Ухвала суду № 65133201, 02.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 761/517/17 Головуючий у 1-й інстанції: Маліновська В.М Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

02 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Ковальчука І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 11 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання дій протиправними та стягнення збитків,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, у якому просив: визнати постанову співробітників Головного управління Національної поліції у місті Києві щодо тимчасового затримання NISSAN MICRA НОМЕР_1 незаконною; стягнути з Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь ОСОБА_4 15058,32 майнової шкоди та 15000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 11 січня 2017 року в частині позовних вимог про стягнення майнової та моральної шкоди - відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі, а в частині вимог про визнання постанови співробітників Головного управління Національної поліції у місті Києві щодо затримання транспортного засобу незаконною - повернуто позовну заяву позивачеві.

Місцевий суд мотивував своє рішення тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача майнової та моральної шкоди не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а вимоги щодо визнання постанови співробітників Головного управління Національної поліції у місті Києві незаконною не підсудна районному суду як адміністративному та підлягає поверненню позивачу для подання до Окружного адміністративного суду міста Києва, з огляду на те, що вимоги заявлено саме до Головного управління Національної поліції у місті Києві, як органу державної влади.

В апеляційній скарзі позивач просить зазначене рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обґрунтовуючи доводи своєї скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін, при цьому наголошував на тому, що Головне управління Національної поліції у місті Києві не є належним відповідачем у справі.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про передчасність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Так, позивачем у його позовній заяві заявлено вимоги до Головного управління Національної поліції у місті Києві, водночас, він просив суд «визнати постанову співробітників Головного управління Національної поліції у місті Києві щодо тимчасового затримання NISSAN MICRA НОМЕР_1 незаконною».

Така постанова у матеріалах справи відсутня, водночас, наявний акт огляду та затримання транспортного засобу (а.с. 7) та постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 730636, згідно із якою ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, а саме накладено штраф.

У судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи представник позивача наголошував на тому, що саме це рішення ним оскаржується у межах даного спору.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно із ч. 1 ст. 171-2 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом п'яти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках з урахуванням особливостей розгляду справи суд ухвалою може продовжити розгляд справи, але не більш як на п'ять днів.

Також, за правилами п. 1 ч. 3 ст. 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Отже місцевому загальному суду як адміністративному предметно підсудні не всі справи про адміністративні правопорушення, а лише ті, у яких, з урахуванням суб'єктного складу, ставиться питання про оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах саме про притягнення до адміністративної відповідальності.

У даному випадку, зі змісту позовної заяви не видавалося за можливе встановити ані предмет спору, з огляду на відсутність того рішення, про скасування якого ставилося питання, ані суб'єктний склад учасників, оскільки відповідачем у заяві зазначено ГУ НПУ у м. Києві, проте у прохальній частині ставилося питання про скасування постанови співробітників ГУ НПУ у м. Києві. При цьому, у разі оскарження постанови, слід враховувати, що такий акт індивідуальної дії приймається конкретною посадовою особою, яка не може не бути залучена до розгляду справи.

На думку колегії суддів, лише після з'ясування предмета спору та суб'єктного складу спірних відносин, може бути вирішене питання відносно того, якому адміністративному суду предметно підсудна відповідна адміністративна справа, а тому, перш ніж повертати позовну заяву з підстав неналежності розгляду справи цим адміністративним судом, суду слід було з'ясувати яке саме рішення оскаржує позивач у межах спору та чи пов'язане воно зі справою про притягнення до адміністративної відповідальності, а також визначитися із суб'єктним складом спірних відносин, а не обмежуватися посиланням на те, що позивач у позовній заяві зазначив відповідачем ГУ НПУ у м. Києві.

При цьому чинним процесуальним законом для суду передбачено достатньо можливостей для з'ясування цих обставин, зокрема до відкриття провадження - шляхом залишення позову без руху у порядку ст. 108 КАС та надання позивачеві строку для уточнення вимог його позовної заяви (п. 4 ч. 1 ст. 106 КАС), або після відкриття провадження - призначення її попереднє судове засідання відповідно до ст. 111 КАС України, оскільки за змістом частини четвертої наведеної норми, саме у попередньому судовому засіданні суд зокрема уточнює позовні вимоги та заперечення відповідача проти адміністративного позову, з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

При цьому, якщо в ході розгляду справи суд встановить, що вона предметно підсудна іншому адміністративному суду, то суд не позбавлений можливості передати справу до іншого суду (п. 2 ч. 1 ст. 22 КАС України).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції з приводу того, що позовна заява підлягає поверненню позивачеві в частині його вимог про визнання постанови співробітників Головного управління Національної поліції у місті Києві щодо затримання транспортного засобу незаконною на підставі п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України.

Також помилковим є висновок місцевого суду у частині відмови у відкритті провадження в адміністративній справі щодо позовних вимог про стягнення майнової та моральної шкоди, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

У даному випадку вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Згідно з ч. 1 ст. 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки, покладені в основу рішення суду першої інстанції, прийнятого з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Поряд із цим, не підлягають задоволенню вимоги апелянта у частині його вимог про присудження позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат зі сплати судового збору, з огляду на таке.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частиною 6 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

У даному випадку, апеляційний суд дійшов висновку про скасування ухвали місцевого суду та направлення справи до цього ж суду для продовження розгляду.

Таким чином, у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 160, 195, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 11 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання дій протиправними та стягнення збитків - задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 11 січня 2017 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі (ч. 2 ст. 211 КАС)

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 03.03.2017

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.