Ухвала суду № 65133316, 02.03.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 р. м.Львів Справа № 876/204/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Богаченка С. І.,

суддів - Рибачука А. І., Старунського Д. М.,

з участю секретаря судового засідання - Андрушківа І. Я.,

позивача, представника Релігійної громади Римсько-Католицької Церкви Святої Марії

Магдалени - ОСОБА_4,

позивача - Кави С. С.,

представника Львівської обласної державної адміністрації - Бригарди О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Релігійної громади Римсько-Католицької Церкви Святої Марії Магдалени на ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року про відмову у відкритті провадження у справі № 813/3946/16 за позовом Релігійної громади Римсько-Католицької Церкви Святої Марії Магдалени, Релігійної організації "Курія Львівської Архідієцезії Римсько-Католицької Церкви в Україні", Релігійної громади Римсько-Католицької Церкви Святого Антонія, громадян України, віруючих Римсько-Католицької Церкви в Україні: ОСОБА_4, ОСОБА_3 до Львівської міської ради, Львівської обласної ради, Львівської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

11 листопада 2016 року Релігійна громада Римсько-Католицької Церкви Святої Марії Магдалени, Релігійна організація "Курія Львівської Архідієцезії Римсько-Католицької Церкви в Україні", Релігійна громада Римсько-Католицької Церкви Святого Антонія, громадяни України, віруючі Римсько-Католицької Церкви в Україні: ОСОБА_4, ОСОБА_3 звернулися в суд з адміністративним позовом до Львівської міської ради, Львівської обласної ради, Львівської обласної державної адміністрації, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили зобов'язати Львівську міську раду усунути прояви дискримінації, здійснити заходи протидії дискримінації, направлені на усунення порушеного права, передбаченого статтею 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», вжити позитивні дії - повернути належне культове майно: костел Святої Марії Магдалени у м.Львові, будинок парафіяльний (плебанія) костела Святого Антонія у м.Львові; зобов'язати Львівську обласну раду усунути прояви дискримінації, здійснити заходи протидії дискримінації, направлені на усунення порушеного права, передбаченого статтею 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», вжити позитивні дії - повернути належне культове майно: костел Кларисок у м.Львові; зобов'язати Львівську обласну державну адміністрацію усунути прояви дискримінації, здійснити заходи протидії дискримінації, направлені на усунення порушеного права, передбаченого статтею 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», вжити позитивні дії - повернути належне культове майно: костел Стрітення Господнього у м.Львові, костел Різдва Пресвятої Діви Марії в с.Комарне.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року відмовлено у відкритті провадження в даній адміністративній справі.

Не погодившись із вказаною ухвалою судді суду першої інстанції, Релігійна громада Римсько-Католицької Церкви Святої Марії Магдалени подала апеляційну скаргу на неї, в якій просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що вказаний спір є цивільно-правовий. Вказує, що спір стосується порушення прав позивачів внаслідок дискримінації з боку органів державної влади та місцевого самоврядування в сфері здійснення владних функцій, відтак, є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримали вимоги поданої апеляційної скарги та просили її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник Львівської обласної державної адміністрації в судовому засіданні заперечила проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржене рішення прийняте з дотриманням норм процесуального права, просила відмовити в її задоволенні.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі та з'явились в судове засідання, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвала судді про відмову у відкритті провадження у справі обґрунтована посиланням на те, що спір між сторонами має приватно-правовий характер, а тому даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Суд погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійснені ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового оскарження.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.

Із змісту позовної заяви видно, що предметом позову є зобов'язання вчинити дії, спрямовані на усунення проявів дискримінації шляхом повернення культового майна. Спірні правовідносини виникли у зв'язку з передачею культових споруд, які, як стверджують позивачі, належали релігійним громадам Римсько-католицької церкви, іншим релігійним організаціям.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Згідно із статтею 17 вказаного Закону релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами.

Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що спірні культові споруди є майном у розумінні Цивільного кодексу України та відповідно об'єктом цивільних правовідносин.

У разі передачі суб'єктом владних повноважень майна релігійної громади у володіння і користування іншим фізичним чи юридичним особам виникають цивільні права і обов'язки, отже спір про повернення майна чи оспорювання правомірності набуття права на володіння та користування майном релігійної громади має вирішуватися у порядку цивільного судочинства.

З урахуванням викладеного, спірні правовідносини у даній справі носять приватно-правовий характер, оскільки заявлені у справі позовні вимоги випливають із майнових відносин, відтак даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що суддя суду першої інстанції ухвалив правильне по суті судове рішення, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Релігійної громади Римсько-Католицької Церкви Святої Марії Магдалени залишити без задоволення.

Ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року про відмову у відкритті провадження у справі № 813/3946/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С. І. Богаченко

Суддя А. І. Рибачук

Суддя Д. М. Старунський

Повний текст ухвали виготовлено 06 березня 2017 року.