Ухвала суду № 65136056, 01.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-1349 Головуючий у 1-й інстанції - Белоконна І.В.

Унікальний № 756/15807/15-ц Доповідач - Пікуль А.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 березня 2017 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Пікуль А.А.

суддів Борисової О.В.

ГаращенкаД.Р.

секретар Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" та апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2016 року задоволено позовні вимоги ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Суд стягнув з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість по відсоткам за період з 14 листопада 2014 року по 20 листопада 2015 року за кредитним договором №500939253 від 12 травня 2014 року у розмірі 3 525 грн. 34 коп., заборгованість по комісії за період з 14 листопада 2014 року по 20 листопада 2015 року за кредитним договором №500939253 від 12 травня 2014 року у розмірі 7 361 грн. 88 коп., заборгованість по штрафу за період з 14 листопада 2014 року по 20 листопада 2015 року за кредитним договором №500939253 від 12 травня 2014 року у розмірі 1 250 грн.

Суд вирішив питання розподілу судових витрат між сторонами.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ "Альфа-Банк" через свого представника, ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.72-74).

Також не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 через свого представника, ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та залишити позовну заяву без розгляду, оскільки спір підлягає розгляду третейським судом (а.с.85-86).

Під час апеляційного розгляду представник позивача, ОСОБА_5, пояснила, що фактично позивач не оспорює ухвалене у справі рішення, а подання апеляційної скарги пов'язане із поданням апеляційної скарги на ухвалу суду від 12 жовтня 2016 року, якою закрите провадження у справі в частині вирішення позовних вимог ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 24 345 грн. 02 коп. та заборгованості за період з 12 травня 2014 року по 13 листопада 2014 року по відсоткам, комісії та штрафу. Оскільки, на думку позивача, провадження у справі в частині вимог, щодо яких є рішення третейського суду, закрите судом неправомірно, то разом із ухвалою про закриття провадження у справі підлягає скасуванню також рішення в частині вирішення решти позовних вимог і суд апеляційної інстанції має ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Представник відповідача під час апеляційного розгляду підтримала подану представником ОСОБА_4 апеляційну скаргу, яку просила задовольнити з тих підстав, що, по-перше, спір підлягає вирішенню третейським судом; по-друге, районним судом помилково не застосована позовна давність до позовних вимог про стягнення неустойки.

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що подані сторонами апеляційні скарги слід відхилити з таких підстав.

При ухваленні рішення про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором, яка не була охоплена у рішенні третейського суду, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не виконувала зобов'язань, покладених на неї умовами кредитного договору № 500939253 від12.05.2014, не здійснювала обов'язкових щомісячних платежів, у зв'язку з чим станом на 20.11.2015 має прострочену заборгованість перед позивачем за період з 14.11.2014 по 20.11.2015 по відсоткам у розмірі 3 525 грн. 34 коп., по комісії у розмірі 7 361 грн. 88 коп.; по штрафу у розмірі 1 250 грн.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні цієї частини позовних вимог доведені.

Висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що оскільки районним судом безпідставно закрите провадження щодо частини позовних вимог, то разом з цією ухвалою слід скасувати рішення щодо решти позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки, враховуючи положення ст.311 ЦПК України, апеляційний суд не наділений повноваженнями ухвалити нове рішення за результатами розгляду ухвали районного суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що даний спір підлягає розгляду третейським судом, оскільки сторони уклали третейську угоду, також не можуть бути прийняті апеляційним судом з огляду на наступне.

Дійсно суд вважає, що цей позов за своїм характером не є позовом про захист прав споживача послуг банку (кредитної спілки), оскільки характер спору визначається не колом осіб, які беруть участь у справі, а змістом позовних вимог.

Водночас, ураховуючи правову позицію, висловлену Верховним Судом України в постанові від 2 вересня 2015 року у справі № 6-856цс15, відповідно до якої, оскільки боржник є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України "Про третейські суди" така справа не підвідомча, апеляційний суд в силу вимог ч.1 ст.3607 ЦПК України визнає правильними висновки районного суду про відсутність підстав для закриття провадження у справі з огляду на те, що справа не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що районним судом помилково не застосована позовна давність до позовних вимог про стягнення неустойки, також відхиляються апеляційним судом як безпідставні, оскільки у даному випадку з матеріалів справи вбачається, що неустойка стягнута судом менше ніж за рік, що передував зверненню позивача до суду.

Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційні скарги сторін не містять.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційних скаргах сторін, не спростовують їх, тому підставдля скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст.303, 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: А.А. Пікуль

Судді: О.В. Борисова

Д.Р. Гаращенко