Рішення № 6513554, 27.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.10.09 р.                     Справа № 38/251                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді ЛейбиМ.О.

при секретарі судового засіданні Лисенко А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Державного підприємства „Вугілля України” м. Київ в особі філії „Донецьквуглезбут” м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства “Добропіллявугілля” м.Добропілля, Донецької області

за участю третьої особи на стороні відповідача - Відкрите акціонерне товариство Центральна збагачувальна фабрика „Октябрська” м.Белицьке

про стягнення 696грн.30коп.

за участю

представників сторін:

від позивача: Загнітко Я.А.- предст. за дов. №27-11/67-Д від 27.11.2006р.

від відповідача: Прокопчук Р.М.- за дов. №1/2410 від 30.12.2008р.

від третьої особи: не з’явився

Суть спору:

Позивач, Державне підприємство „Вугілля України” м. Київ в особі філії „Донецьквуглезбут” м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства “Добропіллявугілля” м.Добропілля, Донецької області про стягнення збитків у розмірі 696,30грн.

          В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки № 40-01/2-К від 01.06.2005р.

23.09.2009р. позивач на адресу господарського суду надіслав лист №142-юр, в якому просить суд приєднати до матеріалів справи правовстановлюючі документи, які судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

23.09.2009р. у судовому засіданні було з’ясовано, що відвантаження вугілля у адресу споживача здійснювалось з ВАТ ЦЗФ “Октябрська” та ухвалою господарського суду від 23.09.2009р. до участі у справі №38/251 у якості третьої особи на стороні відповідача було залучено Відкрите акціонерне товариство Центральна збагачувальна фабрика „Октябрська” м.Белицьке.

          13.10.2009р. від позивача на адресу господарського суду надійшов лист, в якому позивач зазначив свої реквізити та надав суду докази направлення копії позовної заяви із додатком третій особі. Лист та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

13.10.2009р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву №б/н від 12.10.2009р., в якому зазначив, що ДП “Добропіллявугілля” є неналежним відповідачем по справі, оскільки в графі 1 “Заяви та відмітки відправника” доданої залізничної накладної 48774232 зазначено, що вугільна продукція виготовлена з вугілля шахти “Білозерська”, яка була на час відвантаження відокремленим підрозділом ДП “Добропіллявугілля”.

Таким чином, відповідач просить суд замінити неналежного відповідача ДП “Добропіллявугілля” належним - Товариство з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська”. Відзив судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

27.10.2009р. позивач надав суду пояснення №176-юр від 22.10.2009р., які судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

          Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою відповідача та третьої особи та необхідністю представлення додаткових документів.

          Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2005р. між Державним підприємством “Вугілля України” ( за договором покупець, далі-позивач) та Державним підприємством “Добропіллявугілля” (за договором-постачальник, далі-відповідач) був укладений договір поставки №40-01/2-К, згідно з пунктом 1.1, якого постачальник зобов’язався поставити, а покупець прийняти та оплатити вугілля кам’яне енергетичне марочного складу ГСШ-0-13, ДГСШ 0-13 українського походження (далі-вугілля).

Умови поставки сторони визначили розділом 2 договору.

Відповідно до п.2.1 поставка вугілля здійснюється залізничним транспортом у відкритих піввагонах за погодженим графіком.

Пункт 2.2 встановлює, що датою поставки вугілля є дата підписання акту приймання-передавання, який повинен бути підписаний сторонами не пізніше останньої дати узгодженого періоду поставки.

Розділом 4 договору сторони визначили права та обов’язки сторін. Так, згідно п.4.5. постачальник зобов’язався поставити вугілля з характеристиками якості, узгодженими сторонами та надати покупцю сертифікати якості на вугілля, яке постачається.

Пунктом 4.7.1 передбачено, що постачальник зобов’язаний надати покупцю повідомлення про відвантаження, в якому повинна бути вказана кількість вугілля, відвантаженого за попередню добу, найменування шахти та/або ЦЗФ.

Розділом 6 сторони визначили порядок розрахунків. Датою оплати вугілля є дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника (п.6.4). Оплата вартості послуг по перевезенню вугілля здійснюється покупцем (п.6.6).

Відповідно до п.9.5 договору, вказаний договір діє до 31.12.2005р. У випадку, якщо у сторін на момент закінчення терміну договору залишаються невиконаними договірні зобов’язання, дія договору продовжується до повного виконання договірних зобов’язань (п.9.6). У випадку, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії даного договору не заявить письмово іншій стороні про намір припинення цього договору, договір вважається пролонгованим (продовженим на той самий строк і на тих самих умовах).

Суд вважає договір поставки №40-01/2-К від 01.06.2005р. укладеним згідно вимог ст.638 ЦК України.

На виконання умов договору поставки №40-01/2-К від 01.06.2005р. третьою особою на стороні відповідача, за залізничною накладною № 48774232, було відвантажено партію вугілля кам’яного марки Г, загальною масою 276000кг.

Як вбачається з залізничної накладної № 48774232, вказане вугілля є власністю ДП “Добропіллявугілля” і направляється для ДП “Вугілля України” по договору № №40-01/2-К від 01.06.2005р.

Вантажоотримувачем зазначеної продукції є Бурштинська ТЕС ВАТ “Західенерго”, згідно договору поставки укладеного між ДП “Вугілля України” та ВАТ “Західенерго” за № 4-01/1-П від 28.01.2004р.

08.09.2006р. на проміжній станції Миронівка було виявлено нерівномірність маси вантажу у вагоні №66048521, який був відправлений по залізничній накладній № 48774232, у зв’язку з чим були складені акти загальної форми №1853, 10932 від 08.09.2006р., щодо неправильного розміщення вугільної маси.

У зв’язку з поставкою вугілля нерівномірно навантаженого у вагоні №66048521 ВАТ “Західенерго” були завдані збитки на загальну суму 696грн.30коп, а саме: ВАТ “Західенерго” сплатило залізниці плату за користування вагоном у сумі з урахуванням ПДВ 9грн.36коп., плату за навантажувально-розвантажувальні роботи у сумі з урахування ПДВ 450грн.18коп., плату за маневрову роботу у сумі з врахуванням ПДВ 203грн.16коп., плату за оперативне повідомлення з урахуванням ПДВ в сумі 33грн.60коп.

В свою чергу, ВАТ “Західенерго”, як вантажоотримувач, звернувся до господарського суду м. Києва про стягнення з ДП “Вугілля України” збитків згідно договору поставки № 4-01/1-П від 28.01.2004р.

Рішенням господарського суду м.Києва від 19.07.2007р. по справі № 37/307, з Державного підприємства “Вугілля України” на користь Відкритого акціонерного товариства “Західенерго” було стягнуто 9528грн.12коп. основного боргу, 102грн.-витрат по сплаті державного мита та 118грн.- витрат на інформаційне – технічне забезпечення.

На виконання рішення суду ДП “Вугілля України” перерахувало на банківський рахунок ВАТ “Західенерго” вище зазначену суму, що підтверджується матеріалами справи.

Позивач, звернувся до відповідача з претензією №16-11-06/5 від 16.11.2006р. з вимогою компенсувати суму 696,30грн. В претензії позивач зазначив, що у зв’язку з нерівномірним завантаженням вугілля у вагон №66048521, який був відвантажений відповідно договору №40-01/2-К від 01.06.2005р. Бурштинська ТЕС ВАТ “Західенерго” власними коштами оплатила вартість простою вагонів і додаткових дій, пов’язаних з цим в сумі 696,30грн., на підставі чого, висунула відповідні вимоги до ДП “Вугілля України”.

Проте відповідач зазначену в претензії суму не сплатив.

          Таким чином позивач вважає, що у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № №40-01/2-К від 01.06.2005р., позивач зазнав збитків на суму 696грн.30коп.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що поставка вугілля здійснюється залізничним транспортом у відкритих піввагонах за погодженим графіком.

Пунктом 1 ст.918 Цивільного кодексу України встановлено, що завантаження вантажу здійснюється у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

В збірнику №17 Правил перевезення і тарифів залізничного транспорту України встановлено, що вантажі повинні розміщуватись і кріпитись у вагонах при перевезенні рівномірно по всіх теліжках, згідно умов підпункту 4.3 пункту 4 глави №1 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України.

          Враховуючи, що відвантаження вугілля здійснювалось ВАТ Центральна збагачувальна фабрика „Октябрська” м.Белицьке, на виконання умов договору №40-01/2-К від 01.06.2005р., який був укладений між позивачем та відповідачем, суд приходить до висновку, що відповідачем було покладено обов’язок щодо відвантаження вугілля по вказаному договору на ВАТ Центральна збагачувальна фабрика „Октябрська” м.Белицьке, яка в порушення встановлених залізницею правил, нерівномірно завантажила вугільну продукцію у вагон №66048521.

          Таким чином, постачальник за договором (відповідач) не забезпечив виконання вантажовідправником (третя особа) вимог підпункту 4.3 пункту 4 глави №1 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України щодо рівномірного розміщення вантажу в вагоні №66048521 в результаті чого позивачу були завдані збитки на суму 696грн.30коп.

          Судом встановлено, що простій вагону №66048521, маневрові роботи, навантажувально-розвантажувальні роботи, оперативне повідомлення відбулось з вини постачальника за договором - ДП “Добропіллявугілля”.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (п.п.4) п.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Збитки, у свою чергу, - це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного пава, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 228 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України сторона, яка порушила зобов'язання повинна відшкодувати заподіяні в результаті цього збитки. При цьому розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Пунктом 1 ст.224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення збитків, суд виходить з того, що складовою збитків є наявність збитків, протиправна поведінка боржника, причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками.

Таким чином, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме – наявність збитків, протиправна поведінка заподіювача збитків, причинний зв’язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності, передбаченої ст. 623 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку збитків, витрати складаються з:

-          плата за користування вагонами у сумі з урахуванням ПДВ 09грн.36коп.,

-          плата за навантажувально-розвантажувальні роботи у сумі з урахування ПДВ 450 грн.18коп.,

-          плата за маневрову роботу у сумі з врахуванням ПДВ 203грн. 16 коп.,

-          плата за оперативне повідомлення з урахуванням ПДВ в сумі 33грн.60коп.,

З матеріалів справи вбачається, що у зв’язку з поставкою відповідачем вугілля за договором №40-01/2-К від 01.06.2005р., нерівномірно розміщеного в вагоні №66048521 позивачу були завдані збитки на суму 696грн.30коп.

За таких обставин позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що він є неналежним відповідачем по справі, у зв’язку з їх безпідставністю.

Позовні вимоги підтверджуються представленими доказами по справі та не спростовуються відповідачем.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.22, 526, 527, 610, 623, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.67, 193, 224, 225, 228 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 27, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Державного підприємства „Вугілля України” м. Київ в особі філії „Донецьквуглезбут” м. Донецьк до Державного підприємства “Добропіллявугілля” м.Добропілля, Донецької області про стягнення збитків у розмірі 696,30грн., задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Добропіллявугілля” м.Добропілля, Донецької області (85000, Донецька область, м.Добропілля, пр-т.Шевченко, 2 ЄДРПОУ 32186934) на користь Державного підприємства “Вугілля України” в особі філії “Донецьквуглезбут” м.Донецьк, 83052, м.Донецьк, б. Шевченко, 133, 7 поверх, блок 2а, ЄДРПОУ 35210979) збитки у розмірі 696грн.30коп, витрати по сплаті державного мита у сумі 102грн., витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.10.2009року.

Видати накази після набрання рішенням законної сили, по закінченню десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                               

Надруковано 4 примірника:

1 – до справи

3 – сторонам у справі