Ухвала суду № 65133366, 02.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 р.Справа № 545/2660/16-аХарківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання: Жданюк А.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представник відповідача: Солодкий О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 16 листопада 2016 року по справі № 545/2660/16-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України та скасування рішення про стягнення сум з пенсії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до районного суду Полтавської області від 16 листопада 2016 року з позовом (з урахуванням уточнених вимог) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в якому просив:

- визнати неправомірними дії ГУ ПФУ у Полтавській області та нечинним Рішення від 18.04.2016року про проведення утримання з пенсії позивача у зазначеному розмірі за період 01.07.2011 по 31.03.2016 року;

- скасувати рішення від 18.04.2016 року про проведення утримання з пенсії позивача у зазначеному розмірі;

- витребувати у відповідача довідку про проведення утримання із пенсії та нарахування пенсії за всіма видами забезпечення, за період 01.03 по 09.08.2016 року;

- зобов'язати відповідача повернути позивачу самостійно утриманні грошові кошти із пенсії за весь період, який вони проводилися.

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 16 листопада 2016 року відмовлено в задоволенні позову у повному обсязі (а.с.97, 98-99).

Позивач не погодившись з постановою суду першої інстанції, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. Апелянт наголошує на тому, що ним була подана заява про призначення відповідної допомоги на дитину разом з іншими необхідними документами для її призначення. Відповідачем не доведено, що позивачем були подані документи, що мають недостовірні відомості.

Відповідач мав в своєму розпорядженні матеріали пенсійної справи де знаходились документи, що свідчили про отримання держдопомоги на дитину-інваліда у Київському рай управлінні ПСЗН м.Полтави. На Відповідачеві полягав обов'язок перевірки відповідних даних, що впливають на виплату відповідної надбавки, та при дотриманні належних обов'язків, відповідач мав можливість відмовити у призначенні надбавки, чого зроблено не було. Зазначене виникло внаслідок недбалості працівників відповідача. Позивач не повідомлявся про обставини, що впливають на зміну розміру пенсії він повинен був повідомляти відповідача. Суд необґрунтовано дійшов висновку, що позивач недобросовісно виконував обов'язки, відповідно до ч.1, ч.2 ст.60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби..» так як, завідомо не вказав ГУПФУ, про отримання ним відповідної пенсії на дитину в УПСЗН виконкому Київської районної у м.Полтави ради. Матеріали пенсійної справи знаходились в не пронумерованому та не прошитому вигляді, що є порушеннями порядку ведення особових справ. Крім того, оскаржуване рішення відповідача не відповідає за періодом, ані сумою стягнення. Судом не прийнято до уваги, що має місце різниця між часом прийняття рішення та періодом стягнення, яке відбулося раніше. Наполягає, що позивачем не було допущено вимог законодавства, а саме зловживань та поданні недостовірних даних, що є предметом доказування. Законність стягнення з боку відповідача не доведена. Крім, того стягнення перебуває поза межами строку давності, передбачений ст..257 ЦК України. (а.с.108-112).

Позивач в судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги та наполягав на залишенні її без задоволенні. Зазначив також, що позивач вже був підданий таким заходам раніше за аналогічні порушення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що з 31.10.2005р., позивач ОСОБА_1, є пенсіонером Міноборони, отримує пенсію за вислугу та перебуває на обліку в Головному управлінні ПФ України в Полтавській області, пенсійна справа № 71405.

Згідно Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 18.04.2016р. № дфп 71405/30, з пенсії ОСОБА_1 в розмірі 20 % пенсії здійснюється стягнення щомісячно до повного погашення переплати, яка утворилася за період з 01.07.2011р. по 30.04.2016р. в розмірі 23443.39 грн. з вини пенсіонера ОСОБА_1

Як встановлено, в ході проведення звірки по центральній базі Пенсійного фонду України працюючих пенсіонерів виявлено факт одночасної виплати пенсіонеру ОСОБА_1, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1, надбавки, призначеної згідно ст.16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших, осіб» на дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та державної соціальної допомоги дитині - інваліду в Управлінні праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної ради м. Полтави на цю ж дитину - інваліда з дитинства.

Здійснюючи апеляційний перегляд колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» надбавка на утриманця нараховується непрацюючим пенсіонерам тільки на тих членів сім'ї, які не одержують пенсійні виплати із солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомогу на дітей одиноким матерям.

Тобто, за наявності одночасно права на пенсію як дитині-інваліду, на допомогу від органів праці та соціального захисту населення або на надбавку на непрацездатного члена сім'ї до пенсії, за вибором пенсіонера на його дитину може бути призначено лише один з вказаних видів виплат.

Як встановлено судами, що 29.08.2011 р. гр. ОСОБА_1 проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі з заявою про виплату надбавки на непрацездатного утриманця, як непрацюючому пенсіонеру, додавши до заяви довідку від 29.08.2011 р. № 687 з Управління праці та соціального захисту населення виконкому Полтавської районної ради, що він не перебуває на обліку і ніяких видів допомоги не отримує.

Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної в м. Полтаві ради №2137/03-19/1 від 01.04.2016 встановлено, що «ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 та його дружина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 виховують дитину - інваліда та отримують державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам з надбавкою на догляд.

За призначенням допомоги ОСОБА_1 звернувся вперше 02.02.2007 року. Рішенням від 06.02.2007 йому призначена державна допомога з надбавкою на догляд на період з 02.02.2007 по 22.01.2009.

Розпорядженням від 26.12.2008 виплата допомоги з надбавкою на догляд продовжена ОСОБА_1 на період з 23.01.2009 по 31.05.2010.

В період з 01 червня 2010 року по 29.08.2011 ОСОБА_1 отримував, державну соціальну допомогу без надбавки на догляд за дитиною, в зв'язку з працевлаштуванням.

Відповідно до заяви від 30.08.2011 ОСОБА_1 призначена надбавка на догляд на період з 30.08.2011 по 30.09.2014.

За сімейними обставинами в період з 01.10.2014 по 11.01.2016 державну соціальну допомогу без надбавки на догляд отримувала ОСОБА_4

Відповідно до заяви від 12.01.2016 державна соціальна допомога з надбавкою на догляд за дитиною-інвалідом призначена ОСОБА_1 на період з 12.01.2016 по 11.07.2024.»

Отже, згідно наявних матеріалів справи, в тому числі довідки від 06.04.2016р. № 08-03/3249, встановлено, що станом на 29.08.2011р. УПСЗН виконкому Київської районної ради м. Полтави на дочку гр. ОСОБА_1 - ОСОБА_3 виплачувалася та виплачується державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям інвалідам.

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції, що ОСОБА_1 за період з 01.07.2011 р. по 31.03.2016 р. безпідставно з державного бюджету отримано пенсійні виплати в сумі 23443.30 грн.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсіонери зобов'язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.

В разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду.

Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім'ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.

Крім того, згідно до ч. 1 ст. 102 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.

У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Відповідно ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Доводи апелянта стосовно того, що Позивач не повідомлявся про обставини, що впливають на зміну розміру пенсії та які він повинен був повідомляти відповідача, не приймаються судом до уваги. Так, в заяві про призначення надбавки від 29.08.2011 року, визначена обізнаність позивача, про що свідчить його підпис про те, що він може отримувати лише одну за його вибором виплати пенсій, при зміні місця проживання, інші обставини, що можуть вплинути на пенсійне забезпечення, при чому позивач зобов'язувався своєчасно про це повідомити. Тобто, в силу ст..60 наведеного Закону, так і заяви, позивач був обізнаний про необхідність повідомлення пенсійного органу про виникнення тих чи інших обставин, що впливають на призначення, виплату, припинення відповідних виплат.

Правова можливість, що встановлена ст. 16 Закону стосовно наявності одночасного права на пенсію як дитині-інваліду, на допомогу від органів праці та соціального захисту населення або на надбавку на непрацездатного члена сім'ї до пенсії, на вибором пенсіонера на його дитину, що передбачає призначення лише одного з вказаних видів виплат, вже вказує на те, що у випадку отримання іншої виплати, існує обов'язок на повідомлення відповідного органу, що здійснює пенсійні виплати. Це і є ті обставини, що зумовлюють таке повідомлення, їх ігнорування з огляду на не зрозумілість або про те, що працівниками пенсійного забезпечення вони не деталізувались, є безпідставним. До того ж, за матеріалами пенсійної справи, з позивача вже здійснювались раніше утримання з пенсії за подібними обставинами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач недобросовісно виконував свої обов'язки, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» де пенсіонери зобов'язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсій або припинення виплати, так як завідомо не вказав ГУ ПФ України, що отримує пенсію на дитину-інваліда в Управлінні праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної в м. Полтаві ради.

Дана позиція узгоджується з правовим висновком яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 22 січня 2014 року(справа № 6-151 цс 13)

Колегія суддів зазначає, що перекладання позивачем свого обов'язку щодо належного виконання ч. 1 та ч. 2 ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на відповідача щодо необхідності перевірки відповідних даних, що впливають на виплату відповідної надбавки, та при дотриманні належних обов'язків, відповідач мав можливість відмовити у призначенні надбавки, чого зроблено не було, що вказує на недбалість працівників відповідача, є безпідставним. В даному випадку, саме не виконання своїх обов'язків з боку позивача, стало наслідком переплати. У випадку, коли б позивач здійснив повідомлення про наявність відповідних обставин, а відповідач не вчинив заходів щодо припинення виплат, тоді б були б інші правові наслідки. В даному випадку, позивач відповідача не повідомляв про отримання інших виплат, та інші обставини, в тому числі працевлаштування, що мали наслідки для виплат та їх припинення.

Посилання на те, що позивач відбував покарання у вигляді виправних робіт, а тому таке не можна відносити до обставин, що не впливають на виплати надбавки, є хибним, з огляду на суть та вид такого покарання.

Доводи апелянта стосовно того, що стягнення перебуває поза межами строку давності, передбачений ст..257 ЦК України є безпідставними.

Як було встановлено за матеріалами справи, з огляду на надані суду апеляційної інстанції документи, ОСОБА_1 за його заявою від 29.08.2011 р. з липня 2011 року відповідно до розпорядження була встановлена надбавка до пенсії на дитину, за матеріалами пенсійної справи, така надбавка мала відповідні коливання щодо його розміру. Відповідно до розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії, за пенсійною справою ОСОБА_1 загальний розмір доплати з липня 2011 року по квітень 2016 року склав на загальну суму 23443, 39 грн. Колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення відповідача від 18.04.2016 року відповідає як за періодом, так і за сумою стягнення.

Відповідно до ст..257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В той же час, положеннями ст..256 ЦК України, встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Колегія суддів зазначає, що зазначені норми врегульовані положеннями цивільного законодавства, що регулюють особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. В той же час, в даному випадку позивач оскаржує рішення суб'єкта владних повноважень та спір не перебуває у площені цивільно-правових відносин. Крім того, наведена позивачем норма права, як така, що підлягала застосуванню відповідачем при прийнятті рішенні, регулює питання строку саме звернення до суду, а не строк, з початком якого пов'язується повернення отриманих коштів.

Доводи апелянта щодо залишення поза увагою того, що матеріали пенсійної справи позивача знаходились в не пронумерованому, не прошитому вигляді, не в хронологічному порядку, що є порушеннями порядку ведення особових справ, з огляду на предмет судового оскарження та характеру спірних правовідносин, є безпідставними. Зазначене жодним чином не може вплинути на саму суть спірного питання щодо правомірності або протиправності прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення від 18.04.2016 року про проведення утримання з пенсії позивача. Під час апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції за наданими суду матеріалів особової справи, не встановили таких порушень її ведення, що мали б вплив на спір, що виник між сторонами. Колегія суддів наголошує, що предметом спору не є оскарження дій (бездіяльності) з приводу дотримання відповідачем певних правил (порядку) ведення особової справи позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів, з урахуванням фактичних обставин справи погоджується з висновками суду першої інстанції у повному обсязі, та вважає, що дії ГУ ПФУ в Полтавській області з проведення утримання надбавки та прийняте рішення від 18.04.2016 року №дфп71405/30 вчинено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта та надані документи, не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 16 листопада 2016 року по справі № 545/2660/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

У повному обсязі буде складена 06 березня 2017 року.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.