Рішення № 6513387, 27.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.10.09 р.                     Справа № 37/232                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства „ОдесХарчоКомбінат”, м. Одеса, ідентифікаційний код 00374156

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „КАПІТАЛ РЕСУРСИ”, м. Макіївка, ідентифікаційний код 34400262

про: стягнення заборгованості, штрафу, пені, інфляційної індексації та 3% річних в сумі 6891,28грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з’явився;

від Відповідача – не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України у судове засідання відкладалось з 17.09.2009р. на 01.10.2009р., з 01.10.2009р. на 15.10.2009р., з 15.10.2009р. на 27.10.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „ОдесХарчоКомбінат”, м. Одеса (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „КАПІТАЛ РЕСУРСИ”, м. Макіївка (далі – Відповідач) про стягнення 6891,28грн., з яких 4000грн. - заборгованість, 1628,72грн. - штраф, 575,01грн. 0 інфляційна індексація, 113,51грн. – пеня.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором про діяльність в якості дистриб’ютора № 60/08-Д від 08.09.2008р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, річних та інфляційної індексації.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір про діяльність у якості дистриб’ютора № 60/08-Д від 08.09.2008р. з додатком, видаткову накладну 33096 від 07.10.2008р., претензію №21-01/146 від 23.03.2009р. з доказами надсилання та отримання.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. ст. 193, 230, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 549, 550, 625, 712 Цивільного кодексу України; ст.ст. 1, 12, 54 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем надані документи, як витребувані судом, так і додаткові на підтвердження власної позиції, для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.23-40, 46-54, 64-69).

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, своєї позиції по суті спору до відома суду не довів, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, встановленою за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с.46), достовірність яких (відомостей) презюмується згідно положень ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується відмітками на повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с.а.с.20, 58, 71).

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі не надані Відповідачем документи та відсутність його представника у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судових засіданнях представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

08.09.2008р. між Позивачем (Комбінат) та Відповідачем (Дистриб’ютор) укладений договір № 60/08-Д про діяльність у якості дистриб’ютора (а.с.а.с.8-11), згідно п.п. 2.1 якого, Дистриб’ютор за погодженням з Комбінатом отримує передбачений положеннями цього договору комплекс прав та обов’язків з продажу в регіоні продукції в узгодженому сторонами обсязі, маркетингової, рекламної діяльності з метою розширення ринків збуту продукції Комбінату.

Відповідно до взаємних прав і обов’язків сторін, визначених п.п. 3.1.1 та 3.3.1. договору Комбінат, серед іншого, зобов’язується відвантажити і поставити замовлену Дистриб’ютором продукцію в узгоджені сторонами строки, асортименті та по цінам відповідно до умов договору, а Дистриб’ютор зобов’язується прийняти та сплатити на умовах, визначених договором, продукцію на суму і у кількості згідно документів про відвантаження.

Згідно умов розділу 4 зазначеного договору передбачені, зокрема, наступні умови та форма розрахунків:

-          замовлення на поставку Продукції проводиться Дистриб’ютором на підставі цін, визначених в прайс-листі на момент отримання замовлення;

-          при проведенні поставки продукції на умовах відстрочення платежу, Дистриб’ютор здійснює розрахунки з Комбінатом в строки, передбачені додатком №1 (а.с.12) до цього договору, згідно вантажних документів (14 днів).

-          при проведення поставки продукції на умовах передплати, розрахунки за продукцію здійснюються на підставі рахунку, виставленого комбінатом, в строки, встановлені в Додатку №1 до цього договору.

Відповідно до п.8.2, п. 8.3 договору: в разі несвоєчасної сплати за отриману продукцію, при умові відстрочення платежу, Дистриб’ютор сплачує Комбінату пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення платежу; а разі прострочення платежу більш ніж на 20 календарних днів, Дистриб’ютор окрім пені сплачує Комбінату штраф в розмірі 20% від суми простроченого платежу.

Пунктом 12.2. договору сторони встановили строк його дії до 31.12.2008р.

Позивачем була здійснена Відповідачу поставка товару, що підтверджується накладною №3096 від 07.10.2008р. на загальну суму 8143,58грн., доданою до матеріалів справи (а.с.13). В свою чергу, згідно наданої до матеріалів справи банківської виписки (а.с.а.с.65-69) Відповідач сплатив отриманий за вказаною накладною товар частково – лише в сумі 4143,58грн.

Згідно довідки керівника та головного бухгалтера позивача №22-01/443 від 16.09.2009р. (а.с.40) інших правовідносин з Відповідачем стосовно постачання товару, окрім договору про діяльність у якості дистриб’ютора №60/08-Д від 08.09.2008р., не має. В свою чергу, податкова накладна від 07.10.2008р. відносно операції з постачання товару, вказаного у накладній №3096 від 07.10.2008р., умовою поставки визначає договір. Отже, за відсутністю доказів протилежного, суд вважає встановленим, що і поставка товару за накладною №3096 від 07.10.2008р. на загальну суму 8143,58грн., і його (товару) часткова оплата у сумі 4143,58грн. здійснювалася сторонами саме в порядку виконання договору №60/08-Д від 08.09.2008р.

23.03.2009р. Позивач направив Відповідачу претензію №21-01/146 (а.с.14) про необхідність сплатити на користь Позивача заборгованість з урахуванням пені, 3% річних, штрафу, інфляції – в сумі 6700,04грн. Дана претензія була отримана Відповідачем 03.04.2009р., що підтверджується підписом Відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.15).

У зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань з оплати товару, отриманого за накладною №3096 від 07.10.2008р., Позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості у сумі 4000грн., та нарахованих пені в сумі 574,04грн., штрафу в розмірі 1628,72грн., 3% річних – 113,51грн., та інфляції в сумі 575,01грн.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд.

Крім того, Відповідач ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків (а.с.54), складеному та надісланому (а.с.53) Позивачем на викання вимог ухвали суду.

Суд розглядає справу в контексті всіх вимог, вказаних у позовній заяві, оскільки всі вони є грошовими, пов’язані підставами виникнення (порушення грошових зобов’язань за договором) та поданими доказами, їх об’єднання в одній заяві відповідає вимогам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, не призводить до ускладнення вирішення спору, а навпаки сприяє реалізації принципу процесуальної економії та права на ефективний судовий захист, гарантованого ст. 13 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційної індексації.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору про діяльність у якості дистриб’ютора №60/08-Д від 08.09.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України. При цьому, відповідно до принципу диспозитивності цивільних правовідносин та свободи договору, закріпленого приписів п. 3 ст. 3, ст. 6, ч. 1 ст. 11 та 627 цивільного кодексу України, сторони управнені укладати як договори, що безпосередньо не передбачені діючим законодавством, так і змішані – що містять у собі елементи різних правовідносин.

Беручи до уваги правову природу спірних правовідносин між сторонами з поставки та оплати товару, кореспондуючі права та обов’язки його сторін в цій частині, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов’язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов’язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір про діяльність у якості дистриб’ютора №60/08-Д від 08.09.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами, з оплати отриманого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов про діяльність у якості дистриб’ютора №60/08-Д від 08.09.2008р., а саме – з відстроченням у 14 днів з моменту отримання товару, тобто – до 21.10.2008р.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, Відповідачем не у повному обсягу були виконані грошові зобов’язання зі сплати поставленої продукції за накладною №3096 від 07.10.2008р. – її часткова оплата у сумі 4143,58грн. відбулася 25.11.2008р. також із простроченням. Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов’язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлену продукцію підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у сумі _4000грн.

Враховуючи, що за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, інфляційну індексацію та 3% річних, суд, перевіривши арифметичних розрахунок позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку:

-          щодо інфляційної індексації - наведений Позивачем розрахунок містить арифметичні недоліки, зумовлені: застосування до заборгованості, право на отримання якої виникло після 15 числа відповідного, місяця індексу інфляції за цей же місяць (жовтень 2008р.), що суперечить рекомендаціями ВСУ, викладеним у Листі „Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції про розгляді судових справ” від 03.04.1997р. № 62-97р.; розрахунку суми інфляційної індексації у окремих випадках відносно проміжку часу в днях, тоді як за змістом Глави VI Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджених наказом Держкомстату України від 14.11.2006р. № 519, у відповідності до яких здійснюється розрахунок індексу інфляції, останній є наслідком процесу, що відбувається протягом кожного місяця і остаточно визначається після його завершення, а відтак – формується увесь відповідний період і в принципі не може визначатися відносно кожного окремого дня (навіть як середня величина). Таким чином, вимогу про стягнення інфляційної індексації задовольняються частково – в розмірі 543,04грн.

-          щодо 3% річних – вказана Позивачем у розрахунку сума вимог у розмірі 113,51грн. не перевищує розміру процентів, що може бути нарахована за відповідний період, у зв’язку із чим відповідні вимоги задовольняються у повному обсягу.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобов’язань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка,, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені та штрафу у разі прострочення оплати поставленої продукції сформульована безпосередньо у п.п. 8.2., 8.3. договору про діяльність у якості дистриб’ютора №60/08-Д від 08.09.2008р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про наявність арифметичного недоліку, зумовленого використанням Позивачем у розрахунку спрощеного визначення розміру пені за один день періоду прострочення, з огляду на що вимоги задовольняються в межах суми, яка може бути нарахована за вказаний Позивачем період з 21.10.2008р. по 21.04.2009р. - у розмірі 573,27грн.

Арифметичний розрахунок штрафу є вірним та відповідає умовам п. 8.3 договору про діяльність у якості дистриб’ютора №60/08-Д від 08.09.2008р., з огляду на що відповідні вимоги задовольняють у повному обсягу – в сумі 1628,72грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно суми задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „ОдесХарчоКомбінат”, м. Одеса (ідентифікаційний код 00374156) до Товариства з обмеженою відповідальністю „КАПІТАЛ РЕСУРСИ”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 34400262) про стягнення заборгованості, штрафу, пені, інфляційної індексації та 3% річних в сумі 6891,28грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „КАПІТАЛ РЕСУРСИ”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 34400262) на користь Відкритого акціонерного товариства „ОдесХарчоКомбінат”, м. Одеса (ідентифікаційний код 00374156) заборгованість в сумі 4000грн., інфляційну індексацію в сумі 543,04грн., 3% річних в сумі 113,51грн., пеню в розмірі 573,27грн. та штраф в сумі 1628,72грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „КАПІТАЛ РЕСУРСИ”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 34400262) на користь Відкритого акціонерного товариства „ОдесХарчоКомбінат”, м. Одеса (ідентифікаційний код 00374156) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 101,52грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234,88грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 27.10.2009р. оголошено та підписано повний текст рішення.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя