Рішення № 6513486, 22.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.10.09 р.                     Справа № 33/189                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства „ВТБ Лізинг Україна” м.Київ

до відповідача: Державного підприємства „Донецька залізниця” м.Донецьк

про стягнення суми пені в розмірі 31706,05 грн.,

за зустрічним позовом: Державного підприємства „Донецька залізниця” м.Донецьк

до відповідача: Приватного підприємства „ВТБ Лізинг Україна” м.Київ

про визнання недійсною окремої частини договору фінансового лізингу від 21.08.2007р.,

За участю представників сторін :

від позивача: Жукова О.А. – за довіреністю

від відповідача: Коваленко В.С. – за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.07.2009р. порушено провадження по справі за позовом Приватного підприємства „ВТБ Лізинг Україна” м.Київ до Державного підприємства „Донецька залізниця” м.Донецьк про стягнення суми пені в розмірі 31706,05 грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 23.07.2009р. – 11год. 05хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду Донецької області від 07.09.2009р. справу № 33/189 було передано на розгляд судді Манжур В.В.

Представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не було надано, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз’яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір фінансового лізингу № Д/Е-071732/НЮ-103-ФЛ від 21.08.2007р. з додатками, додаткові угоди до договору, акти приймання-передачі предметів лізингу, акт звірки розрахунків, виписки банку, претензію від 24.12.2008р., порушення відповідачем умов договору щодо своєчасного та повного внесення лізингових платежів згідно графіка нарахування лізингових платежів, з приводу чого позивачем була нарахована пеня.

Згідно ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України – позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог та умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Позивач надав до суду клопотання за № 21-10/07 від 21.10.2009р. про зміну розміру позовних вимог та просить стягнути з відповідача суму пені в розмірі 23773,46грн.

Під час розгляду справи, відповідно до ст.60 Господарського процесуального кодексу України, Державне підприємство „Донецька залізниця” м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області із зустрічним позовом до Приватного підприємства „ВТБ Лізинг Україна” м.Київ про визнання недійсною окремої частини договору фінансового лізингу від 21.08.2007р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач за зустрічним позовом посилається на невідповідність договору фінансового лізингу в оспорюваній частині вимогам чинного законодавства, статті 203, 215, 217 Цивільного кодексу України, Постанову Кабінету Міністрів України “Про удосконалення порядку формування цін” № 1998 від 18.12.1998р.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти зустрічних позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

21.08.2007р. між Приватним підприємством „ВТБ Лізинг Україна” (Лізингодавець) та Державним підприємством „Донецька залізниця” (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № Д/Е-071732/НЮ-103-ФЛ (далі за текстом – договір), згідно пункту 2.1. якого лізингодавець набуває у власність у продавця предмет лізингу, визначений лізингоодержувачем, та передає його лізингоодержувачу за плату в тимчасове володіння і користування на умовах визначених договором.

Так, згідно специфікації та графіку передачі предмета лізингу, які є додатками до договору фінансового лізингу, лізингоодержувачу були передані швидкодіючі вимикачі постійного струму 3,3 кВ типу, модель ВАБ-49-3200/30-Л, в кількості 50 шт., вартістю 5750000,00грн. (з ПДВ), виробник – „Енергомаш (ЮК) Лімітед” (Росія).

За умовами пункту 3.4. договору фінансового лізингу лізингові платежі за користування предметом лізингу за кожним графіком здійснюються лізингоодержувачем до закінчення лізингового періоду не пізніше 20 числа поточного місяця, відповідно до графіка і мають бути скориговані на коефіцієнт коригування (k) сумами лізингових платежів.

В договорі фінансового лізингу (п.3.6.) сторони передбачили, що лізингові платежі, що надійшли від лізингоодержувача зараховуються в наступному порядку - 1) в рахунок сплати прострочених лізингових платежів; 2) в рахунок оплати поточних лізингових платежів.

Розділом 4 договору фінансового лізингу встановлено, що строк фінансового лізингу складає 84 місяці (лізингових періодів) з моменту підписання актів приймання-передачі предмета лізингу.

Згідно розділу 5 договору фінансового лізингу приймання-передача предмету лізингу оформлюється відповідним актом приймання-передачі. Так, за договором фактична передача предмету лізингу відбулась 18.03.2008р., 14.04.2008р., 12.05.2008р., 02.06.2008р., 05.06.2008р.

Протягом дії договору фінансового лізингу сторонами неодноразово змінювались графіки нарахування платежів (в частині розміру сум лізингових платежів).

Як вбачається зі змісту Графіків лізингових платежів, які є невід’ємною частиною договору фінансового лізингу, та підписані сторонами без зауважень і заперечень, з урахуванням змін, внесених додатковими угодами, сторони узгодили, що відповідач повинен сплачувати: 20.11.2008р. – 117505,88грн., 20.12.2008р. – 78113,11грн., 20.01.2009р. – 78113,11грн., 20.02.2009р. – 78113,11грн., 20.03.2009р. – 78113,11грн., 20.04.2009р. – 78113,11грн., 20.05.2009р. – 121989,68грн.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем за первісним позовом на адресу ДП „Донецька залізниця” була направлена претензія за № 03-05/63 від 24.12.2008р. з вимогою сплатити наявну заборгованість та суму пені.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

За приписами статті 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до пункту 1.8. договору фінансового лізингу лізинговий платіж – це сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню лізингодавцю відповідно до графіку перерахування платежів.

В лізинговий платіж входять суми, скореговані на коефіцієнт коригування „К” і еквівалентні відшкодуванню вартості предмета лізингу, а також винагороди лізингодавця, включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання предмета лізингу, податків, сплачувані відносно предмета лізингу лізингодавцем, інші витрати тощо.

Як вбачається з пояснень представника позивача, усі предмети лізингу буди придбані лізингодавцем за рахунок позикових коштів, на підставі договору позики №2-В від 16.04.2007р. (наявного в матеріалах справи), укладеного позивачем з нерезидентом. Позика надається в іноземній валюті (долари США).

Пунктом 1.9. договору фінансового лізингу встановлено, що коефіцієнт коригування –розрахункова величина, одержувана з відношення: К = “Курс 2”/ “Курс 1”, де “Курс 1” - курс, встановлений НБУ для одного долару США на дату укладення договору, а “Курс 2” - курс, встановлений НБУ для одного долару США на день, коли фактично здійснювався лізинговий платіж.

Різниця в розмірах сум, визначених в графіках лізингових платежів, та фактично сплачених відповідачем за ці періоди, обумовлена коригуванням суми лізингових платежів на момент оплати відповідно до положень пунктів 1.8. та 1.9. договору фінансового лізингу.

Пунктом 9.2 договору фінансового лізингу встановлено: якщо лізингоодержувач порушує передбачені цим договором терміни перерахування лізингових платежів, що підлягають сплаті згідно Графіку нарахування платежів, то на суму простроченої заборгованості лізингодавець має право нарахувати пеню у подвійної облікової ставки НБУ, діючої на дату виникнення простроченої заборгованості за кожен день прострочки.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків, сума пені розрахована внаслідок оплати відповідачем лізингових платежів за договорами фінансового лізингу з порушенням визначених строків платежу – 20.11.2008р., 20.12.2008р., 20.01.2009р., 20.02.2009р., 20.03.2009р., 20.04.2009р., 20.05.2009р.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавчо обмежений строк, протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобов’язань.

Наданий позивачем розрахунок пені визнаний судом вірним та таким, що підлягає задоволенню.

В свою чергу, Державне підприємство “Донецька залізниця” наполягає на визнанні недійсною окремої частини договору фінансового лізингу, що передбачає застосування коефіцієнту коригування до лізингових платежів, та який визначений в договорі як розрахункова величина, одержувана з відношення: К= „Курс 2”/ „Курс 1”, де “Курс 1”– курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату підписання договору; “Курс 2”– курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, коли фактично здійснюється лізинговий платіж”.

Відповідно до чинного законодавства недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

В даному випадку, позивач за зустрічним позовом наполягає на порушенні оспорюваними положеннями норм законодавства в частині щодо здійснення розрахунків в гривні.

Статтею 524 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. При цьому, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Всі розрахунки за договором фінансового лізингу проводились в гривні. Розмір лізингових платежів та вартість предмету лізингу зазначені в національній валюті – гривні.

Твердження позивача щодо протиріччя оспорюваних пунктів нормам суперечить Постанові Кабінету Міністрів України “Про удосконалення порядку формування цін” № 1998 від 18.12.1998р. та не приймається до уваги судом, оскільки вартість предмету лізингу після коригування залишається незмінною, а сума, що перевищує цю вартість є складовими лізингового платежу лізингодавця.

За приписами статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог Приватного підприємства “ВТБ Лізинг Україна” м. Київ до Державного підприємства “Донецька залізниця” м.Донецьк про стягнення суми пені в розмірі 23773,46 грн.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Державного підприємстві „Донецька залізниця” м.Донецьк до Приватного підприємства „ВТБ Лізинг Україна” м.Київ про визнання недійсною окремої частини договору фінансового лізингу від 21.08.2007р., що передбачає застосування коефіцієнту коригування до лізингових платежів, та який визначений в договорі як розрахункова величина, одержувана з відношення: К= „Курс 2”/ „Курс 1”, де “Курс 1”– курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату підписання договору; “Курс 2”– курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, коли фактично здійснюється лізинговий платіж”, суд відмовляє в повному обсязі.

Відповідач у клопотанні за № НЗэ-10/1319 від 21.10.2009р. просить зменшити розмір пені, посилаючись на наступне:

За результатами роботи за 9 місяців 2009р. ДП „Донецька залізниця” в повному обсязі забезпечила перевезення всіх пред’явлених вантажів. Однак, у зв'язку з кризовими явищами в країні на залізниці відбулося зниження об'ємів перевезень до рівня 2008р. на 25%, у т.ч. вантажообіг знизився на 31%, пасажирообіг - на 12%.

Основною причиною зниження вантажообігу є зменшення виробництва на підприємствах гірничо-металургійного комплексу.

Середньоспискова чисельність працівників основної діяльності склала 64223 чол., що нижче плану на 2328 чол., та нижче відповідного періоду минулого року на 2470 чол. Зниження чисельності відбулося у зв'язку з оптимізацією штату та приведенням його до обсягів виконаних робіт.

Середньомісячна зарплата при плані 2513,0 грн. склала 2463,1 грн., що нижче плану на 49,9 грн.(- 2,0%) та нижче відповідного періоду минулого року на 60,0 грн. (- 2,4%).

Фонд оплати праці склав 1423,7 млн. грн., що нижче плану на 81,5 млн. грн.. (на 5,4%). У порівнянні з 2008 роком фонд оплати праці зменшився на 90,8 млн. грн. (6,0%).

Враховуючи падіння обсягів перевезень та робіт, що виконуються, з метою збереження висококваліфікованих кадрів та недопущення масового звільнення працівників залізничної галузі, з метою економії коштів, пов'язаною з економічною кризою, у 2009 році прийнято рішення про переведення працівників у режим неповного робочого тижня, як один із вимушених стабілізаційних заходів.

Погіршений фінансовий стан залізниці. Значно зросла дебіторська заборгованість в порівнянні з відповідним періодом минулого року. Так, на 01.10.2008р. вона складала 38 млн. грн., в т.ч. за перевезення - 0, тоді як на 01.10.2009р. досягла 456 млн. грн., в т.ч. за перевезення вугілля - 405 млн. грн.

За таких обставин важке фінансове становище у країні в цілому та на залізниці зокрема не дало змоги в повній мірі та своєчасно розраховуватися за отримане в лізинг від позивача майно згідно укладеного договору. Провиною у цьому не є недбале відношення ДП «Донецька залізниця», а саме кризові явища в економіці держави, що потягли за собою і погіршення фінансового стану залізниці.

Згідно ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Суд дослідив визначені відповідачем обставини та вважає доцільним зменшити розмір пені, оскільки ним були виконані зобов’язання в частині здійснення оплати за договором, незважаючи на скрутний фінансовий стан підприємства (що підтверджується матеріалами справи), а тому стягненню підлягає сума пені в розмірі 7132,04грн.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем при зверненні до суду було заявлено майнові вимоги на суму 31706,05грн., а тому державне мито повинно бути сплачене у розмірі 1 відсоток від заявленої суми, тобто 317,06грн.

Оскільки позивачем за платіжним дорученням за № 978 від 17.06.2009р. було сплачено державне мито у розмірі 330,10грн., тобто більше ніж передбачено діючим законодавством, то суд дійшов висновку про видачу Приватному підприємству „ВТБ Лізинг Україна” м.Київ довідки про повернення державного мита у розмірі 13,04грн., відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993р., у зв’язку зі сплатою у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

На підставі ст.ст.524, 525, 530, 533, 549, 615, 629 Цивільного кодексу України та ст.ст.193, 230, 232, 233 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства „ВТБ Лізинг Україна” м.Київ до Державного підприємства „Донецька залізниця” м.Донецьк про стягнення суми пені в розмірі 23773,46 грн. – задовольнити частково.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Державного підприємства „Донецька залізниця” м.Донецьк до Приватного підприємства „ВТБ Лізинг Україна” м.Київ про визнання недійсною окремої частини договору фінансового лізингу від 21.08.2007р., що передбачає застосування коефіцієнту коригування до лізингових платежів, та який визначений в договорі як розрахункова величина, одержувана з відношення: К= „Курс 2”/ „Курс 1”, де “Курс 1”– курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату підписання договору; “Курс 2”– курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, коли фактично здійснюється лізинговий платіж” – відмовити.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька залізниця” м.Донецьк (вул.Артема, 68, м.Донецьк, 83001; ЄДРПОУ 01074957; р/р 2600901517249 в Донецькому відділенні Укрексімбанку, МФО 334817) на користь Приватного підприємства „ВТБ Лізинг Україна” м.Київ (юридична адреса: вул.Гоголівська, 22, м.Київ, 01601; поштова адреса: вул.Червоноармійська, 72, другий під’їзд, дев’ятий поверх, м.Київ, 03150, МСП 03680; ЄДРПОУ 34356910; р/р 26001301008886 у ВАТ ВТБ Банк м.Київ, МФО 321767) пеню в розмірі 7132,04грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 71,32грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 70,29грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову – відмовити.

Видати Приватному підприємству „ВТБ Лізинг Україна” м.Київ (юридична адреса: вул.Гоголівська, 22, м.Київ, 01601; поштова адреса: вул.Червоноармійська, 72, другий під’їзд, дев’ятий поверх, м.Київ, 03150, МСП 03680; ЄДРПОУ 34356910) довідку на повернення державного мита у розмірі 13,04грн., сплачене платіжним дорученням за № 978 від 17.06.2009р. на суму 330,10грн., відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 7-93 від 21 січня 1993 року, у зв’язку зі сплатою в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та підписання.

Рішення підписане 22.10.2009р.

Суддя                               

Надруковано 3 примірники

Сторонам 2,

У справу 1

Вик. Єрохіна В.В.