Постанова № 65133303, 28.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року № 876/10188/16Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: Сердюк О.Ю.

позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, -

встановив:

19.04.2016 позивач звернулася в суд із адміністративним позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, у якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо перерахунку пенсії та зобов'язати здійснити такий з 01.01.2016 і виплатити пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, з урахуванням раніше проведених виплат із розрахунку 87 % заробітної плати, згідно із довідками господарського суду Тернопільської області від 28.03.2016 № 462/16, від 29.07.2009 № 1810, № 1811, № 1812 заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що перебуває на обліку у Тернопільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду про складові України Тернопільської області та з 29.07.2009 отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». 30.03.2016 ОСОБА_2 звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, у зв'язку з підвищенням посадових окладів працюючим державним службовцям, однак листом від 04.04.2016 № 121/0-11 їй було у цьому відмовлено, оскільки чинним законодавством України не передбачено перерахунок призначених пенсій державних службовців. Вважає, що така відмова є неправомірною, оскільки на час виникнення спірних правовідносин чинними були норми Закону України «Про державну службу», які передбачали перерахунок пенсії, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.07.2016 позов задоволено.

Із цією постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що оскільки п. 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» визначено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу». Відтак, з 01.06.2015 органами Пенсійного фонду України пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» не призначаються, а призначені до 01.06.2015 - не перераховуються.

Крім того, дії відповідача є правомірними, оскільки Тернопільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області за результатами розгляду звернення позивача було надано відповідь згідно норм та в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян».

Позивач у судовому засіданні апеляційну скаргу просив залишити без задоволення та подав письмові заперечення.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у його відсутності.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Судом першої інстанції встановлено, що з 29.07.2009 ОСОБА_2 перебуває на обліку у Тернопільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області та отримує пенсію відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу", у розмірі 87 % заробітної плати.

30.03.2016 позивач звернулася із заявою до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, в якій просила, на підставі довідок господарського суду Тернопільської області про заробітну плату від 28.03.2016 № 462/16, від 29.07.2009 № 1810, № 1811, № 1812 здійснити перерахунок пенсії, у зв'язку з підвищенням посадових окладів працюючих державних службовців.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_2 від 04.04.2016 № 121/0-11 їй відмовлено в перерахунку пенсії, так як вона отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-ХІІ, а згідно з п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015 у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, відповідно, зокрема до Закону України «Про державну службу».

З 01.06.2015 пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність дій відповідача, оскільки матеріальна допомога на оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, грошова винагорода за стаж роботи, індексація заробітної плати входять до системи оплати праці державного службовця, є структурою заробітної плати для нарахування пенсії, тому мають включатись до складу заробітної плати для призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, у зв'язку з тим, що суд вийшовши за межі позовних вимог та предмету позову неправильно застосував правову норму до цих правовідносин.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на момент призначення пенсії) від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

На час призначення пенсії позивачу, стаття 37-1 у Законі № 3723 викладена так: у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Порядок обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії державного службовця встановлений постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» № 865 від 31 травня 2000 року (далі - Постанова № 865).

Відповідно до п. 4 Постанови № 865 (в редакції чинній на час призначення пенсії) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року № 432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України (для службовців Національного банку України у розмірах, установлених його Правлінням) на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та рангом на момент призначення (перерахунку) пенсії.

Пунктом 5 Постанови № 865 було встановлено, що перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.

Таким чином, з викладених правових норм вбачається, що законодавством, чинним на момент призначення пенсії, позивачу було передбачено право осіб, які отримують пенсію державного службовця, на перерахунок її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою і було визначено умови та порядок здійснення такого перерахунку.

Однак, в наступному законодавство, яке регулює зазначені правовідносини змінилось.

За змістом ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Закон України від 28.12.2014 № 76-VІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих атів України», який набрав чинності 01.01.2015, внесено зміни до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» і викладено цю норму у такій редакції - «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України».

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013), норми якої чинні з 15.12.2015, виключено п. 4 Постанови № 865, яким було визначено умови перерахунку пенсії пенсіонерам, яким така призначена відповідно до Закону України «Про державну службу».

Враховуючи вищенаведене, чинним законодавством регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено ні умов, ні механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 30.03.2016 звернулася з заявою про перерахунок пенсії до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, в якій просила, у зв'язку з підвищенням посадових окладів працюючим державним службовцям здійснити з 01.01.2016 перерахунок призначеної їй пенсії державного службовця, у відсотках визначених на момент звільнення з посади начальника фінансового відділу господарського суду Тернопільської області, в зв'язку з виходом на пенсію та подала відповідні довідки (а. с. 7-11).

Листом Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 04.04.2016 № 129/0-11, у задоволенні заяви позивача відмовлено, оскільки чинним законодавством такого перерахунку пенсії не передбачено.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що статтею 37-1 Закону № 3723-XII, якою було врегульовано порядок та умови перерахунку пенсії державних службовців, хоч і була чинною на момент звернення позивача з заявою до пенсійного органу, проте, з 15 грудня 2015 року діючим законодавством України не визначено суб'єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв'язку з виключенням п. 4 Постанови № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» згідно Постанови № 1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Крім того, з 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VІІІ). У зв'язку з набранням чинності Закону № 889-VІІІ, з 01.05.2016 втратив чинність Закон України №3723-VІІІ.

Згідно з ст. 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідача на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

У спірних правовідносинах пенсійний орган здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законами України, а відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку він отримував до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При вирішенні спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції посилається на правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в ухвалі "Великода проти України" від 03.06.2014, в якій Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 94 КАС України, судовий збір присудженню з позивача на користь відповідача, як суб'єкта владних повноважень, не підлягає.

З огляду на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 94, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області задовольнити.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 липня 2016 року у справі № 607/4196/16-а скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Постанова в повному обсязі складена та підписана 06.03.2017.