Постанова № 65137461, 02.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/7212/15

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Градовського Ю.М.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представника апелянта - Масловського М.О.;

позивача - ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Управління ДАІ ГУМВС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень (т.1 а.с.66-72), просив наступне:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ МВС України в Одеській області № 1340 о/с від 04 листопада 2015 року, в частині його звільнення з 06 листопада 2015 року як старшини міліції, інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного посту №4 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УДАІ ГУ МВС України в Одеській області у запас Збройних Сил України за п. 63 «з» (через скорочення штатів);

- поновити його на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного посту №4 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УДАІ ГУ МВС України в Одеській області з 06 листопада 2015 року;

- зобов'язати ГУ МВС України в Одеській області розглянути рапорт поданий ним 04 листопада 2015 року про звільнення у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку з виявленням бажання проходити службу в поліції;

- зобов'язати ГУ Національної поліції в Одеській області розглянути його кандидатуру для зайняття посади, у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» у ГУ Національної поліції в Одеській області та видати відповідний наказ з цього приводу;

- стягнути з ГУ МВС України в Одеській області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 06 листопада 2015 року по день поновлення на посаді;

- допустити негайне виконання рішення в частині вимог щодо поновлення на посаді та в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - у межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позову зазначено про те, що рапорт, поданий ним 04 листопада 2015 року на ім'я начальника ГУ МВС України в Одеській області про звільнення за пунктом 64 «з», у зв'язку з бажанням проходити службу в ГУ Національної поліції в Одеській області, залишився поза увагою керівництва, що порушило його право на подальше проходження служби в поліції.

За ствердженням позивача, він висловлював своє бажання проходити службу в органах поліції, у зв'язку з чим, відповідач зобов'язаний був розглянути його рапорт та його кандидатуру для зайняття посади у ГУ Національної поліції в Одеській області.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував наказ начальника ГУ МВС України в Одеській області № 1340 о/с від 04 листопада 2015 року, в частині звільнення з 06 листопада 2015 року старшини міліції ОСОБА_2, інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного посту №4 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої Управління ДАІ ГУ МВС України в Одеській області у запас Збройних Сил України за п 63 «з» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Поновив ОСОБА_2 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного посту №4 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої Управління ДАІ ГУ МВС України в Одеській області з 06 листопада 2015 року.

Зобов'язав ГУ МВС України в Одеській області розглянути рапорт поданий ОСОБА_2 04 листопада 2015 року про звільнення у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку з виявленням бажання проходити службу в поліції.

Допустив негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного посту №4 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УДАІ ГУ МВС України в Одеській області з 06 листопада 2015 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

В апеляційній скарзі представник ГУ МВС України в Одеській області ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Позивач та його представник в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечили та просили рішення суду залишити без змін.

Інші учасники судового процесу в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, належним чином сповіщені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 25 вересня 2010 року ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України та на момент звільнення (06 листопада 2015 року) перебував на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного посту № 4 роти дорожньо-патрульної служби ДАЇ, підпорядкованої УДАІ ГУ МВС України в Одеській області.

У зв'язку з прийняттям у липні 2015 року Закону України «Про Національну поліцію», 04 листопада 2015 позивач подав рапорт до відділу кадрового забезпечення управління ДАІ ГУ МВС України в Одеській області, в якому висловив бажання проходити службу в Національній поліції.

Даний факт було підтверджено свідком ОСОБА_4, яка працювала в кадровій службі управління ДАІ ГУ МВС України в Одеській області.

Наказом начальника ГУ МВС України в Одеській області № 1340 о/с від 04 листопада 2015 року старшину міліції ОСОБА_2, інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного посту № 4 роти дорожньо-патрульної служби ДАЇ, підпорядкованої УДАІ ГУ МВС України в Одеській області згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за п. 63 «з» (через скорочення штатів) (т.1а.с.10).

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача, ГУ МВС України в Одеській області не обґрунтувало підстав за яких його неможливо в подальшому використовувати на службі, не врахувало відсутність відмови позивача від проходження служби в поліції та не перевірило можливості реалізації його права на прийняття на службу до поліції.

Також, суд першої інстанції, поновлюючи позивача на посаді, зобов'язав ГУ МВС України в Одеській області розглянути рапорт поданий ним 04 листопада 2015 року про звільнення у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку з виявленням бажання проходити службу в поліції.

Такого висновку суд дійшов на підставі того, що з незалежних від позивача причин його рапорт від 04 листопада 2015 року не був розглянутий начальником ГУ МВС України в Одеській області та не врахований при прийнятті наказу про звільнення.

Відмовляючи в задоволенні вимоги позивача до ГУ Національної поліції в Одеській області про зобов'язання розглянути його кандидатуру для зайняття посади в цій установі та видати відповідний наказ з цього приводу, суд першої інстанції вважав, що даний суб'єкт владних повноважень не порушував прав позивача, оскільки завдяки протиправним діям ГУ МВС України в Одеській області, ГУ Національної поліції в Одеській області було позбавлено можливості розглянути рапорт позивача щодо працевлаштування.

Крім того, суд першої інстанції, відмовивши у стягненні з ГУМВС України в Одеській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу зазначив, що позивач не перебував з даним суб'єктом владних повноважень у трудових правовідносинах, а тому немає правових підстав для задоволення такої вимоги.

Колегія суддів вважає обґрунтованим та законним висновок суду першої інстанції щодо протиправності звільнення позивача у запас Збройних Сил України за п 63 «з» (через скорочення штатів) та про обов'язок ГУ МВС України в Одеській області поновити позивача на попередній посаді.

Водночас, колегія суддів, що належним захистом позивача щодо його працевлаштування у ГУ Національної поліції в Одеській області буде саме зобов'язання цього суб'єкта владних повноважень розглянути його кандидатуру для зайняття посади, відповідно до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію».

Зобов'язання ГУ МВС України в Одеській області розглянути рапорт позивача від 04 листопада 2015 року про звільнення у зв'язку з переходом у встановленому порядку на службу в ГУ Національної поліції в Одеській області не призведе, на думку суду апеляційної інстанції, до повного захисту його порушених прав.

Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов на підставі наступного.

Порядок проходження публічної служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII (який був чинний на час звільнення позивача) та Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).

Розділом VII Положення № 114 врегульовано питання щодо звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби, пунктом 64 якого, встановлені підстави звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема, через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі (підпункт «г»).

Як вбачається з матеріалів справи, наказ про звільнення №1340 о/с прийнято у зв'язку зі скороченням штатів, яке відбулося на виконання вимог пунктів 10 та 11 розділу ХІ Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580).

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580, цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон № 580 опублікований в Голосі України 06 серпня 2015 року № 141-142, і відповідно, пункти 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 цього Закону набирали чинності з 07 серпня 2015 року.

Згідно із пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Пунктами 9, 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про міліцію», міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Зміст наведених законів дає підстави для висновку, що основні завдання та функції держави, які покладались на міліцію та поліцію є тотожними.

З аналізу Закону України «Про Національну поліцію» слідує висновок, що у зв'язку з його прийняттям проводилась реорганізація юридичних осіб публічного права.

Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа №21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа № 21-484а14) та від 19 січня 2016 року (справа № 810/1783/13а) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію.

Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Отже, проаналізувавши викладені норми законодавства, колегія суддів вважає, що доводи апелянта про те, що вирішальним в даній справі є питання про припинення такого специфічного виду служби, як служба в органах внутрішніх справ і будь-які трудові відносини в даній структурі є неможливими - суперечать принципам трудового законодавства.

Одним із головних доводів апеляції є те, що позивач, не подавши відповідний рапорт, відмовився від проходження служби в поліції.

При цьому, ці доводи ґрунтуються лише на формальній констатації факту відсутності без підтвердження будь-якими належними та допустимими доказами.

Так, апелянт посилається на те, що відповідно до Інструкції №747/123, затвердженою наказом МВС України, передбачено певний порядок реєстрації документа.

Ця реєстрація, за ствердженням апелянта, проводиться з метою забезпечення обліку документів, контролю за виконанням і оперативним використанням наявної в документах інформації.

Між тим, як було встановлено в ході судового розгляду в суді першої інстанції, будь-якої реєстрації рапортів, які надходили від УДАІ ГУ МВС України в Одеській області, не відбувалося.

Натомість, в ході розгляду справи в суді першої інстанції, за допомогою свідка встановлений факт подачі позивачем 04 листопада 2015 року до начальника ГУ МВС України в Одеській області рапорту про звільнення у зв'язку із переведенням до іншого органу та бажанням проходити службу в поліції.

Наявність бажання позивача проходити службу в органах поліції, яке було висловлено письмово у відповідному рапорті, свідчить про порушення суб'єктом владних повноважень пунктів 9, 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580.

Не можуть бути прийняті також і доводи апелянта про те, що допит свідка та його покази не є належним доказом по справі, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина 1 ст.77 КАС України передбачає, що показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Тобто, встановлення судом обставин у справі на підставі показань свідка є належним та допустимим доказом, який має значення для справи і повинен враховуватися судом поряд з іншими доказами.

Що стосується факту подання позивачем заяви про бажання працювати в поліції, суд першої інстанції вірно зазначив, що таке бажання позивачем викладено в рапорті, проте, навіть неотримання відповідачами відповідного рапорту (на чому наполягає апелянт), не свідчить про відсутність такого бажання, оскільки за приписами Закону України «Про Національну поліцію» передбачається саме відмова працівника проходити службу в поліції.

На думку суду апеляційної інстанції, відповідач, за таких обставин повинен надати докази щодо відмови позивача проходити подальшу службу в поліції.

У зв'язку з тим, що відбулося незаконне звільнення позивача зі служби, він підлягає поновленню на попередній посаді.

Беручи до уваги, що ГУ МВС України в Одеській області не ліквідовано і трудові правовідносини у позивача існували саме з цією установою, він підлягає поновленню на посаді саме в органах внутрішніх справ ГУ МВС України в Одеській області.

В свою чергу, зобов'язуючи ГУ МВС України в Одеській області розглянути рапорт ОСОБА_2, суд першої інстанції не врахував пояснення представника цього суб'єкта владних повноважень про відсутність такого рапорту.

Отже, існує вірогідність не виконання такого рішення, у зв'язку з відсутністю саме рапорту позивача від 04 листопада 2015 року.

Колегія суддів вважає, що належним захистом прав, свобод та інтересів позивача буде зобов'язання ГУ Національної поліції в Одеській області розглянути кандидатуру ОСОБА_2 для зайняття посади, у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію», в цій установі.

До того ж, ГУ МВС України в Одеській області не було враховано при звільненні позивача про те, що він користується переважним правом на залишення на роботі, оскільки він є учасником бойових дій та приймав безпосередню участь в антитерористичній операції.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, учасникам бойових дій надаються такі пільги:

- переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації.

Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, на підставі п.4 ч.1 ст.202 КАС України.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року - скасувати.

Прийняти у справі нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Управління ДАІ ГУМВС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 1340 о/с від 04 листопада 2015 року в частині звільнення з 06 листопада 2015 року старшини міліції ОСОБА_2, інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного посту № 4 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ підпорядкованої Управління ДАІ ГУМВС України в Одеській області у запас Збройних Сил України за п 63 «з» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Поновити ОСОБА_2 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного посту № 4 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ підпорядкованої Управління ДАІ ГУМВС України в Одеській області з 06 листопада 2015 року.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області розглянути кандидатуру ОСОБА_2 для зайняття посади в органах поліції, у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію».

Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного посту № 4 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ підпорядкованої УДАІ ГУМВС України в Одеській області з 06 листопада 2015 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Ю.М. Градовський