10.01.2014 року ОСОБА_1 отримав відмову відповідача щодо сплати коштів за матеріальним забезпеченням.

Не погоджуюсь з такими діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а також відповідно, з неправомірності дій відповідача, який при звільненні позивача не провів повного розрахунку.

Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції лише частково, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А відповідно до ч.2 ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Так, як слідує зі змісту положень п.26 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2008р. №727 «Про речове забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби у мирний час», військовослужбовцям, що звільняються в запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за недоотримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, який минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.

Крім того, відповідно до вимог п.293 «Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України» (затв. Указом Президента України від 29.12.2009р. №1115/2009), особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Державної прикордонної служби України розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

При цьому, слід вказати, що аналогічні положення та вимоги містяться і в п.242 Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» від 10.12.2008 року, зі змісту якого, в свою чергу, вбачається, що особа, яка звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, позивач - підполковник ОСОБА_1 20.09.2013 року був звільнений з військової служби у запас за станом здоров'я наказом голови Державної прикордонної служби України №599-ос, а 14.10.2013 року наказом начальника Білгород-Дністровського прикордонного загону (в/ч 2197) №174-ос його було з 15.03.2013р. виключено зі списків особового складу військової частини 2197 та всіх видів забезпечення.

Проте, як встановлено по справі судами обох інстанцій, на момент прийняття вказаного вище спірного наказу №174-ос про виключення позивача зі списків особового складу військової частини 2197 та всіх видів забезпечення, т.б. станом на 14.03.2014р., останньому відповідачем не було проведено повного розрахунку за матеріальним забезпеченням, а саме не була виплачена нарахована грошова компенсація за речове майно в сумі 10079,17 грн.

До того ж, позивач, як це передбачає п.242 Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» від 10.12.2008р., своєї письмової згоди на виключення зі списків особового складу військової частини до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не надавав.

Як встановлено з матеріалів справи та пояснень представників відповідача, повний розрахунок за матеріальним забезпеченням ОСОБА_1 фактично було проведено 06.10.2014р., а в подальшому, т.б. 15.03.2016р., спочатку винесено наказ №89-ос про скасування пп.1.2 п.1 спірного наказу №174-ос від 14.10.2014р. в частині, що стосується виключення зі списків особового складу в/частини 2197 ОСОБА_1 (п.2) та виключено його з цих списків з 06.05.2016р. (п.3, т.б. з дати повного розрахунку), а потім видано ще один наказ №206-ос від 16.06.2016р. - про скасування вищевказаних п.п.2,3 попереднього наказу №89-ос від 15.03.2016р. та одночасно внесено зміни до абз.1,9 пп.1.2 п.1 спірного наказу №174-ос від 14.10.2014р., а саме змінено дати виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу в/частини 2197 з « 15.10.2014р.» на « 06.05.2016р.».

Таким чином, за вказаних обставин, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що відповідач, в даному випадку, без проведення повного розрахунку та згоди звільненого військовослужбовця, передчасно виніс наказ від 14.10.2013 року №174-ос (пп.1.2 п.1) про виключення позивача зі списків особового складу військової частини 2197 та всіх видів забезпечення, чим порушив права позивача, в зв'язку із чим, ці дії дійсно підлягають визнанню протиправними.

Що ж стосується заявлених позивачем в своєму адміністративному позові інших позовних вимог щодо повного скасування спірного наказу №174-ос від 14.10.2013р., то судова колегія, з урахуванням вищезазначеного, а також й того, що цей наказ, окрім підполковника ОСОБА_1, фактично стосується інтересів (прав і обов'язків) ще 17 військовослужбовців (т.б. залучених судом 3-х осіб, в т.ч. і апелянта ОСОБА_5), вважає за необхідне задовольнити їх частково, а саме шляхом скасування цього наказу №174-ос від 14.10.2013р. (т.б. пп.1.2 п.1) лише в частині, яка безпосередньо стосується виключення зі списків особового складу в/частини 2197 підполковника ОСОБА_1

Таким чином, за вказаних обставин, апеляційна скарга 3-ї особи - ОСОБА_5 підлягає задоволенню частково, оскільки даним рішенням апеляційного суду про часткове скасування спірного наказу (т.б. в частині, яка не стосується його інтересів) його права більше не зачіпляються і на цей час фактично є поновленими.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають обставинам справи, та, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині заявлених позовних вимог, постановлене судове рішення на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про часткове задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207,254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 липня 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Білгород-Дністровського прикордонного загону (в/частина 2197) щодо виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу без повного розрахунку за матеріальним забезпеченням.

Скасувати наказ Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Держприкордонслужби України від 14.10.2013 року №174-ос в частині, що стосується підполковника ОСОБА_1.

У задоволенні іншої частини позовних вимоги ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко